Аліса Ткачук

Їде пан до міста і доїхав до роздоріжжя, а ніде не написано, котра дорога куди веде. Дивиться – недалеко пастухи корів пасуть. Одні собі в карти грають, а малий хлопчина стоїть збоку. Кличе пан хлопчика до себе і питає: – Котра дорога до міста? – Обидві, пане, – відповідає пастух. – Лише одна коротша, а

В одному селі був у вітця син, котрому вже давно перейшло за двадцять п'ять років, а він іще ніколи не бував у місті та й на грошах не розумівся. Не вмів той хлопець ні продати, ні купити не лише теля, а й мале порося. Словом, був непрактичний. А

Жив собі Гаврило. Він не мав ніякого маєтку, зате була купа дітей у хаті. Щоб їх прогодувати, ходив до багачів та панів робити. Одного дня Гаврило сказав жінці: – Нема тут життя, бо моя правда записана на піску, а кривда – на камені. Піду я у світ. Спечи мені коржик на дорогу.

Слобідська Україна. Харківщина. 1905 рік. Село Тишківці. Полтавщина, дівчина. Родина селян.  Несе Галя воду, 1890 рік. Несе Галя воду, 1890 рік. Молода родина, Чернігівщина. 1916 рік. Тернопіль. Парафіяльний костел Пресвятої Діви Марії Неустанної Помочі, перед початком першої Світової війни. Родина гуцулів. Україна 1839-1914 роки. Лемки та бойки. Західна Україна. Заліщики.

Була собі пані, та така… така… Ну, от побачите самі, яка! Прийшов до неї дід, старець, милостиню просить. Прийшов під двері, молиться та примовляє: – Подайте Христа ради! Подайте убогому для спасіння душі, милосердна пані! Почула пані та й думає: «А справді! Дам уже я йому що-небудь – от хоч би оце

Жив бідний парубок Василько. Щоб якось вилізти із злиднів, пішов у світ, куди очі дивилися. Але ніде не міг знайти роботу – мозолів набити, щоб гріш заробити. Одного дня дізнався, що можна би найнятися в багатого дідича. Але йому сказали: – Не йди до того шкуродера. Він не дає наймитові їсти. Василько

Дика коза збудувала собі в лісі хатку і навела там собі діток. Коли виходила коза з дому пастись, так діткам наказувала, щоб вони нікому не одчиняли дверей. Пішла коза по лісу, напаслась досить, вернулась додому, підійшла до дверей і заспівала: Діточки мої, козеняточка, Одмикайтесь, одчиняйтесь, Ваша матінка прийшла, Молочка вам

Колись дуже давно жив на світі один дід і було в нього три сини — два старші розумні, а найменшого люди називали дурнем. Якось дід занедужав: старий уже був, немічний. Відчуваючи, що скоро, мабуть, помирати йому, дід скликав усіх трьох синів та й каже їм: — Коли я помру і мене поховають,

Жив собі чоловік, а в його було три сини; найменший був дурний. От як умирав батько, та й сказав своїм синам, щоб вони кожні Різдвяні свята носили йому вечерю. Прийшла черга старшому братові нести вечерю; він узяв цеглину, води та й пішов. Приходить на могилу та й каже: – Тату, вставай,

Каждому из нас важно уважать себя,   относиться к самому себе   положительно. Позитивное отношение   к самому себе закладывается с   младенчества, а точнее, со дня   рождения ребёнка.  Это с годами мы зачастую теряем такую   изумительную способность, данную нам от природы, отличать ложь от истины. Младенец же не переносит никакой фальши. Если он

Була собі у одних людей дочка. Та дуже лінива, ні до якої роботи не візьметься, все ґуля або на печі спить. Та ще й мати у неї була така, що завжди підтакувала їй усе. – Гуляй, – каже, – доню, у молодості, а на старість уже роби сама на себе. Горе тебе всьому

Був раз старий вовк та й уже не довижав зі старости. Та й він ходив, блукав по лісі, по полю та й нічого не сполював. Але вийшов він на полонину та й сів на купину і плаче, бо голоден. Приходить до нього стара лисиця і каже: «Добрий день!» — «Добре здоровля,

Десь за річкою, за лугом, за низеньким перелазом жили собі старенькі дідусь з бабусею. Нікого на білому світі вони не мали — ні дітей, ні внуків, ні правнуків. Навіть корівки чи кізочки у них не було. У дідуся був півник, у бабусі — курочка. Курочка кожного дня несла яєчко. Бабуся продасть яєчко

Один господар мав дуже вперту жінку. Якби то вперта, а розумна, то міг би ще якось жити, а ця була трохи дурнувата. Що би він не сказав, то все не так, і зробить все навпаки. Коли він хотів її словами нарозумити, то чув: — Так буде, як я знаю, а не

Жив собі бідний чоловік. Ніколи ні на кого не скаржився, кожному догоджав, ніколи кривди не таїв. Та як не працював, як не старався, ніяк не міг із злиднів вибитися. Дітей мав багато, до того ж жінка померла. Бідняк жив у великому будинку. Над ним жив багатий пан. Бідняк за роботою

Зустрілися карась з окунем. — Ну, й набридло мені жити в цьому багні, - скаржиться карась. — Так цій біді легко зарадити, — каже окунь. — Ухопи гачок — і відразу попадеш у сметану. Кінська сила Був ґазда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, ґазда узяв та

Жив-був у одному селі хлопець Климка. Та такий був злодіяка, що й світ не бачив. Як його не били, як не лаяли – ні, таки краде все, що де не побачить. Зібрались якось сусіди та й кажуть батькові Климки: – Або вези його кудись звідсіля, або ми його вб'ємо. Що

В одного ґазди був старий кінь. Такий вже старий, що не міг вже нічого робити. Не захотів ґазда тримати старого коня. За що було його годувати? От і вирішив прогнати коня. Так і зробив. Іде кінь собі дорогою, коли здибає пса, який ледве іде. Пес той вже дуже старий. Питає

Жив собі на селі чоловік і мав дочку, молоду дівчину, але дуже розумну. Що скаже, що відповість, все, як по-писаному; таке доладне, що всі дивувались, навіть старі люди приходили її питати, що і як зробить, ї пішла слава про ту дівчину і дійшла аж до царя, і цар звелів її

Був цісар і мав коня такого старого, що ще його дід ним їздив. Аж як він не зміг уже ходити, так він його жалував застрілити і казав його вивести в ліс, най він або здихає, або що хоче най ся робить. Так його вивели до лісу і пустили. Пасеться кінь.

Огірок — несправжня ягода сімейства гарбузових. Так ботаніки кваліфікують зелений овоч. Ця незамінна для людини родина містить кабачки, гарбузи, дині, кавуни, огірки. Огірок — одна з небагатьох рослин, плоди яких ми їмо недозрілими. Огірок вважають смачним, але некорисним з точки зору здорового харчування продуктом. Це несправедливо. Цей овоч допомагає засвоєнню білкової їжі,

Ведучий: Весна — це сонця перемога. У Великодній світлий час Ми наближаємось до Бога — Бог наближається до нас. Ведуча: А в травні радість в нас велика — Це свято Мами настає Усім воно приносить щастя, Як добре, мамо, що ви є! Ведучий: Мама. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче ввібрали у себе

Був собі їжак. Якось вийшов він раненько з своєї домівки подивитися на білий світ. Вийшов та й каже сам до себе: — А піду лишень у поле — подивлюся, як там моя морква та буряки. Та й пішов. Іде собі та пісеньку мугикає. Коли виходить із-за куща заєць. Тоді саме він у

Як раз вовк з зайцем покумалися. Приятелями були. Але якось так трапилося, що вовк пару днів не міг нічого вполювати, голодний такий, що аж зубами дзвонить. Прибіг він до кума, нібито до зайця, та й каже: — Ну, куме, що було межи нами, то було, але тепер прощайся зі світом, бо

Для кожного з людей мама і тато - завжди найкращі. Але я впевнена, що такого тата, як у мене, немає ні в кого. Звуть його Сергій Миколайович. Він сучасна, освічена людина. Закінчив школу на відмінно, технікум – з  червоним дипломом, Харківську академію та Сумський університет. Працювати починав на заводі, останні п’

В їдній скалі сиділа змія. Але йшов лис і надійшов над її скалу і дуже ся зляк, що за така велика звір дивиться на него, вздрів її. Але вона собі сиділа і зобачила теж того лиса і хтіла лиса затягти до тої діри. Але надійшов на той час вовк. Та

Мій тато найкращий у світі, тому що він турбується про мене. Вчить мене захищати себе. Разом з моїм татом ми: ловимо рибу, граємо в футбол, збираємо гриби, їздимо купатися на річку. Часто він бере мене з собою на роботу, там мені з ним дуже цікаво. В мого тата золоті руки.

Тату, таточку, татусику… Як приємно, що в моєму житті є татусь. Я переконана, що він – найкращий, адже завжди мене розуміє та підтримує. Кажуть, що я на нього схожа і ми – ніби дві крапельки води. Мені приємно це чути, адже він для мене – ідеал. Тато – справжній чоловік: хоробрий, чесний, сильний і

Мого тата звати Ігор Володимирович. Він хороший, сильний, умілий, учить мене бути працьовитою, адже на його плечах найважча робота. Ми завжди з ним радимося, як вчинити в скрутну хвилину. Тато служив у Ленінграді. Коли він розповідає про свою службу, мені теж хочеться піти в армію. Батько любить працювати і подорожувати.

Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних