П’янство: причини та наслідки

Систематичне доведення себе до середнього або тяжкого ступеня алкогольного сп’яніння є звичним п’янством; часто цю форму називають побутовим п’янством. Крім того, існує поняття зловживання алкоголем, яке поєднує п’янство і алкоголізм, бо без нарколога важко відрізнити хворого на алкоголізм від побутового п’яниці. Тому у вітчизняній літературі часто використовується словосполучення «п’янство і алкоголізм», яке слід розглядати як синонім поняття «зловживання алкоголем». Але насправді це різні речі.

В наш час про розповсюдженість п’янства і алкоголізму судять 1) по кількості хворих на хронічний алкоголізм, що стоять на обліку; 2) по оцінках експертів на основі вибіркових досліджень; 3) по кількості алкоголю, яке припадає на рік на душу населення.  Згадування про спиртні напої є в найдавніших письмових джерелах. Уже в глибокій давнині багатьом племенам були відомі способи отримання алкоголю. Вважається, що на зорі розвитку людства прийом спиртного був колективним та приурочувався внутрішньоплемінним або астрономічним подіям (наприклад, повному місяцю чи новому місяцю, вдалому полюванню).

Чим складнішими були умови існування племен (добування їжі, небезпечне сусідство), тим частіше плем’я зверталося до колективного сп’яніння. Напій, що п’янить, вживався племенем по загальному для всіх поводу, викликав і однакові емоційні переживання, які були тим більш однаковими, чим простіше був духовний світ людини. З тої пори алкоголь став символізувати психічне споріднення, єдність «крові».

Обряд побратимства, який здійснюється безпосереднім змішуванням або питтям крові, замінюється ритуалом додавання крові кожного в загальну чашу вина (у скифів), і врешті-решт набуває форми спільного пиття вина. В християнській релігії вживання вина — крові христової (причащання) — означає прилучення до духовного братерства (причаститися — стати частиною). Виходить, що традиційне вживання спиртного при зустрічі друзів, в радості і в горі, по святах, сумних і радісних урочистих днях має дуже глибоке коріння.

А досвід зближення навіть у малознайомій компанії, позитивне емоційне діяння або пом’якшення переживань, зумовлене специфічною дією алкоголю сприяють збереженню цієї традиції. По мірі ускладнення соціальної структури суспільства вживання алкоголю стає все більш індивідуальним, з’являються все більш індивідуальні мотиви і індивідуальне відношення до спиртного, і в той же час збільшується кількість факторів, що зумовлюють зловживання ним. Давно зверталася увага на економічні причини, які викликають розповсюдження алкоголю серед незабезпечених прошарків населення.

Однак уже в кінці минулого століття було встановлено, що з підвищенням добробуту починає зростати алкоголізм. Досвід сучасних високо розвинутих країн підтверджує цю закономірність. Алкоголізм в США, наприклад, зростає по мірі накопичення промисловості та населення у великих містах (урбанізація), зростання матеріальної забезпеченості та рівня освіти. Виключення складають жінки, серед яких алкоголізм зростає по мірі їх затягнення в виробництво, але знижується з підвищенням рівня освіченості. З урбанізацією підсилюються соціальні контакти, передача поганих навиків, нервово-психічне напруження, ослаблюється моральний контроль, бо в умовах великого міста поведінка людини менш піддається соціальному контролю, чим у маленькому селищі.

Збільшення алкоголізму по мірі росту освіченості та добробуту розходиться з даними офіційної поліцейської статистики, відповідно до якої затримуються за правопорушення, які здійснюються в стані оп’яніння, в основному особи з низьким освітнім та майновим цензом. Це розходження пояснюється тим, особи із незабезпечених сімей, не маючи умов для того, щоб зробити своє п’янство прихованим, п’ють на вулицях, у розпивочних та ін. Різноманітні й психологічні причини п’янства, під якими розуміється сукупність мотивів, які спонукають окремих осіб до вживання алкоголю.

Труднощі пристосування до умов середовища, конфлікт з оточенням, незадоволеність, самотність, незрозумілість, стомлення, боязкість, усвідомлення своєї неповноцінності в будь-якому відношенні та ін. викликають стан психічного дискомфорту, яке тимчасово полегшується дією спиртного. Однак далеко не всі в складній життєвій ситуації звертаються по допомогу до алкоголю. Це визначається як моральними установками особистості, індивідуальним відношенням до алкоголю, так і соціальним контролем.  Соціальна ситуація спроможна не тільки створювати привід до прийому спиртного, але й обмеження його вживання. Це обмеження може бути формальним (законодавчим) і неформальним (моральним).

П’янство багато у чому залежить від відношення людини до установок суспільства та суспільної моралі. Чим нижче спроможність особистості до оволодіння складною ситуацією, тим скоріше така людина вдається до алкоголю й тим менше вірогідність вольового припинення вживання алкоголю. Однак ця група складає незначну частину тих, що п’ють, і потребує не стільки соціального контролю, скільки психіатричної, а саме психотерапевтичної допомоги.  Можна вважати, що чим поблажливіше відноситься суспільство до вживання спиртних напоїв і чим менш особистість приймає установку суспільства на тверезість, тим більш поширений алкоголь.

При єдиній антиалкогольній установці суспільства схильними до пияцтва виявляються особистості або такі, що відкидають соціальний контроль, або такі, що живуть поза загально соціальними нормами.  Існує так зване п’янство за взірцем, яке розповсюджується тим скоріше, чим більш терпимо відноситься до нього суспільство. Про «наслідування» в даному випадку можна говорити лише умовно. Істинна причина — в намаганні отримати елементарне задоволення, яке не контролюється моральними нормами та розумінням про можливі індивідуальні та соціальні наслідки алкоголізму.

Отже, алкоголь вживається або психічно незрілими індивідуумами (п’янство молоді), або неповноцінними особистостями, яким справжні задоволення малодоступні через недостатній рівень морального та інтелектуального розвитку. Розповсюдженню п’янства «за взірцем» серед молоді сприяють також хибна думка про благотворну дію алкоголю, його корисності для організму, сила звичаїв та уявлення, яке ще має місце, що вживання спиртних напоїв — показник зрілості, самостійності, сили та мужності.

Великий вплив чинить найближче оточення (батьки, друзі), що в значній мірі формує особистість і певне відношення до алкоголю. При дослідженні ролі сім’ї у виникненні та розповсюдженні алкоголізму установлений вплив зловживання алкоголем одного з батьків та невірного виховання в дитинстві (надмірна опіка, тепличні умови чи, навпаки, бездоглядність, байдужість батьків, їх неврівноваженість, конфлікти в сім’ї).

Станіслав Смірін