Дорогі друзі, унікальні творці прекрасного, з Новим роком Вас вітає Арт-об’єднання «Мистецька світлиця»

З Новим 2025 роком!

НЕПОВТОРНІСТЬ…

«Люби свою коротку неповторність,
А не часи ні польотів ані мрій –
Умій збагнути крізь щоденну сірість,
Те, що тремтить в безодньої твоїй –
Твоїх спромог нечувану безмірність…»

Святослав Гординський (1906–1993)

Як не складалося б життя, нехай кожного дня у нас буде розквітати душа при думці про нашу квітучу Україну. А екскурсоводом будуть твори унікальних художників, учасників творчих проєктів нашого об’єднання. В творчому колі немає випадкових митців, за двадцять років існування ми намагалися запрошувати самих обдарованих, самобутніх творців прекрасного.

Коли «Мистецька світлиця» розпочинала свою діяльність, нас було 40 художників, які народилися на Сумщині, а проживали у столиці України. Виважено шукали видатну особистість, митця, щоб відкрити широкому загалу та зберегти для історії його досягнення, вклад у культурно-мистецький розвиток України. Так цілком обґрунтовано був знайдений Микола Омелянович Макаренко (1878–2034) – археолог, художник, мистецтвознавець, музеєзнавець, фахівець в галузі книговидання, майстер екслібриса, фотограф, патріот України. Почали влаштовувати тематичні виставки, запрошувати митців, членів Національної спілки художників.  Навіть була спроба навести мости з Ермітажем (де він працював кустосом та пройшов усі ступені наукової робити).  Від «Мистецької світлиці» поїхала директор Шоколадного будинку до Санкт-Петербурга з листом-проханням скопіювати архів Макаренка. Але все даремно. Пан Піотровський навіть слухати не захотів про українського патріота. Перезняти необхідні документи нам не дозволили, а так потрібні були артефакти про козацькі хоругви, з описом Миколи Омеляновича, який вперше робить наголос на двох кольорах – блакитному та жовтому, які домінували в цих прапорах.

Влаштовуючи виставки, ми намагалися розкрити всі якості Миколи Омеляновича, якого на той час вважали унікальним вченим з енциклопедичними знаннями. А М. Реріх називав його невтомним у праці. За своє коротке життя М. Макаренко  збагатив національну археологічну науку відкриттями на міжнародному рівні. Саме таким є відкритий ним «Маріупольський могильник». Той Маріуполь, за який в цій війні наші захисники віддали своє життя. А музейну справу навряд хто міг би впровадити в життя краще за Макаренка. Він був першим директором Київського музею Варвари та Богдана Ханенків. За розпорядженням наркомпроса був відряджений у Ромни, де разом з Іваном Кавалерідзе створив колекцію  унікального краєзнавчого музею. Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури пишається тим, що на самому початку її діяльності як інституту, викладав мистецтвознавчі дисципліни М. Макаренко. Але це все окрема тема. Ми згадали ім’я Макаренка у зв’язку з премією на його ім’я, яку щорічно надавали художникам за представлені картини. Так на виставках з’явилися твори О. Чередниченка, О. Садовського, М. Стороженка, І. Цюпки, М. Троценка, О. Басанця, О. Масика, О. Сльоти, В. Юдіна, О. Набоки, М. Нечвоглода, В. Єрмакова, Т. Мельничук, Г. Гідори, В. Шкарупи, Т. Ціун, В. Левченка, М. Надеждіна, С. Ярешка, Ю. Мануйловича, Д. Нагурного, О. Поліщука, О. Северина, С. Кривенка, М. Самохіна, Г. Кириленко-Бараннікової, Г. Бодякової, А. Кущик, С. Аношкіної, В. Михальчука, В. Михайліченка, Т.Мельнічук, Ф. Гуменюка, О. Солов’я, А. Зорка, К. Чернявського, М. Кутняхова, О. Карпенко, П. Зикунова, Ю. Качкіна, М. Якимечка, В. Балибердіна, Г. Дюговської, А. Толкачової, М. Соченко, С. Сметанкіна, А. Будника, О. Шевель,  І. Бекетової, М. Панасюк… Автор статті згадувала художників по роках їхньої участі у виставках «Мистецької світлиці».

Кожна виставка – то окремий продуманий проєкт, який розкривав глядачам подію соціального та громадського значення. Чимало було проведено пересувних виставок по Сумщині. Це «Історія і сучасність», «Повернення», «Міст дружби», «Мистецьке Так. Президенту України», «Чумацький та Шовковий шляхи зійшлися в Україні», «От де, люди, наша слава, слава України», «Храми України», «Я українець!», «Право на мирне життя» та багато ін. Такі знакові проєкти були відгуком на державні заходи та перекидали мости в просторі й часі. Таким чином ми намагалися впливати на патріотичний розвиток соціуму, прищеплювали знання та любов до історії власного народу, його національного коріння. Могутня «Мальовнича Україна», започаткована Т. Шевченком, продовжувалася в наших сучасних виставках, до яких поступово приєднувалися митці з усієї України та закордоння.

Жорстока несправедлива війна внесла свої корективи в життя всієї України. Тому весь народ прагне зробити свій внесок у боротьбу з ворогом. Мистецька спільнота влаштовує різні арт-терапевтичні проєкти, які допомагають пораненим воїнам подолати стресові ситуації та повернутися до здорового способу життя. Тому останній проєкт «Право на мирне життя» має вже декілька заходів, які ми влаштовуємо на новій арт-локації в одній із київських лікарень. Відбулася виставка «Троянда переможцю» Марини Панасюк, сформована інша «Вийшов сіяч сіяти» Марини Саркісян.  Самобутні мисткині створили оази любові, щоб кожен зумів наповнитися позитивною енергією з краплиною віри, добра та краси.  

Прислухайтеся, іде відверта розмова про мирне життя, сповнене добра, тепла, любові на своїй рідній землі.

Від команди «Мистецької світлиці» Валентина ЄФРЕМОВА та Юрій КУХАРЧУК
Фото власність «Мистецької світлиці»