Дивосвіт Світлани Садовенко
Є люди, у яких гармонійне все: врода, талант, розум, навіть прізвище та ім’я. Від першої хвилини спілкування телефоном, почувши привітний голос, тембр якого ніби огортає тебе якимось домашнім затишком і теплом сімейного вогнища, вже хочеться познайомитися з цією людиною і при зустрічі переконуєшся, що саме такою і уявляла: світлою білявкою, із сонячною лагідною усмішкою, що ніби злегка зачепилася за куточки вуст, а очі – аж сяють, випромінюючи чи то радість, чи, власне, її оптимістичний характер, та, безумовно і однозначно, – позитив.
Український музикант, педагог, культуролог, кандидат педагогічних наук, доктор філософії, має два вчених звання – доцент і старший науковий співробітник. Заслужений діяч естрадного мистецтва України. Громадський діяч. Працює на кафедрі естрадного виконавства Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. Автор понад 150 наукових та науково-методичних праць.
А ще – чудова дружина і багатодітна мама великої родини з тепло-ласкавою назвою «Ладоньки». Особистість багатогранна, творча, неординарна.
Свій ювілей та 35-річчя творчого шляху в травневому розмаї відзначає Світлана Садовенко.
Все починається з любові…
Її життя напоєне і сповнене любов’ю – до батьків, дітей, професії, справи, пісні, рідної мови – до всього, чого торкається її лірична тонка душа. Батьки – Микола Федорович та Раїса Михайлівна – прожили у злагоді й любові 56 років, віддаючи цю любов донечці Світлані й сину Ігорю. Все те добре і світле, що прищепили мама і тато в дитинстві, сформувало характер і світогляд їхніх дітей, що в подальшому визначило життєві шляхи.
Світлана народилася в місті Суми. Малою була цікавою до всього: захоплювалася грою на фортепіано (ще з дитячого садочка копіювала музичного керівника, вдаючи, що грає на уявній клавіатурі на стільцях або столиках), співала, танцювала, ходила до театральної студії Лялькового театру, згодом навчалася в музичній школі, якій, до речі, на момент її випуску виповнилося 100 років! І досі Світлана Садовенко спілкується і підтримує дружні стосунки зі своїм викладачем ДМШ з класу фортепіано Людмилою Гетьманською-Євтушенко, яка назавжди по життю стала старшою колегою-подругою.
А ще дуже любила хімію, перемагала в олімпіадах з цього предмета. Магія усіляких дослідів за всіма формулами і правилами (виверження вулкану, феєрверки, зміна забарвлення рідин) захоплювала чи не найбільше. Вона навіть хотіла вступати до вишу на хімічний факультет. Однак переважила все ж таки Її Величність Музика! Вона й визначила фактично її подальшу долю.
Пізніше, коли Світлана Миколаївна вже сама стала викладачем, потім – заступником директора з навчальної роботи і у 28 років – директором дитячої музичної школи, прийшло розуміння, що успіх вихованців неабияк залежить від педагога. І досягнення школи та її імідж теж складаються з талановитих вихованців, але без видатних викладачів успішного навчального процесу не існує. Все її життя пов’язане з дітьми та молоддю, які, як зазначає пані Світлана, фальш відчувають одразу. Студенти, аспіранти і понад 100 вихованців, які приходять навчатися співу, розвивати музичні здібності до Центру позашкільної роботи Святошинського району м. Києва у «Театр пісні «Ладоньки», – це окрема сторінка в житті С. Садовенко.
Мама Лада і її «Ладоньки»
Плекає мама Лада свій «садочок» – Вкраїни рідної синів і дочок…-- уже 14-й рік. У 2005 році було створено дитячий театр пісні «Ладоньки», а через 7 наполегливих років праці, у березні 2012-го, було присвоєно і вже у 2016 підтверджено, почесне звання «зразковий художній колектив». Її авторська програма та методика формування й розвитку музичних здібностей дітей дошкільного віку на музично-фольклорному матеріалі затверджена Міністерством освіти і науки України і знаходить відгук та подальше практичне втілення в роботі сучасних педагогів-практиків України та за її межами.
У 2009 році нагороджена дипломом переможця Всеукраїнського конкурсу в номінації «Краща робота з навчально-методичного забезпечення викладання педагогічних і мистецьких дисциплін у навчальних закладах різних типів».
Зразковий театр пісні «Ладоньки» під керівництвом Світлани Садовенко є активним учасником громадського життя України – бере участь практично в усіх знакових концертних програмах у столиці та інших містах. Діти колективу виступали на Майдані Незалежності під час буремних революційних подій восени та взимку 2014-го, постійно донині їздять у гарнізони, батальйони з культурно-мистецькими акціями «Мистецький спецназ» (керівник Зоя Ружин) та «Народна філармонія» (керівник Руслана Лоцман), разом з дорослими роблять свій посильний внесок у справу перемоги. Виступали перед дітьми-переселенцями зі східних регіонів України у Межигір’ї, давали концерти для бійців Української армії батальйону спеціального призначення «Донбас», у гарнізоні «Десна», військовій частині села Семиполки, військових шпиталях Києва та області, багатьох інших концертних майданчиках. Як керівник колективу, Світлана Садовенко нагороджена дипломами та подяками від командирів батальйонів та військових частин «За сприяння в утвердженні патріотичних засад серед захисників Вітчизни».
35-й ювілейний рік творчого шляху ознаменувався перемогою «Ладоньок» на великих знакових фестивалях-конкурсах, серед яких Всеукраїнський телевізійний дитячий пісенний фестиваль-конкурс «Соловейко України», заснований Президентським фондом Л. Д. Кучми «Україна», стипендіатом якого є колектив уже понад 10 років. Як переможці, діти нагороджені поїздкою до Хорватії, Словенії, Румунії. Приємною стала звістка щодо виходу у фінал, що пройде в липні у Скадовську, солістки колективу Марти Мокшанської на конкурсі «Чорноморські ігри». Зовсім нещодавно, у травні, відбувся масштабний міжнародний дивовижний проект «Дитяча філармонія «Диво.UA» (керівник Руслана Лоцман), в якому «Ладоньки» та солісти (Вероніка Голенко, Гордій Москаленко, Вероніка Моспан, Настя Шилобрид, Дмитро Ходорков) стали переможцями і у фіналі, що пройшов в Українському домі 11 травня, виступили з Академічним оркестром народної та популярної музики Українського радіо (художній керівник та головний диригент Михайло Пікульський). Весь рік радували перемогами на престижних конкурсах-фестивалях сестри Алла і Валерія Поліщук (Музична олімпіада «Голос діти»), Вероніка Моспан («Фолькмьюзик. Діти»), Оксана Гуменюк («Профест», «Все починається з любові»), Марічка Дяків («Україна – це ми», Всеукраїнський відкритий конкурс читців імені Тараса Шевченка), а також більш дорослі солісти, які навчаються в колективі 10 і більше років – Софія Суккар, Марія Леонова, Олександр Овсієнко, Вікторія Брей, три сестри Нікольських -- Марія, Анастасія, Дарина та ін. Знаковими стали перемоги солістки Амєлії Підлісної на Міжнародному проекті «Битва переможців фестивалів» та Всеукраїнському – «Віртуози фольку» (керівник Олена Кулик), а також участь Амєлії та Марії Леонової у Всеукраїнському пісенному телевізійному марафоні «Гордімося, друзі, що ми українці» у містах Тетіїв та Біла Церква (керівник Ярослав Гавюк). Багато інших фестивалів, конкурсів, в яких беруть участь учні Світлани Миколаївни, стають справжньою ареною прояву талантів і можливостей її вихованців, якими вона дуже пишається.
Зростає наукова школа С. М. Садовенко, крім трьох уже захищених кандидатів наук, готуються до захисту кандидатських дисертацій ще двоє її аспірантів.
Родинні традиції та обереги
У родині Світлани Миколаївни завжди вітали і дарували подарунки на всі свята. Це та традиція, яку в сім’ї бережуть усе життя. А ще, поділилася пані Світлана сокровенним, вона завжди підписувала вітальні листівки до свят, і їй цього не вистачає у сьогоденні, sms-повідомлення не можуть замінити тепло почерку, емоції, закладені в слова, написані в листівці від руки. Вона любить перечитувати збережені в сімейному архіві, відчуваючи приємний щем у душі, коли бере їх до рук, адже вони зберігають і досі тепло і любов рідних їй людей. Особливо мамине… Світла їй пам’ять!
Мамина сорочка, татові казки
Світлана Садовенко має гарну колекцію старовинних сорочок, яку називає «Мамина сорочка», адже її матуся дуже любила вишивати – сорочки, подушки, рушники, серветки… Це пам’ять про найдорожчу людину. Тепер, коли минулого року її не стало, і Світланин батько залишився сам, вона для тата, він каже, як «пігулочка», що тамує усі болі і жалі. Світлана по кілька разів на день телефонує і за першої-ліпшої нагоди «летить» до Сум. Щоб хоч якось розрадити батька і дідуся, вона із сином Олександром (онуком) подарували йому на 80-річчя комп’ютер, яким він швидко оволодів, адже має технічну освіту. Тепер пише -- набирає книгу спогадів.
Ще в дитинстві, пригадує пані Світлана, тато розповідав їм з братиком (меншим від неї на 2 роки) казки, і не лише написані, а й сам вигадував, ілюстрував, римував, «оживлював» їх. З того часу казки для неї – на першому місці – вона виховувала сина Олександра на казках, готує «казкові» ігрові заняття з дітками, досліджує народну казку, створює рими і добирає до них мелодії, перетворюючи звичайні казки на казкові мюзикли. Певно, і хист до написання книг, статей у Світлани Миколаївни – від батька. Вона є автором кількох методичних книг. Але написані вони доступною мовою, тому й читаються легко і з цікавістю, адже пише їх на основі власного багаторічного педагогічного досвіду, вони перевірені власною практикою, з цікавими знахідками.
У постійному русі та творчому пошуку
С. Садовенко постійно перебуває у творчому пошуку, удосконалює свою фахову майстерність, збільшує творчі здобутки і розширює коло дружніх та професійних контактів, займається продюсуванням своїх талановитих учнів, бере участь у фестивалях-конкурсах як член або голова журі («Україна – це ми», «Все починається з любові», «Квітуча Україна», «ПРОФЕСТ», Всеукраїнський фестиваль-конкурс «Пам'ять бережуть роки» імені Героя України, народної артистки України Раїси Кириченко та ін.). А ще керівником та членом журі Всеукраїнського відкритого конкурсу читців імені Тараса Шевченка, який протягом 23 років щорічно проходив за сприяння Міністерства культури України, збираючи талановиту молодь з України та з-за кордону (Грузії, Китаю, Прибалтики, Польщі, Тайваню). «За вагомий внесок у культуру, мистецтво та громадську діяльність» Світлана Садовенко як керівник цього конкурсу і громадський діяч була нагороджена орденом 12-променевої зірки «КРЕДО» від Громадської організації «ГРІН» (грантів, рейтингів і номінацій).
Нещодавно, після чотирирічної перерви, С. Садовенко відновила роботу цього конкурсу, зібравши 22 квітня цьогоріч близько 85 учасників з України. Цього року конкурс став частиною міжнародного проекту «Тарас Шевченко єднає народи», яким опікується народна артистка України Галина Гілярівна Яблонська, та відбувся 22 травня на базі Національного університету імені Т.Г. Шевченка, в якому також візьмуть участь вихованці Світлани Садовенко – Амєлія Підлісна, Олександр Овсієнко, Марія Дяків, сестри Алла і Валерія Поліщук.
Зі своїми «Ладусями», як по-материнські ласкаво їх називає пані Світлана, вона виступає на різноманітних творчих майданчиках Києва та інших міст, веде активну громадську діяльність – є експертом з питань діяльності центрів народної творчості та розвитку народної творчості в регіонах України Комісії з питань мистецтв та культурно-мистецької освіти Громадської ради при Міністерстві культури України. Член Національної ради жінок України, ВГО «Поступ жінок-мироносиць», асоціацій діячів освіти та виховання та діячів естрадного мистецтва Національної всеукраїнської музичної спілки України, член правління міської організації НВМС, заслужений діяч естрадного мистецтва України. Зовсім недавно «За заслуги з відродження духовності в Україні» С. Садовенко була нагороджена орденом Святої великомучениці Варвари.
Скарбниця родоводу нації
Як науковець, Світлана Садовенко є автором понад 150 наукових та науково-методичних праць, опублікованих в українських та міжнародних відомих виданнях. У своїх роботах привертає увагу переважно до скарбниці родоводу нації, витоків. Найбільш визначними і широковідомими з них є: науково-методичний посібник «Світ фольклору», монографія (у співавторстві) «Порадник для збирачів фольклору», навчально-методичні посібники «Розвиток музичних здібностей засобами українського фольклору», «Виховання народною казкою», «Ти, малий, скажи малому… Музична логоритміка», які привертають увагу фахівців щодо практичного застосування українського музичного фольклору у навчально-виховному процесі з дітьми дошкільного віку. Ці праці, здійснені на високому науково-методичному рівні, мають велике прикладне значення для формування нового погляду щодо музично-естетичного та патріотичного виховання підростаючого покоління засобами українського мистецько-фольклорного арсеналу та становлення сучасної державної політики у сфері української народної художньої культури і знаходять практичне втілення в роботі сучасних фахівців. Цінними є методичні рекомендації С. Садовенко до книг З. Ружин «Колядки та щедрівки» та Р. Толмачова «Хорові твори та аранжування».
Понад рік, за пропозицією редакції, Світлана Садовенко веде рубрику «Дітям про дорослих. В гостях у нотки» часопису для дітей «Я САМ/а». Знайомлячи читачів з відомими постатями сучасності і нотними зразками нових українських дитячих пісень, поповнюючи репертуарну скарбницю кожного виконавця.
Світлана Садовенко – щира, відверта, любляча. Її любові вистачає на всіх. Як сама каже, вона «та людина, яка має віддавати, а не брати». Так і живе, віддаючи себе людям, ось уже 35 творчо-педагогічних років.
Вітаючи з ювілеєм пані Світлану, особистим і творчим, бажаємо здоров’я, наснаги, натхнення, продовження успішної ходи творчим шляхом, щасливої долі і жіночого щастя! А ще – поціновування вашої праці, Світлано Миколаївно, і визнання на державному рівні ваших великих успіхів і досягнень в ім’я розвитку країни, формування та виховання цвіту нашої нації, плекання талантів і справжніх патріотів України. Вітаємо!
