Сьогодні у моїй колонці Профайлінг я пропоную читачам «Справ сімейних» найцікавіше інтервʼю.
Красиві, стильні й шикарнючі фото для інстаграму, фейсбуку, портрети та святкові події — не забаганка, а реальність (а для гості мого інтервʼю навіть феєрична буденність)! Так, це професіоналізм роботи рівневого спеціаліста, чудової людини й неймовірно талановитої жінки. Її вже неформально називають у Києві (хоч вона не киянка) іконою фотостилю ведучі компанії, засновники медіапроєктів та зірки, бо вона почала встановлювати високу планку стандартів й вимог до фото в Україні. Завдяки праці стала людиною, якій довіряють свій образ представники бомонду Києва. Тож пропоную вам трохи ознайомитись саме з її особистістю докладніше, поринути у внутрішній світогляд, бо розмова з Ілоною Рукобратською завжди цікава.
Профіль: життєстверджувальна, сильна й активна позиція, харизма керівника, який працює лише над ефективними напрямками (попередньо аналізуючи їх перспективу) й робить всі проєкти, якими займається, ефективними.
Ілона сильна й системна людина. Дуже розумна (склад розуму дедуктивний, раціональний, іноді радикальний й різкуватий). Емоційно бурхлива та схильна стримувати себе, щоб залишатися стратегом (виходить дуже добре й природно яскраво).
З нею ніколи не буває проводити час нудно, сумно або пасивно-агресивно (як із деякими фотографами, які просто не люблять свою роботу, людей й спілкування взагалі). Бо у моменти проблем (які час від часу підкидає нам життя) — буде такий гумор й підтримка, що будь-хто поруч автоматично збирає себе до купи й не в змозі «вішати носа». Вона відчуває серцем стан людини. Звертає увагу на дрібниці, які мають ключове значення. Вміє підмічати невидиме оку.
Схильна до ризиків і творчого підходу одночасно — фотосесія з нею не буде тривіальною та повсякденною рутиною для вас, для неї, для глядачів ваших фоторобіт згодом. Це буде акцентне життя, яке ви незабаром побачите на своїх фото.
Одиначка у роботі, одиначка у житті (головна опора — вона сама, навіть, якщо закохана до нестями), завжди стимулює особистий досвід до зросту. Не егоїстка. Вміє викладатися. Завжди дає взаємну віддачу конструктивним стосункам.
Цілісна натура (поєднує у собі особистість та професіонала дуже гармонійно). Ніколи не здається. Смілива інтелектуалка (з акцентом на прорахунок деталей). Має в основі чоловічий склад розуму, навіть чоловічу віддачу, але жіночу турботу й підвищене відчуття відповідальності.
Цінує кожну мить, яку проживає. Відверта та самодостатня, гармонійна особистість із сильною пропрацьовкою своїх психологічних слабкостей (вивести з рівноваги надто складно, хоча її дуже зачепить неповага, хамство та відсутність культури клієнта або опонента).
Якщо їй не подобається, вона скаже «ні». І не буде намагатися «сподобатися» й отримати результат для себе. Легка на підйом, доброзичлива, прямолінійна (іноді навіть занадто). «Нестримний генератор роботи» та справжній митець! Професіонал високого рівня.
Здатна на вчинки (має маркер героя у Профайлінгу — це саме той маркер, коли людина самовіддано діє у екстрених ситуаціях з ризиком для особистого життя), водночас вміє цінувати красу й вдячна за миті щастя0 життю. Вона завжди посміхається викликам, і в неї все виходить якнайкращим чином! Вона трудоголик. Добра, прекрасна подруга, опора (тим про кого піклується) та бізнес-партнер. Хворобливо реагує на зраду. Не пробачає підлість. Пишаюсь нашим знайомством!
— Ілоно, вітаю! Я так вдячна тобі за час, виділений для інтервʼю! Знаю, у тебе багато роботи, клієнтів та повний завал! Попри це, я ще й повернула тебе з відпустки!
Скажи навіщо... чи поставимо питання по-іншому: яка основна мета клієнтів, що замовляють фотосесії? Це відносини? Пошук відносин? Інстаграм? Реклама? Бути у тренді? Що є мотиватором? Розкажи про свого клієнта (профіль людини, твого клієнта?)
— Більшість людей, які звертаються — бізнесмени, зірки, політики, співаки, актори та люди, які хочуть побачити себе по-новому — гарними, з мого погляду. У них немає єдиного профілю чи сценарію: запити різні — від бізнес-портретів і реклами до фото для соцмереж, подарункових зйомок чи публікацій. Їх об’єднує те, що багато хто не вміє позувати, але хоче виглядати природно й гідно. Моє завдання — зробити так, щоб вони залишилися задоволеними, незалежно від платформи, де з’являться ці фото.
— Як усе починалося? Чому фотографія?
— Коли я була на четвертому курсі університету, навчалася на економіста й маю магістерський ступінь з економіки підприємства. Саме тоді мама подарувала мені фотокамеру. Один мій знайомий, який займався створенням сайтів, робив сайт для готелю в Дніпрі й попросив зробити фотографії готелю. Я чесно сказала, що ще не вмію фотографувати професійно, але в мене є нова камера, тож я можу спробувати.
Я відзняла матеріал, віддала фотографії клієнтам і… їм усе дуже сподобалося. Мене це настільки вразило й порадувало, що я, будучи студенткою, зрозуміла: окрім професії економіста, є можливість стати фотографом. Тоді фотографія стала по-справжньому цікавою.
Я почала вивчати в інтернеті, як працюють фотографи в Києві та Україні, як вони живуть, як знімають і чи може фотографія стати професією на все життя. Якщо чесно, переглянувши багато інформації, я зрозуміла, що фотографи в Україні тоді заробляли небагато і ця професія здавалася радше хобі, яке приносить задоволення, ніж способ заробітку. Але в моєму випадку все вийшло набагато краще, ніж я очікувала, і фотографія стала моєю основною професією.
— Твоя найперша фотокамера, де вона зараз?
— Моя перша камера була найпростішим Nikon, здається, 5100. Вона навіть не знімала відео. Зараз це вже раритетна, ретрокамера, яку я зберігаю як пам’ять. Вона досі працює й нею можна було б фотографувати, але я вже не користуюся, тому що моя сучасна камера дає зовсім іншу якість. Але це0 перша й незабутня цінна річ.
— Як перевірити якість фоторобіт (для пересічного громадянина)? Спеціальна обробка? Крута техніка? Що ключове і на що звертається увага?
— Для пересічного громадянина якість фото найпростіше перевіряти так: збільшити зображення. Якщо воно лишається різким, не розпадається на пікселі, кольори не «пливуть» і немає артефактів — це хороший знак. Також варто звертати увагу, як фото виглядає після стиснення у месенджерах чи соцмережах. Воно має залишатися приємним та читабельним.
— Бізнес-фотосесії ти робиш? Які ключові напрямки зараз популярні?
— Бізнес-фотосесія — один із моїх основних напрямків роботи. І, мабуть, найважливіше в такій зйомці — правильно зрозуміти та відобразити побажання клієнта.
Дуже часто люди звертаються буквально з однією фразою: «Мені потрібна фотосесія». І тоді я починаю ставити запитання: для чого вона потрібна? Де будуть використовуватися фотографії? Що саме людина хоче ними показати? У якому стилі вона себе бачить? Можливо, у неї вже є приклади фотографій, які їй подобаються.
Якщо людина ще не визначилася, я допомагаю їй сформувати цей образ буквально з нуля. Ми разом обговорюємо концепцію, підбираємо гардероб, за потреби залучаємо візажиста та стиліста із зачіски, обов’язково підбираємо відповідні локації.
Щодо актуальних напрямків, сьогодні особливо затребувані зйомки для персонального бренду, соціальних мереж, сайтів та рекламних кампаній. Це можуть бути бізнес-портрети підприємців і керівників, іміджеві зйомки експертів, контент для Instagram та інших платформ, корпоративні портрети команди, а також рекламні фотосесії для компаній, продуктів і послуг.
Але важливо розуміти, що бізнес-фотографія — це не просто красивий портрет. Фотографія має виконувати конкретне завдання: презентувати людину як професіонала, викликати довіру, сформувати певний образ або допомогти продавати продукт чи послугу. Саме тому я завжди починаю не з камери, а із запитань до клієнта.
Зазвичай для бізнес-фотосесії я рекомендую два-три різні образи. За можливості ми використовуємо різні локації, змінюємо одяг, зачіску, макіяж, аксесуари — навіть невеликі деталі можуть повністю змінити враження від фотографії. Так клієнт отримує різноманітний матеріал, який може використовувати протягом тривалого часу.
Я не рекомендую робити занадто багато образів. Дуже важливо не перевантажити людину. Якщо постійно переодягатися, змінювати локації та дуже довго фотографуватися, клієнт втомлюється, і це одразу відображається на емоціях у кадрі. А для мене важливо, щоб фотографії залишалися живими.
Особливо це актуально для людей, які мають невеликий досвід фотосесій. Я дуже часто чую: «Я не вмію позувати», «Я не знаю, що мені робити», «Не знаю, як стати, куди дивитися, куди подіти руки». І це абсолютно нормально. Тому я закладаю певний час на те, щоб людина звикла до мене, до камери та самого процесу зйомки.
Під час фотосесії я підказую буквально все: як стати, як сісти, куди покласти руки, куди подивитися, як повернути голову. Моє завдання — зробити так, щоб людина не думала про те, як вона виглядає перед камерою, а поступово розслабилася й просто була собою.
Я працюю зі світлом і підбираю його відповідно до завдання зйомки — використовую студійне або природне освітлення. А коли основна частина роботи вже завершена і залишається час, люблю додати кілька кадрів із живими емоціями. Можливо, вони не підуть безпосередньо в роботу, але це приємний бонус для клієнта — фотографії, які просто хочеться залишити собі.
Я взагалі не люблю обмежувати клієнта жорсткою кількістю кадрів. Якщо є час і можливість зробити більше якісних фотографій, я знімаю більше. Мені важливо не просто виконати замовлення, а дати людині вибір.
В результаті бізнес-фотосесія — це не просто зйомка. Це комплексна робота над образом людини та її візуальною презентацією. І найкращий результат — коли фотографії не лише виконують своє бізнес-завдання, а й самій людині настільки подобаються, що вона хоче ними користуватися, друкувати їх і зберігати як частину власної історії.
— Неймовірно! Дуже круто, що у клієнта є можливість отримати повний вішлист зйомки!
Розкажи трохи про техніку! Якщо читачі захотіли б стати фотографом, що купити?
— Спочатку достатньо навіть телефону. Головне — розуміти базу: світло, композицію, прості налаштування, витримку, діафрагму та ISO, які є всюди. А вже потім, якщо захочеться, можна переходити на професійну камеру. Але вміння бачити кадр важливіше за техніку. І воно прокачується поступово та безкоштовно.
— Чи навчаєш ти фотографії, проводиш курси або майстер-класи?
У мене був досвід викладання фотографії у вищих навчальних закладах, але я відмовилася, бо це забирає багато часу й сил, яких у мене зараз немає на викладання. Були кілька індивідуальних курсів, коли люди просили навчити, але це радше винятки, ніж постійна практика. Також було кілька майстер-класів індивідуально, коли мене дуже просили. Але це теж радше виняток, а не регулярна практика.
— Які зйомки — найскладніші?
— Найскладніші зйомки — це масштабні заходи: концерти, «Євробачення», конкурси краси, церемонії нагородження. Там постійно змінюється світло, люди рухаються і потрібно буквально за секунди зорієнтуватися по світлу, спіймати потрібний момент і зробити груповий кадр так, щоб усі дивилися в камеру й ніхто не моргнув. Окремо складними є зйомки дітей і тварин.
— І як тобі вдається?
— Справлятися з цим мені допомагає багаторічний досвід. Усе це прийшло не за один день: були помилки, були складні зйомки, які я потім аналізувала й думала, як зробити краще. Якщо чогось не знала, шукала інформацію в інтернеті та працювала над своїми помилками. Тому зараз я знаю, як діяти, бо вже пропрацьовувала на практиці.
— Які цікаві проєкти ти запускала? Чому саме вони?
— Один із моїх великих проєктів — «Жінка третього тисячоліття». Я фотографувала багато учасниць — успішних жінок із різних сфер. Знімала їх у студіях, а також їздила в інші міста. Після зйомок ми відбирали хороші портрети, які водночас були й бізнес-фотографіями.
У проєкті була фотовиставка — портрети друкувалися на полотні. Також вийшла велика друкована фотокнига з фотографіями та інтерв’ю цих жінок. Усе це супроводжувалося церемонією нагородження.
Мені подобається брати участь у масштабних проєктах, тому що вони показують людям, що успіху можна досягти завдяки роботі та зусиллям. У книзі можна прочитати історію успіху кожної жінки й взяти певні корисні уроки.
Також я є помічником військового капелана та беру участь у благодійних заходах, де працюю і як фотограф, і як відеограф. Нещодавно ми зробили відеокліп на духовний гімн України.
— Розкажи про найнеординарнішу фотосесію у житті, прикольну або смішну історію.
— У моєму житті було багато неординарних фотосесій і кумедних випадків на знімальних майданчиках. Але цікава пригода трапилась на початку моєї кар’єри, під час фотопроєкту «Паралелі», де я знімала зірок у фантазійних образах.
Ми з Надією Мейхер-Грановською поїхали в ліс на фотосесію. І я не продумала все до кінця — ми не взяли ні ліхтариків, ні додаткового світла. А в лісі темно, навколо немає цивілізації. Надя була на підборах, перестрибувала через ями, і ми йшли до старого напівзруйнованого будинку.
До всього цього… ми ще привели коня з конюшні моїх друзів. І ось нам потрібно було в повній темряві підготувати локацію та зрозуміти, як взагалі проводити зйомку. Розпалили багаття, щоб бачити, що відбувається навколо.
Я переважно працюю з імпульсним світлом, і для освітлення самого темного лісу воно, звичайно, не дуже допомагало. Але для фотографії спрацювало чудово — кадри вийшли дуже красивими, результат справді класний.
Усе це ми робили практично на імпровізації. І таких історій багато — просто все одразу не згадаєш.
— Чи є незадоволені клієнти? Зрозуміло, що незадоволені (іноді й невдячні) люди можуть зустрічатися будь-кому і це є нормою. Більш цікавить як саме ти вирішуєш такі ситуації?
— Таке теж бувало, але рідко. Часто причина в тому, що клієнтка приходить на зйомку, вона щось хоче, але не може пояснити, що саме. Коли я починаю розпитувати, складається певний образ, що вона хотіла б отримати.
Потім, коли вона отримує фотографії згідно з нашими домовленостями, вже побачивши результат, може сказати: «А може, ми краще зробили б ось так». Тобто їй хочеться додатково побачити себе з різних боків, спробувати ще щось. У такому випадку я стараюся просто розмовляти й пояснювати, що робота була виконана якісно та згідно з нашими попередніми домовленостями.
Був випадок нещодавно, коли в мене пропали всі фотографії з фотосесії. Я дуже нервово шукала спосіб їх відновити, навіть відправляла флешку в центр відновлення, але і там не допомогли. Флешка згоріла, і фотографій не залишилося.
Я чесно написала клієнтці, що через технічні причини фотографій немає. Вона дуже нормально й адекватно відреагувала. Я запропонувала їй просто зробити іншу фотосесію безкоштовно.
— Яке в тебе хобі?
— Моє хобі — верхова їзда.
— Знаєш, кажуть що люди, які люблять коней — відверті та дуже вірні. Не ті, що вимушені мати справу з конями, а саме захоплюються від душі!
— Я люблю кататися на конях, але дуже давно цього не робила, бо зараз не маю часу. Також моє хобі — стрільба зі справжньої зброї, риболовля, автомобілі та подорожі.
— Чи даєш людям поради щодо образу? Ти ж бачиш їх професійно?
— Так, обов’язково. Якщо мене запитують, я даю поради щодо образу й допомагаю створити його: одяг, аксесуари, зачіска, макіяж, локація — усе це, звичайно, допомагаю продумати та зібрати в єдине ціле.
— Чи багато в тебе друзів?
— З роками коло моїх друзів зменшилося, і зараз їх небагато. Знайомих багато, а друзів мало, бо я дуже обережно до цього ставлюся.
— Так. Розумію і поважаю цю позицію. Як тебе змінила війна? Працювати стало складніше?
— Із початком повномасштабного вторгнення мене вмовили виїхати до Польщі. Два роки я жила в Кракові, потім повернулася до Києва, бо Київ я вважаю своїм домом, хоч я й не місцева.
Як мене змінила війна? Вона всіх змінює. Я стала помічником капелана. Я вношу свій вклад у перемогу: своїми методами, способами та можливостями підтримки ЗСУ.
Найважче — бути далеко від рідних. Родичі, вся моя сім’я залишилися в окупації. Виїхати вони не можуть, і я туди поїхати теж не можу. Тому ми не бачилися вже понад п’ять років і навряд чи найближчим часом побачимося. Це найважче.
— Чи робила ти виставки своїх робіт?
— Так, у мене були персональні виставки. Це були «Паралелі» та «Паралелі 2». «Паралелі» — мій перший фотопроєкт, із якого я почала кар’єру. У ньому я фотографувала зірок у фантазійних образах і показувала їхнє альтер его — ким вони себе відчувають у паралельному світі.
— Прямо Профілювання! В мене був схожий проєкт, де я писала альтернативні шляхи на базі потенційних схильностей жінкам —космонавткам світу. ЄС видав товстенну книжку, українською точно, може ще і англійською. А які ще проєкти?
— Також був фотопроєкт «Оберіг». У рамках зйомок кліпу «Оберіг» ми робили фотовиставку зірок, які співали цю пісню. Паралельно відбувалася презентація кліпу та фотовиставка.
Ще одна фотовиставка — проєкт «Жінка третього тисячоліття».
У рамках Всесвітньої боротьби з гомофобією та насиллям спільно з КиївПрайдом фотовиставка зірок, які виступали проти насилля.
— Наступне питання про… ню-фотосесію. Який досвід і ставлення до таких зйомок?
— Так, є досвід і в ню-фотосесіях. Я більше дотримуюся такого правила: матеріали зі зйомок я не публікую й не виставляю без дозволу клієнтки. Деякі такі фотосесії я взагалі не публікую — просто знімаю, обробляю та віддаю фотографії клієнтці. А вже що вона робить із ними далі, коли і де їх виставляє, — це її особиста справа.
Для мене ню-фотосесія — індивідуальна та персональна історія, тому стараюся дотримуватися культури, делікатності та обережності.
Цікавий момент, багато дівчат на ню-фотосесіях спокійніше почуваються саме з жінкою-фотографом. Бо чоловік-фотограф може неправильно поводитися під час зйомки або неправильно інтерпретувати жіноче тіло, показувати сексуальність занадто вульгарно. Жінки-фотографи в цьому плані часто створюють відчуття більшої безпеки й намагаються показати жіноче тіло більше з художньої, естетичної точки зору.
— Людина, яка фотографується, кого вона відчуває по той бік об’єктива — партнера чи підтримку?
Я думаю, що людина, яка фотографується у мене, по той бік об’єктива відчуває друга, який підкаже, направить і зробить усе для того, щоб у клієнта були гарні фотографії, а сам процес був легким, веселим і невимушеним.
Дуже люблю моменти, коли люди дійсно почуваються зі мною розслаблено, а потім наприкінці зйомки кажуть: «Боже, як з тобою було легко! Я взагалі не відчувала, що ми працюємо». Ми можемо просто жартувати, я підказую, як краще стати, і людина просто насолоджується процесом. А на завершення скаже: «Дякую тобі, взагалі немає втоми, і навіть не відчуваєш, що це була фотосесія чи робота — просто приємно провели час».
— Любов, стрес, поганий настрій чи інші емоції впливають на твою роботу? Як і чому?
— Так, я жива людина, і в мене є різний спектр емоцій, є різні настрої. Але під час знімального процесу стараюся абстрагуватися від зайвого і просто добре робити свою справу.
— Це професіоналізм, але ж…
— Бувало таке, і неодноразово, що я їду на зйомки з поганим настроєм, можу навіть поплакати в дорозі. Але потім приїжджаю на зйомку — і все, я відволікаюся, починаю працювати і зникають усі зайві емоції. Важливо в цей момент зосередитися й виконати роботу добре.
— Як ти справляєшся зі стресом?
— Зі стресом я справляюся глибоким дитячим сном, якщо виходить, прогулянками з моєю улюбленою собакою Джеською — французьким бульдогом, поїздками на природу. Тут додаються і хобі: з’їздити на риболовлю, відпочити або вибратися з друзями в заміський будиночок. Усе це допомагає мені знімати стрес.
— Які ключові принципи керують тобою зараз? З огляду на досвід й взагалі? Ти зірка фотографії в країні, це не перебільшення, а так і є. Твої поради нашим читачам?
Їх багато.
Якість — понад усе. Я хочу, щоб людина отримувала результат, яким вона буде справді задоволена.
Кожна людина має право побачити себе красивою. Я прагну показати людину такою, якою бачу її я.
Професіоналізм — це не лише техніка, а й уміння працювати з людиною.
Не боятися нового. Я постійно розвиваюся, освоюю нові технології та використовую штучний інтелект як інструмент творчості.
Природність завжди буде актуальною. Сучасна фотографія — це не про те, щоб змінити людину до невпізнання, а про те, щоб підкреслити її найкраще.
Потрібно залишатися собою, але постійно ставати кращою версією себе.
Творчість має приносити користь. Фотографія — це не просто красивий кадр, а можливість створити людині образ, пам’ять, рекламу чи нові можливості.
Якщо вже робити — то максимально добре. Половинчастий результат мене не влаштовує.
Людина важливіша за тренд. Тренди змінюються, а особистість залишається.
Треба дивитися вперед. Те, що сьогодні здається новим або незвичним, завтра може стати стандартом.
А якщо потрібна одна головна думка, яка об’єднує все це:
«Я хочу не просто фотографувати людей — я хочу допомагати їм побачити свою цінність, розкрити себе й залишити після себе образ, яким вони будуть пишатися».
— Дякую, Ілоно! Неймовірна бесіда, проведена на одному подиху!
Тримаймося! Все буде добре!
Аліса Анісімова
