Об’єднуємо Україну мистецтвом
У комунальному закладі «Музей мистецтв Кіровоградської обласної ради» розгорнуто експозицію українських килимків «Об’єднуємо Україну мистецтвом», створених руками переселенців під керівництвом заслуженої майстрині народної творчості України з килимарства Олександри Пренко.
Упродовж двох місяців дорослі та малеча з Харкова, Сіверськодонецька, Херсона, Слов’янська, Донецька, Миколаєва, Маріуполя та інших міст України, де відбуваються запеклі бойові дії, активно долучалися до створення композиції, де зображені козак, його кохана, їх будинок та квіти. Іншими словами, саме той образ вільної України, де господар на своїй землі та продовжує розвивати ту єдину, незалежну нашу Україну. Висота гобеленів два метри тридцять сантиметрів.
Для Наталії з Харківщини, яка долучилася до проєкту від початку, ткацтво гобеленів стало як ковток свіжого повітря після вторгнення та місячної окупації військовими Російської Федерації її батьківщини. Вибирала тканину, різала та ткала стрічками. Вона щодня долучалася до роботи, переключалася від сумних думок та новин, надихалася та разом з іншими учасниками своїми позитивними помислами наближали перемогу. Залучала до творчого процесу створення композиції членів своєї родини, доньку та онуків. Оскільки процес створення зайняв певний час, їхня родина стала частиною музейної команди.
Загалом, понад півсотні людей різних вікових категорій та професійних занять майже зі всієї України, безпосередньо в одному з експозиційних залів, долучилися до створення килимків, які ткалися саме для мистецької скарбниці Степової Еллади – Музею мистецтв. Тож у колекції музею зберігатиметься творчий доробок з частинкою сердець наших співвітчизників.
«Ми живемо у воєнний час. І саме зараз, коли ворогом знищується все надбання українського народу, важливо об’єднатися, говорить ткаля Олександра Пренко. Ось тому наш музей і започаткував проєкт «Об’єднуємо Україну мистецтвом».
Задля Перемоги над ворогом потрібна не лише звичайна зброя, а й мова, пісня, традиційний одяг, тобто мистецтво в усіх його проявах. Адже маючи власну історію, традиції та звичаї, чужих нам не потрібно.
Людмила ЧЕЧЕЛЬ
