Вокальний дует Галина та Людмила Турчак – заслужені артистки естрадного мистецтва України, лауреати міжнародних і всеукраїнських конкурсів, у зв’язку з війною змушені тимчасово покинути Батьківщину. Нині вони проживають в Польщі й продовжують свою творчу й волонтерську діяльність.
Дуету сестер Турчак виповнилося 30 років. Сьогодні пісні у їхньому виконанні звучать українською та польською мовами. Крім того, співачки займаються волонтерською діяльністю: допомагають плести маскувальні сітки для фронту, беруть участь у культурних заходах, є членами журі конкурсу «Червона рута».
Вокальний дует сестер Турчак утворився після участі у Всеукраїнському конкурсі «Співуча родина», який вперше відбувся у 1994 році. Після конкурсу при Київському будинку вчителя було створено однойменний клуб, який пізніше перетворився у творче об'єднання «Співуча родина».
«Упродовж 25 років ми були віце-президентами цього об'єднання, – розповідає Галина Турчак. – Ми співали не тільки в Україні, а й за її межами: в Іспанії, Франції, Греції, Болгарії, Польщі і навіть у Сінгапурі. Так сталося, що ми знову опинилися у Польщі через повномасштабну війну».
Сестри не планували залишати рідну Україну. Та сталося так, що донька Галини, яка ще до війни поїхала до Польщі, попросила маму привезти з України донечку для безпечнішого життя. Галина виконала прохання й повернулася в Україну. На жаль, бомбардування Києва: залишилися без світла, води в будинку, змусили все ж повернутися в Польщу. Галина приїхала до Польщі саме тоді, коли святкували Різдво в школі, де навчалася онука. На святі вона заспівала українські колядки. Це чарівне виконання сподобалося не тільки українцям, а й полякам.
Людмила з початку перебування у Польщі мешкала у Варшаві. Завдячуючи своїй комунікабельності, потрапила в «Український дім» і долучилася до театрального гуртка під керівництвом режисерки Венери Ібрагімової. Вже через місяць грала у виставі «Станція, або Розклад бажань на завтра» за п'єсою Олександра Вітра.
Вперше разом сестри заспівали на ретрофестивалі старих автомобілів, який проходив у місті Гура Кальварія, до речі, у якому народився Вольфган Мессінг. Пізніше виступали у Центрі психологічної підтримки і допомоги українцям у місті Констанцин-Єзьорна на дружній зустрічі поляків і українців. З того часу і почалися їхні виступи як у Варшаві, так і в невеликих містах Мазовецького воєводства: у будинках культури «Гріф» та «Хугонувка» в місті Констанцин-Єзьорна в будинку культури району Варшави Прага-Полудня, в концертній програмі Філіпа Боровського (раз на місяць), в центрі Єзуїтської служби біженців у Варшаві до Дня мігранта та біженця, співали українські колядки на Різдвяному святі, де звучали колядки різними мовами світу.
«Нас рятує пісня, – кажуть сестри. – Де не були б, співаємо. Це піднімає настрій не тільки нам, а й тим, хто слухає, любить пісню. З піснею ми переможемо».
Вокальний дует сестер Турчак брав активну участь у концерті українських виконавців «Симфонія вольності» до другої річниці початку повномасштабної війни, який проходив у Торговому домі братів Яблковських у Варшаві, неодноразово виступали у школі у селищі Баньоха. З великим задоволенням співали у будинку для літніх людей при Польській Академії наук, неодноразово мали виступи у Центрі допомоги мігрантам і біженцям у Варшаві – «Карітас».
«Саме у центрі «Карітас» ми провели презентацію фільму, створеного до 30-ліття дуету, – розповідає Людмила. – Це фільм про нашу творчу діяльність під час перебування в Польщі. На концерті розповіли про наш дует, співали пісні з тематичних вечорів, які ми проводили у творчому об’єднанні «Співуча родина». Це були пісні на вірші Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, українські пісні і романси улюблених авторів, композиторів: Ігоря Поклада, Мар’яна Гаденка, Леоніда Нечипорука, Віктора Ліфанчука, Сергія Новохацького, Ольги Янушкевич на вірші поетів: Юрія Рибчинського, Олександра Вратарьова, Вадима Крищенка, Лариси Петрової, Владлена Ковтуна, Ніни Шаварської, Валентини Швежикайте»…
Приємною несподіванкою як для українців, так і для поляків було виконання пісні «Гей, соколи» польською мовою. У репертуарі дуету пісні «Нє спочнєми», «Вольность і свобода», «До закохання єдин крок», «Закохані серед нас»… Всього в репертуарі 13 пісень польською мовою! Я, наприклад, просльозилася, коли почула «Пісню про рушник» польською мовою. Аби виконувати пісні польською мовою, сестри відвідують курси з вивчення мови. зізнаються, що саме через пісню це їм і вдається.
Якось у Варшаві Галина і Людмила Турчак познайомилися з представником дирекції фестивалю «Червона рута», що за кордоном, Василем Петриною. Він запросив сестер до організації і проведення відбіркового конкурсу фестивалю «Червона рута» у Варшаві, а також членами журі. «То було надзвичайно почесно і дуже відповідально, – розповідає Галина Турчак. – Конкурс пройшов на високому рівні».
Не піснею єдиною живуть сестри Турчак. Окрім виступів, допомагають плести маскувальні сітки для фронту при волонтерському центрі фонду UNITERS у Варшаві, донатять на потреби воїнів на фронті, вивчають польську мову і свято вірять – Україна переможе. Адже вони мріють повернутися на рідну землю, обійнятися з рідними й близькими, співати, жити і радіти.
Людмила Чечель
