Каністерапія. Собаки, що лікують

Про цілющий вплив цієї домашньої тварини, яку все частіше називають другом людини, було відомо дуже давно.

Сила чарівності собаки міститься в глибині дружби і міцності духовних уз, які зв’язали її з людиною…

Конрад Лоренц, «Людина знаходить друга»

Як і коли людина приручила собаку

Зразу скажемо, що вчені досі не можуть точно на це відповісти. Зрозуміло тільки одне: це сталося з незапам’ятних часів далекої давнини, тисячі або десятки тисяч років тому. Знаний австрійський біолог, еволюціоніст і психолог, один із основоположників етології (науки про поведінку тварин), лауреат Нобелівської премії Конрад Лоренц вважав, що з того моменту пройшло не менше 50 тис. років.

Як же все відбувалося насправді? На жаль, на це питання нема однозначної відповіді. Одні спеціалісти вважають, що люди спочатку приручили впійманих під час полювання щенят вовка та шакала. Через тисячоліття далекі нащадки цих тварин стали тими собаками, які існують і до­нині. Власне такої точки зору дотримувався Конрад Лоренц. Саме так досі вважають і деякі біологи-еволюціоністи.

Інші же вчені стверджують, що предки собак були… собаками. Тільки дуже древніми. На думку цих дослідників, уперше вдалося приручити собак на Тибеті, де жили так звані молосоїди, мастіфи. Ці величезні собаки з’явилися там задовго до появи першої людини.

З давніх-давен печери слугували надійним укриттям, притулком для людей і тварин, рятуючи їх від негоди та від більш сильніших хижаків. З часом собаки були вимушені примиритися з тим, що прибульці оселилися разом з ними.

Пройшов час. Тварини та люди не тільки звикли до взаємного співіснування, але й поступово навчилися здобувати з нього обопільну користь. Так, наприклад, древні люди брали приручених псів із собою на полювання, де ті допомагали знайти здобич. Мисливці ж, в свою чергу, ділилися нею з собаками. Крім того, пси справно несли сторожову службу, що було дуже важливо для мешканців печер.

Ось так (або приблизно так) й уживалися під склепінням печер люди та собаки. Тисячоліття співіснування та взаємодопомоги настільки тісно зблизили Homo sapiens (людину розумну) і Canis familiaris (собаку). Нема, мабуть, інших тварин, настільки відданих людині, які б без коливань віддали за неї своє життя.

Цілющий вплив собаки на людину

Про цілющий вплив цієї домашньої тварини, яку все частіше називають другом людини, було відомо дуже давно. Так, у Стародавньому Єгипті собака вважався символом богині Гули, покровительки лікування. Бог цілительства давніх греків Асклепій (Ескулап) часто зображався також у вигляді собаки. Збереглися древні наскальні малюнки, що зображають людей, яким собаки зализують рани. Можливо, про корисні властивості слини стража та помічника людини було й тоді добре відомо.

Особливі стосунки людей і собак, безумовно, відбиваються на ефективності лікувальних методик, що застосовуються в анімалотерапії (в даному випадку — каністерапії). Собака часто може допомогти в тому випадку, коли інші живі істоти безсилі. До речі, сучасний напрямок лікування за допомогою тварин складався перш за все як спосіб зцілення собаками.

Сучасна анімалотерапія (лікування тваринами) відводить собакам дуже важливу роль у зціленні людини від різних захворювань. Перш за все, як відмічалося вище, вони можуть лікувати слиною. Загальновідомо, що в ній міститься лізоцим — антимікробна речовина широкого спектру дії. Ще древні знали, що рани та травми загоюються набагато швидше, ніж звичайно, якщо дати їх вилизати собаці.

Однак, звичайно, собака може лікувати також інакше. Саме тільки спілкування з нею вже виключно корисне для здоров’я людини. Австралійські дослідники з цього приводу провели цілий ряд експериментів, у результаті чого доведено, що об’єктивні фізіологічні параметри, загальне самопочуття та психологічний настрій були значно краще в тих людей, які утримували у своєму домі тварин. Навіть у тих із них, хто недавно придбав собаку (або кішку), всі життєві показники поліпшувалися.

У 1792 році в Англії, в психіатричній лікарні «Йорк Ретріт», були проведені перші експерименти з використання домашніх тварин у лікувальних цілях. З ініціативи головного лікаря при клініці, крім інших тварин і птахів, стали утримувати собак. Психіатри того часу, очевидно, інтуїтивно прийшли до висновку, що турбота, піклування пацієнтів про «братів наших менших» вилікує їхній розум, додасть упевненості в собі, позбавить від нав’язливих кошмарів.

І дійсно, допомагаючи персоналу доглядати за тваринами, спілкуючись із ними, душевнохворі люди відчували значне покращання здоров’я. В них підвищувався життєвий тонус, вони починали усвідомлювати себе покровителями та захисниками інших живих істот. У ті часи до людей із розладами психіки суспільство ставилось, м’яко кажучи, не зовсім адекватно. І усвідомлення того, що в них хтось має потребу, додавало нещасним хворим сили, а в ряді випадків допомагало вилікуватись.

При спілкуванні з собаками нормалізується кров’яний тиск, що особливо має значення для профілактики серцево-судинних захворювань. А якщо людина перенесла інсульт або інфаркт міокарда, присутність тварин значно полегшує її стан. Покращення психологічного настрою, підвищення тонусу найблаготворнішим чином відбивається на самопочутті хворих. Цікавий факт: спілкування з відданою, безкорисливою домашньою істотою, що беззавітно любить хазяїна, особливо допомагає людям із травмованою, нестійкою психікою. Дратівливим і запальним, приміром, краще за все спілкуватися з такою породою собак, як шарпеї. Вважається, що в цих істот біополе особливо сильне, завдяки чому їхня присутність проявляє виражену заспокійливу дію на людину.

Відомий дослідник психології тварин В. Ценєв відмічає, що між людиною та його домашнім вихованцем виникає певне комунікативне поле, що має величезні переваги перед будь-якою іншою міжособистісною комунікацією. Простіше кажучи, людина та собака чудово розуміють один одного без слів.

Взагалі, між іншим, спеціалісти вважають, що одна із головних відмінностей між кішками та собаками полягає в тому, що кішки є інтровертами (звернені до себе), а собаки, навпаки, екстраверти (звернені назовні). Відповідно, каністерапія має свої особливості, пов’язані зі ставленням тварин до хворих людей. Кішка, наприклад, зцілює тому, що їй це приємно та корисно самій. Вона «забирає» негативну енергію хворої людини, а ось собака не може цього робити. Негативна біо­енергія йому також шкодить, як і людям. Адже відомо, наскільки хворобливо собаки реагують на сварки хазяїв — здається все на світі готові зробити, аби тільки припинилася ця вкрай неприємна сцена!

Собака лікує в основному співчуваючи людині. Хворобу хазяїна чи хазяйки він сприймає як нещастя. Допомога хворому хазяїну для нього вищий акт любові, відданості, довіри. Він вважає своїм обов'язком допомогти людині, що занедужала.

Знову повернемося до досвіду сучасної медицини. З повідомлень преси в низці клінік і шпиталів Старого та Нового Світу, домашніх тварин (у тому числі собак) допускають до своїх хазяїв, які проходять лікування. Щоправда, це робиться в певні години, при дотриманні суворих правил загальної гігієни. Собак обов’язково одягають у спеціальні комбінезони та слідкують за тим, як вони будуть вести себе в умовах лікарні.

Цікаво, що в Росії, в Самарському Центрі творчості, де займаються діти-інваліди, теж практикують каністера­пію. Педагоги Центру вважають, що власне собаки допоможуть дітям позбавитися від таких недуг, як дитячий церебральний параліч і порушення мови. Головний секрет такого лікування полягає в тому, що при спілкуванні з «патлатими цілителями» діти перестають соромитися своїх недугів, скоріше забувають про них. Саме це й сприяє повному розкриттю їхніх здібностей.

Собаки, що працюють в Центрі, буквально віддають всі свої сили та здоров’я хворим малюкам. Очевидно, тому одна тварина в день може займатися тільки з двома маленькими пацієнтами. Більше вона не в змозі витримати — лягає і більше ні на що не реагує. І тому, для більшого ефекту, батьки хворих дітей завели собак-цілителів вдома.

Часто вірних чотирилапих друзів забирають із собою одинокі старі люди, що переїжджають жити в будинки перестарілих. Щоправда, таке буває, як правило, в цивілізованих західних країнах, де ці заклади зовсім не схожі на наші, вітчизняні. По-перше, собаки в домах для людей похилого віку на Заході, як і їхні хазяї, вважаються повноправними мешканцями, до них теж відносяться з увагою та повагою. І все це створює якусь теплу душевну атмосферу. Подібне також трапляється в хоспісах — останніх притулках для смертельно хворих людей. Собаки (як і кішки) теж допомагають триматися тим, кому залишилося жити зовсім небагато…

Як собаки лікують людей

Отже, яким же чином собакам вдається лікувати людей? Це відбувається приблизно так же, як у випадку з кішкою, — завдяки безпосередньому контакту з проблемними ділянками на тілі людини. Притискаючись до саме таких місць, собака «витягує» біль, покращує загальне самопочуття пацієнта. Особливо ефек­тивно діє стикання, доторкання тварини до людини при радикуліті, остеохондрозі та інших захворюваннях периферійної нервової системи. Тут не зайвим буде нагадати про те, що власне собача шерсть або вироби з неї дуже добре допомагають при вищезгаданих захворюваннях.

У літературі з анімалотерапії зуст­річаються рекомендації фіксувати час контакту собаки та хворої людини. Приміром, при вказаній вище патології спинномозкових нервів собака повинен лежати на хворому місці біля 20 хвилин.

Однак подібні рекомендації не мають під собою суворого наукового обґрунтування. Чим більше часу тварина, що зцілює, контактує з людиною, тим краще. Згадаємо розповіді про полярників, що пересуваються на собачих упряжках, які на відкритому місці попадали в снігові бурани. Досвідчені мандрівники викопували ями в снігу і, притискаючись до тварин, проводили з ними в такому положенні навіть іноді декілька діб поспіль. І нічого шкідливого для здоров’я людини не траплялось. Навпаки, собаки теплом своїх тіл обігрівали хазяїна, не давали йому замерзнути. Багаторічні спостереження дозволяють зробити висновки, що тварини-цілителі в більшості випадків самі безпомилково визначають тривалість лікувального сеансу.

Унікальна надчутливість собачого нюху теж допомагає хворим людям: так, американський дослідник Мак-Каллок розробив методику, що дозволяє практично безпомилково діагностувати наявність ранніх форм ракових пухлин саме за допомогою собаки.

Вони можуть також і полегшити стан хворих, що страждають епілепсією. Виявляється, що чотирилапі друзі визначають напад, який починається приблизно за 30 хвилин до появи його перших симптомів. Спеціально навчений собака «пеленгує» високочастотний «імпульсний шум» півкуль головного мозку, що завжди передує епілептичному припадку. Хвора людина, яка ще нічого не відчула, отримавши відповідний сигнал від чотирилапого «діагноста», встигає за той час, що залишився, прийняти всі необхідні міри.

Перелік захворювань внутрішніх органів, при яких дійсно допомагає «волохатий цілитель», достатньо великий: серцева аритмія та ішемія, різні захворювання судин, легень і бронхів, гастрити та виразкова хвороба шлунку, захворювання сечової системи та багато інших людських недуг.

Чи впливає на успіх лікування порода собаки?

На це питання однозначної відповіді поки що немає. Ми вже раніше з’ясували, що у кішок така спеці­алізація існує. У собак же, на думку групи учених, вона відсутня, Однак є спе­ціалісти, які вважають, що деякі породи собак бувають більш корисними при тих або інших захворюваннях людини. Так, при хворобах опорно-рухового апарату краще за всіх допомагають вівчарки: німецька, східно-евро­­­пейська та середньоазійська (ві­дома ще під назвою «алабай»). За їхньою допомогою особливо ефективне лікування після травм і поранень тих людей, які намагаються відновити порушену координацію рухів. Пацієнти заново навчаються ходити, пересуваючись разом з вівчарками та спираючись на них.

Окремо треба сказати про таку благородну місію собак, які слугують поводирями для сліпих людей. Це максимально полегшує життя незрячим. Собаки зі стійкою нервовою системою, що за своєю природою є спокійними, врівноваженими, ус­піш­но допомагають людям, які страждають нервовими та психічними розладами. Саме такими тваринами є шарпеї, а також золотаві ретривери та лабрадори. Останні вважаються най­добродушнішими собаками у світі, бо в них відсутній ген злості. До речі, якщо хтось із читачів захоче завести собаку, то знайте: лабрадори — чудові домашні тварини, компаньйони й товариші, помічники дорослим і друзі малюкам. Але з них ніколи не вийдуть надійні сторожі та охоронники.

Якщо вдома є маленькі діти, кращими няньками для них будуть собаки таких порід, як сенбернар, ньюфаундленд, коллі (шотландська вівчарка), боксер, міттельшнауцер, ердель­тер’єр і різеншнауцер. Якщо дитинка жвава, варто придбати спаніє­ля, що теж любить побігати.

Власники собак рідше хворіють

У результаті досліджень, західні вче­ні, медики із Лос-Анджелеса, встановили, що власники собак, особливо пенсіонери, значно рідше звертаються за лікарською допомогою, ніж ті, в кого немає домашніх тварин.

Щоправда, знайшлися скептики, які стверджували, що це не собаки самі по собі, безпосередньо, підтримують і укріплюють здоров’я своїх немолодих хазяїв. Ні, говорять вони, вся справа в тому, що пенсіонери вимушені кожного дня подовгу вигулювати своїх вихованців на свіжому повітрі, тому, мовляв, рідше хворіють. Таким скептикам хочеться сказати: не стільки й важливо врешті-решт, яким власне способом зберігається здоров’я людини. Головне, що його вдається зберегти!

Тільки завжди пам’ятайте, що ви отримаєте від собаки те, що самі в неї вклали!

Станіслав Смірін