«Зійшлися дві криниці на побачення»
Саме під такою багатогранною назвою відбулася художня виставка подружжя художників Володимира Корнєва та Людмили Тафійчук. Галерея Гетьманства, що розташувалася в історичному Подільському районі столиці України, наповнилася співом, гомоном, святковим настроєм, розмаєм фольклорного надбання. І все це створила щаслива родина, в серцях якої вирує суто український дух святості, чистоти, гостинності, любові до життя. Ви побачите і роботящий люд на полі зі спілим колоссям пшениці, і пагорби з березовими гаями, краєвиди мальовничих українських сіл, подвір’я з веселим щебетом гусочок, курчаток, возами з конями, хати з гніздами лелек.
А навколо розцвітають луки, сповнені ароматних квітів, весело відблискує струмок річок, шумлять гаї та ліси. Художники добре знають життя села, тому враження від жанрових сцен неймовірно правдиве, відверте, щире. Діточки граються, пасеться худоба, щедрий врожай радує хліборобів, вози наповнені городиною, закликає на вечерю мати, саме такими є сюжети представлених картин. Люди працюють з гумором як на картинах «Ми йшли співаючи» або «Червона корова», де весела годувальниця чекає своїх господарів, «Сінокіс». Такі жанрові сценки відверто розкривають звичайне сільське життя, наповнене щоденною працею, де люди цінують свою родючу землю, свою родину і вміють бути щасливими.
«Лише я візьму в руки олівця, майже підсвідомо з’являються художні образи і виникає сюжет майбутньої картини. Все, що вразило мене в дитинстві, наклало відбиток на мою свідомість на все життя», — поділилася своїми роздумами Л. Тафійчук.
Дійсно українці — роботящий співучий народ, але як би важко не проходив день, до свята завжди готувалися заздалегідь. У кожній родині зберігалося народне вбрання, прикраси, яскраве взуття. От іде весела ватага молоді — ряджені у святковий одяг з характерними атрибутами: прапорцями, зірками, кошиками подарунків. А поруч котики, півники, коні та гуси, лелеки та різні пташки, які створюють могутній позитив, що спонукає до пісні. Подружжя добре знається на християнських святах, коли його учасниками стає усе село від малечі до бабусь та дідусів. Тому на картинах вирує писанкова Україна, сповнена символіки, кумедних сценок, де співають, танцюють, радіють, — «Як би мені не тиночки», «Мелодія скрипки» В. Корнєва чи «Бандура моя золота» Л. Тафійчук.
Окремою стрічкою проходить тема любові, перших почуттів, залицяння, освідчення. Тут фантазії художників немає межі. Образ Мамая на картинах Володимира набуває особливих історичних ознак. Кожна деталь розкриває ціле дійство, де осідланий кінь готовий до подорожі, але серце в полоні почуттів першого кохання. Гонорові миловидні панночки знають собі ціну, але приймають освідчення, бо прийшла пора любові. Стмоє сонце», «Бузкові вечорниці», «Зійшлися дві криниці». Дівочі образи в оточенні котиків, курчаток, півників, пташок дуже виразні, сповнені ніжних почуттів. Особливо світяться щастям красуні поруч з парубками, як на картині «Повінчані». Художниця прагне створити загальний образ цнотливої дівочості, якої так бракує в наш буремний час.
Митці сміливо апелюють до народного мистецтва, особливо це проявляється в ретельно обраному одягу персоналій з яскравими національними ознаками, по яким можна вивчати українське народне мистецтво, сповнене магічної сили кодових знаків. Хати та убранство нагадують музейні експозиції, де представлені розписні скрині, різьблені полички для посуду, яскрава кераміка, ковані побутові приладдя тощо. Для більшої вразливості митці будують умовний простір декількох планів, які яскраво передають український селянський побут. Вони свідомо порушують канони зображення людських фігур, надають їм спрощення, в якому розкривається добродушний характер селянина, як на диптиху «Писанкова Україна».
Обраний стиль ближче до наївного жанру з декоративним кольоровим рішенням. І якщо колір вважається душею живопису, то в даному випадку митці обрали стриману гаму гармонійного співзвуччя. Кожна пора року має свою характерну палітру, яка вдало підкреслює творчий задум митців і зворушує почуття глядачів.
Багатопланові композиції на картинах з багатьма учасниками вдало побудовані і можуть бути використані, як монументальне оздоблення величезних площин. Все продумане до дрібниць, вірніше, навпаки там немає нічого зайвого, кожна деталь доповнює головну думку, розкриває творчий задум, створює особливий настрій. Хвилюючі мотиви із зображеннями матері з дитиною: «Сім’я», «Сад цвіте і дихає» або «Прогулянка в яблуневому саду». Від таких картин на серці стає світліше, хочеться зробити добру справу, зігріти любов’ю навколишній світ. Дійсно, «зійшлися дві криниці на побачення» і переповнені любов’ю не тільки створили щасливу сім’ю, а й щедро благословили інших.
Валентина Єфремова, фото автора
