Про венеричні хвороби та здоровий спосіб життя

Медицина не обіцяє нам ані життя, повністю вільного від хвороб, ані безсмертя. Єдине, що нас переконує, це те, що мудро та розсудливо користуючись її великими досягненнями, ми можемо вже сьогодні жити довше та менше страждати від інфекційних і паразитарних недуг, у тому числі венеричних захворювань.

Медицина не обіцяє нам ані життя, повністю вільного від хвороб, ані безсмертя.

Єдине, що нас переконує, це те, що мудро та розсудливо користуючись її великими досягненнями, ми можемо вже сьогодні жити довше та менше страждати від інфекційних і паразитарних недуг, у тому числі венеричних захворювань.

Адже життя того варте.

Медицина (лат. medi­cina, від medicus — лікарський, лікувальний) — галузь науки та практична діяльність, спрямовані на збереження та зміцнення здоров’я людей, попередження та лікування хвороб.

Дослідним шляхом, протягом багатьох століть були накопичені лі­кувальні засоби та прийоми, що збереглися в народній медицині й пізніше частково ввійшли в наукову медицину.

Вершиною лікарського мистецтва в стародавньому світі була діяльність Гіппократа. В ІІ ст. нової ери уявлення про античну медицину були систематизовані Галеном. Його система, що була доповнена Ібн-Сіною і канонізована церквою, панувала в медицині аж до нових часів.

Гострою проблемою в останній час стало зростання чоловічої безплідності, хоча суспільство звикло звинувачувати в цьому жінок. Але насправді чоловіки теж повинні нести за це свою відповідальність. Зрозуміло, що в боротьбі за виживання, щоб утриматися на роботі та забезпечити сім’ю, дружину, дітей усім необхідним для достойного існування, чоловіки, в основній своїй масі, вимушені знаходитися в жорсткому ритмі життя та постійному стресі.

З точки зору деяких представників сильної статі це нібито спонукає чоловіків вдаватися до так званого «повного джентльменського набору» різних антисоціальних і шкідливих наркотичних звичок (алкоголь, куріння, наркоманія, безладність у статевих стосунках). Виправдовуючи себе та намагаючись ухилитися від життєвих труднощів, вони ведуть нездоровий спосіб життя, тим самим руйнуючи своє здоров’я й здоров’я оточуючих різними паразитарними та інфекційними хворобами, що передаються при статевих контактах. Це дуже часто призводить до порушень якості складу та рухливості сперматозоїдів, у результаті чого наступає безплідність.

На жаль, саме вона часом призводить до непорозуміння між чоловіком і жінкою, зайвого психологічного напруження між ними, взаємних докорів і звинувачень. І все це, врешті-решт, може стати причиною небажаного розпаду нової сім’ї, що хотіла та могла би при певних, інших обставинах бути по-справжньому щасливою.

Трохи історії

Свою назву — «венеричні хвороби» — ці старі недуги людства одержали ще в 1527 році, коли французький лікар Жак де Батенкур назвав їх так іменем богині кохання з давньоримської міфології — Венери. І тільки через 450 років була запропонована інша назва.

Нова, більш прозаїчна назва для цієї групи інфекцій — «хвороби, що передаються статевим шляхом» (ХПСШ) — досить доречна. У групу ХПСШ об’єднані більше 20 інфекційних і паразитарних захворювань, що передаються при статевих контактах і локалізуються в області статевих органів. Основні з них — сифіліс та гонорея.
Сифіліс

Збудником хвороби є мікроорганізм — бліда трепонема або спірохета. Проникає бліда трепонема в організм людини через мікроскопічні, непомітні для неозброєного ока тріщини та садни шкіри і, перш за все, слизових оболонок. При статевому акті, особливо активному та бурхливому, слизові оболонки статевих органів вкриваються найдрібнішими неглибокими тріщинами, які служать вхідними воротами для проникнення мікроба в організм людини. Вже в найближчі години після вкорінення бліда трепонема проникає так глибоко, що практично недосяжна при застосуванні зовнішніх протимікробних антисептичних засобів.

Прихований період сіфілісу

Спірохета, проникаючи в організм, енергійно там розмножується та розсіюється. Людський організм не зразу реагує на це вороже укорінювання і при цьому спеціальні лабораторні аналізи крові — серологічні реакції — залишаються негативними. Хвороба, таким чином, починається із прихованого (латентного) періоду впродовж трьох-чотирьох тижнів.
Твердий шанкр — перша видима ознака захворювання

Через 3—4 тижні при класичному неускладненому перебігу сифілісу на місці проникнення блідої трепонеми розвивається перша видима ознака захворювання — поверхнева виразка на досить щільній основі, з блискучою лакованою поверхнею. Це твердий шанкр. Розмір його, як правило, невеликий — 0,5—1,5 см в діаметрі. Найхарактерніша його особливість — він безболісний та суб’єктивно невідчутний.

Бубон — друга ознака раннього заразного періоду сифілісу

Не викликає великої підозри і друга ознака раннього заразного періоду — збільшення лімфатичних залоз, розташованих поблизу від твердого шанкру, що називається «бубон». Розташування твердого шанкру та супутнього бубона залежить від шляху зараження хворого, від того, де саме укорінилася бліда трепонема. Найчастіше це відбувається на статевих органах. Також вона трапляється у ротовій порожнині, на мигдалинах, в області задньопрохідного отвору та ін.

Твердий шанкр і регіональний бубон — це ознаки первинного періоду сифілісу, коли організм уже вступив у боротьбу з інфекцією. Прояви первинного сифілісу є високозаразними.

Висип на шкірі — видимий прояв сіфілісу

Важливо те, що з часом, чим більший проходить строк від моменту зараження, тим більш мізерним та обмеженим стає видимий прояв хвороби — висип на шкірі. Вперше висип на шкірі та слизових, що відрізняється надзвичайним різномаїттям, з’являється через 6—8 тижнів після зараження. При цьому, як і твердий шанкр, висип зовсім не турбує хворого: відсутні біль, свербіж, не спостерігається підвищення температури тіла.

Одночасно з рясним висипом на шкірі збільшуються всі лімфатичні вузли, досягаючи розмірів лісового го­ріха. Вони тверді, не спаяні зі шкі­рою, безболісні. Серологічні реакції крові позитивні. В усіх елементах висипу міститься велика кількість блі­дих трепонем. Цей період отримав назву вторинного свіжого (на відміну від наступного за ним вторинного рецидивного, поворотного), коли видимі ознаки хвороби буцімто повертаються, рецидивують. Таке чергування повернення видимих проявів на шкірі продовжується протягом двох і більше років. Висип після зникнення не залишає сліду.

Гума — ознака третинного періоду сифілісу

Нелікований вторинний рецидивний період сифілісу змінюється третинним періодом свого розвитку, коли видимі прояви захворювання розташовуються в більш глибоких шарах шкіри, тому залишаються рубці після їх зникнення. Гума — інфільтраційний вузол, що розвивається на шкірі та захоплює розташовані під нею тканини (сухожилля, хрящі, кістки) або проникає в який-небудь внутрішній орган. Жоден орган у людському організмі не застрахований від появи в ньому гуми. Характерне місце її локалізації — носова перетинка. В ній після розпаду гуми утворюється отвір, а спинка носа западає (сідловидний ніс). Утруднюється носове дихання та вживання їжі, мовлення стає гугнявим.

Можливі порушення звичайного перебігу сифілісу

У нинішній час доведена можливість захворювання сифілісом без властивих йому видимих клінічних змін. У цьому випадку хвороба з самого початку має прихований перебіг і лише позитивні серологічні реакції можуть випадково виявити її.

Звичайний перебіг сифілісу порушується з різних причин. Велике значення має початковий стан організму — чи цілком він здоровий та сильний, щоб успішно боротися з укоріненою інфекцією, чи ослаблений іншими хронічними хворобами (туберкульозом, діабетом та ін.), або отруєний алкоголем. Тому кожній людині в своєму повсякденному побуті не тільки дуже важливо, а просто необхідно дотримуватися принципів здорового способу життя.

Наслідки сифілісу для вагітної жінки та її дитини

Вагітність жінки, що захворіла на сифіліс, закінчується або викиднем, або народженням хворої дитини (звісно, якщо жінка не лікувалася або лікувалася недостатньо). При цьому ураження плоду буває настільки раннім та серйозним, що він гине ще до народження.

Якщо дитина народилася живою, то ознаки сифілісу у неї можуть проявлятися як при народженні, так і значно пізніше — через декілька днів, тижнів, місяців або навіть років.

Профілактичні обстеження

Оскільки сифіліс не залишає імунітету (несприйнятливості) до себе у загальноприйнятому розумінні цього поняття, тому людина, що хворіла на сифіліс та вилікувалась, не гарантована від повторного зараження ним. Донині не вдалося створити протисифілітичну вакцину.

Наука забезпечила практичну частину охорони здоров’я чутливими методами лабораторної діагностики сифілісу (комплекс серологічних реакцій). Одна з них, так звана мікрореакція (для її постановки достатньо всього кілька крапель крові із пальця пацієнта) — широко застосовується при профілактичних обстеженнях, дозволяє швидко провести відбір осіб із підозрою на сифіліс. Подальше обстеження таких осіб проводиться у шкірно-венерологічному диспансері з застосуванням більш складних серологічних реакцій. Там ставлять остаточний діагноз.

Гонорея

Це друге венеричне захворювання після сифілісу. Збудник хвороби — гонокок — найдрібніший мікроорганізм. Зрозуміло, що його можна побачити лише за допомогою спеціального забарвлення препарату (гною із мазка, що взяли від хворого).

Відомо, що з моменту попадання гонокока на слизову і до появи перших ознак хвороби проходить, як правило, 3—5 днів. Це інкубаційний (прихований) період, який іноді може затягнутися до двох-трьох тижнів, після чого наступає гостра стадія захворювання.

Гонорея — це загальне захворювання організму, яке може розвиватися як у дорослих, так і у дітей. Самовилікування при гонореї не наступає, імунітету ця інфекція не залишає і тому нею можна заразитися неодноразово протягом життя. Ускладнення, що викликає гонорея, найчастіше мають незворотний характер.

Можливість зараження гонореєю побутовим шляхом

Гонокок витривалий до чинників оточуючого середовища. У теплій воді він зберігає свою життєздатність протягом декількох годин. У білизні, забрудненій гноєм, гонокок залишається життєздатним до повного її висихання. Більш довго цей збудник хвороби живе у вологих предметах — губках, мочалках, рушниках. Тому можливість зараження побутовим шляхом гонореєю більш реальна, ніж сифілісом. І все-таки на сьогодні статевий шлях зараження гонореєю залишається основним.

Основний шлях укорінення гонокока в організмі людини

Основний шлях укорінення гонокока в організмі людини — через слизові оболонки. Частіше місцевий болісний процес локалізується на статевих органах та органах виділення сечі людини. При нетрадиційних статевих контактах гонорея може розвиватися в ротовій порожнині та прямій кишці. Можливе ураження слизової оболонки очей у дорослих. Гонорея вражає в цілому весь статевий апарат як чоловіків, так і жінок, що призводить до непоправних втрат — безплідності та позаматкової вагітності.

Ознаки гонореї у чоловіків

Ознаки гонореї у чоловіків і жінок дещо відрізняються. Саме у чоловіків захворювання починається гостро: слизова зовнішнього отвору сечовипускального каналу (уретри) набуває червоного кольору та набряку, із каналу з’являються значні гнійні виділення. Все це супроводжується болем, що посилюється при сечовипусканні, в кінці якого біль стає ріжучим. Сеча мутніє. Таким є початок класичного варіанту хвороби у чоловіків. Захворювання через один місяць набуває хронічної форми. Видима симптоматика зникає, хвороба залишається, але викликає вже більш глибокі ураження сечостатевих та інших органів. Хворий залишається заразним. При наявності різноманітних провокуючих умов може наступити загострення захворювання, яке майже не відрізняється від його гострої форми. В той самий час гонорея не завжди має перебіг з таким чітким чергуванням гострої та і хронічної стадій захворювання. Останнім часом почастішали випадки малосимптомного або навіть безсимптомного перебігу гонорейної інфекції.

Ознаки гонореї у жінок

У жінок гонорея має дещо інший перебіг, ніж у чоловіків: навіть при гострих свіжих зараженнях гонорейний процес, як правило, позбавлений тих яскравих демонстративних болісних проявів, що характерні для чоловіків у цьому періоді захворювання.

Відсутність суб’єктивних відчуттів, навіть при значному виділенні зі статевих органів, дезорієнтує жінку в відношенні причини захворювання, а швидке припинення виділення (самостійно або під впливом місцевих процедур — підмивання, спринцювання) зовсім заспокоює її. Гонорея у жінок з самого початку має в’ялий перебіг з мало вираженої симптоматикою і таким чином переходить у хронічний процес. Хвора жінка, яка продовжує статеве життя, стає джерелом зараження багатьох чоловіків, особливо при безладних статевих контактах, часто не підозрюючи в себе такого тяжкого заразного захворювання. Найсумніше в тому, що навіть при гінекологічному огляді такі жінки можуть бути визнані здоровими. Та лише при спеціальному лабораторному дослідженні, часто неод­но­разовому, в них можуть бути виявлені гонококи, що дозволяє встановити правильний діагноз.

Нерідко причиною запалення придатків матки, її тіла та тканин, що оточують статеві органи жінки, є гонорея. Поширюючись, вона може викликати перитоніт — гостре запалення очеревини. У жінок, хворих на гонорею, також можуть уражатися суглоби та інші органи, можливий розвиток сепсису.

Лікування гонореї

Лікування гонореї ефективніше, коли воно розпочато раніше. Керуючись розповсюдженою, але досить хибною думкою про «легкість гонореї», деякі хворі, переважно чоловіки, звертаються за допомогою до неспеціалістів або займаються самолікуванням поза стінами спеціального лікувального закладу. І цим вони завдають собі та іншим великої шкоди, тому що невірно проведене лікування гонореї сприяє переходу гострого процесу в хронічний, безсимптомний, з наступним розвитком серйозних ускладнень.

Тільки лікар-спеціаліст шкірно-венерологічного медичного закладу може обрати оптимальний варіант лікування індивідуально для кожного хворого та вирішити питання про його виліковність. І ще. Лікар, що лікує хворого, особливо з невиявленим джерелом зараження, може попередити розвиток сифілісу у пацієнта, якщо виникло зараження змішаною інфекцією: гонореєю і сифілісом одночасно, що трапляється доволі часто.

Крім сифілісу та гонореї, медицині відомі також й інші захворювання, що передаються статевим шляхом. Щороку у світі реєструються біля 800 мільйонів людей, захворювання яких викликані різноманітними мікробами, такими як уреаплазми, віруси, дріжджі, трихомонади, гарднерели тощо. Серед понад 20 найменувань хвороб, що передаються статевим шляхом, найбільш поширені трихомоніаз й урогенітальний хламідіоз.

Трихомоніаз

Раніше вважали збудника цієї інфекції — трихомонаду (одноклітинний мікроорганізм, найпростіший з класу джгутикових) безпечним мікробом. Дотримувалися думки, що трихомоніазом заражуються під час купання, миття в бані. Тепер точно встановлено, що ця інфекція передається при статевих контактах. Якщо в жінок захворювання проходить з яскраво виявленими симптомами, то у чоловіків, як правило, приховано, не викликаючи особливих суб’єктивних відчуттів.

Урогенітальний хламідіоз

Серед хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ), хламідіоз відноситься до найбільш поширених. Викликають його бактерії — хламідії. Джерелом зараження є хворий з наявними або прихованими ознаками захворювання. Зараження відбувається статевим і побутовим шляхами, через плаценту плоду та в пологах — новонародженому. Схильність до урогенітального хламідіозу більш висока у людей з ослабленою імунною системою.

Інкубаційний період триває 10—15 днів. Прояви хвороби в чоловіків і жінок незначні. Звичайно це неприємні відчуття в уретрі при сечовипусканні, печія та свербіння, незначні виділення з уретри та піхви. Виділення мають слизовий, а не гнійний характер. Перебіг захворювання в’ялий. У 30% чоловіків та жінок урогенітальний хламідіоз має безсимптомний перебіг. Доволі швидко в 40% жінок та 15—20% чоловіків захворювання набуває ускладненого характеру.

Розповсюджуючись у крові, лімфі, на слизових оболонках, інфекція спричиняє ураження внутрішніх органів, геніталій та урологічної сфери. А механічне перенесення її на слизову оболонку очей веде до розвитку кон’юнктивіту. Зараження хламідіозом від статевого партнера під час генітально-оральних контактів призводить до розвитку хламідіозного фарингіту, гені­тально-анальних — до простатиту.

Одним з найсерйозніших ускладнень хламідіозу є безплідність. Доведена неспроможність сперматозоїдів, зчеплених із хламідійною бактерією. Чверть усіх жінок, що хворіли на хламідіоз, стають безплідними. Якщо жінка все ж таки завагітніла, то у неї можливі: мимовільний викидень, передчасні пологи, передчасне відходження навколоплідної води, мертвонародження (інфекція передається через плаценту). Діти від матері, що хвора на хламідіоз, страждають пневмоніями та кон’юнктивітами. Вони заражаються під час пологів.

Про здоровий спосіб життя

Найкраща профілактика венеричних захворювань, що передаються статевим шляхом, — це надійний і постійний статевий партнер. Медицина медициною, але альтернативою всім хворобам, в тому числі венеричним, може бути тільки здоровий активний спосіб життя. Щоб дотримуватись його принципів, перш за все, в усьому та всюди повинна бути помірність, поміркованість. Адже недарма кажуть розумні люди, що краще менше, та краще. У цього принципу маса переваг. Спосіб життя і звички сучасної людини часом затьмарюють цю просту істину, і відбувається це почасти тому, що в своїй вічній зайнятості ми не можемо вчасно зупинитися, коли це потрібно.

Намагайтеся уникати ситуацій, які підштовхують вас до підступних антисоціальних і шкідливих наркотичних звичок (алкоголь, куріння, наркоманія, безладність статевих стосунків тощо).

Наприклад, якщо ви свідомо і всерйоз кинули курити або вживати алкоголь, то у вас виникне дуже приємна можливість якнайбільше часу приділяти фізкультурі, спорту, прогулянкам на свіжому повітрі та спілкуванню з природою й людьми, що також, як і ви, ведуть активний здоровий спосіб життя.

На підтвердження цих думок хотілося б привести мудрі слова відомого американського фізіотерапевта Поля Брега про його життєві принципи:

1. У вас тільки одне серце і тільки одне життя й необхідно піклуватися про ці скарби.

2. Тіло повинно підкорятися розуму, а не навпаки. Плоть — глупа.

3. Від кожної звички, що ослаблює серце та скорочує життя, треба відвикнути.

4. Тільки ви самі можете забезпечити себе хорошим здоров’ям.

5. Ваше тіло — це дуже точний механізм, контроль і турбота про який знаходяться у ваших руках.

Станіслав Смірін