Skip to main content
Довіреність. Довіряти потрібно обережно!

Довіреність. Довіряти потрібно обережно!

Кожному з нас доводилось бачити такий документ як довіреність. Комусь рідше, комусь частіше, але кожен знає, що довіреністю надається можливість вчиняти якісь дії, або розпоряджатись чиїмось майном. В цій статті мова піде про те, що таке довіреність, які права й обов’язки вона створює для людей, котрі вступають в довірчі відносини і до яких наслідків може привести необережне поводження з цим документом.

Відповідно до законодавства України відносини, що пов’язані з видачею довіреності та вчиненню дій, передбачених в самій довіреності, називаються «представництвом». Звичайно, треба пам’ятати, що існує представництво за довіреністю, а також предстваництво за законом (як, наприклад, батьки є законними представниками своїх дітей). Тут йтиметься саме про представництво за довіреністю.

Отож, відповідно до частини 3 статті 244 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК) довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Таким чином, можна сказати, що основною метою видачі довіреності є надання довірителем (той, хто видає довіреність) довіреній особі або повіреному (тому, на чиє ім’я видається довіреність) прав на вчинення певних дій від імені довірителя. Як вже було сказано раніше, довіреність, також, може надавати право користуватись майном.

Найпоширенішим видом довіреностей можна назвати довіреність на право керування транспортним засобом, довіреність на представлення інтересів особи в суді, довіреності на ведення справ з правом підпису і без нього, довіреності суворої звітності, за якими передаються певні цінності або звичайне майно (даний вид довіреності використовується в основному для підтвердження повноважень особи на прийняття товару від постачальника або отримання певних документів юридичної особи її працівником) і т.д. Останнім часом нотаріуси нерідко посвідчують довіреності, видані батьками на те, щоб їх діти могли виїжджати за кордон із супроводом іншої людини (зазвичай, це ті особи, які везуть групи дітей на відпочинок в іншу країну). Взагалі, довіреності можуть видаватись на вчинення будь-яких дій, якщо в законі прямо не передбачено заборонення щодо вчинення дій через представника. Так, наприклад, за довіреністю не можна подавати заяву про вступ до шлюбу або на усиновлення дитини, або подавати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини тощо.

Які ж права та обов’язки створює довіреніть? У ЦК зазначено, що правочин (тобто юридично значуща дія), вчинений представником, створює, змінює, припиняє права та обов’язки особи, яку він представляє (тобто довірителя). Зазвичай в довіреностях вказується право представника представляти інтереси довірителя в органах державної влади, місцевого самоврядування, в правоохоронних органах, в суді, також надається право вести переговори та підписувати документи з підприємствами, установами та організаціями різних форм власності з метою ведення господарських справ, а також вчиняти інші дії, які б особа могла вчиняти особисто. Досить важливим моментом при видачі довіреності є право підпису на документах. Якщо ви видаєте довіреність, то прочитайте уважно її текст, і якщо там нічого не вказано про право підпису, то не забудьте запитати про це у нотаріуса.

Що потрібно знати, коли видаєш довіреність? Як показує практика, часто трапляються випадки, коли люди, які видають довіреність, не знають, що саме вони роблять і для чого. Потім, коли виникають якісь непорозуміння і справа доходить до втручання юриста чи іншого правозахисника, з’ясовується, що вони навіть не знали, що робили, коли підписували довіреність у нотаріуса.

Трапляєтья так, що довіритель може не знати, що він робить, в той час як не було ще випадку, коли не знає, що робиться повірений. Цей факт є дивним і дещо насторожує, адже саме для довірителя своїми діями буде створювати права та обов’язки повірений, і він в першу чергу повинен знати, на що він уповноважує свого представника. Досить часто люди, які стали жертвами шахрайства з боку своїх повірених, розповідають про те, що вони не приділяли особливої уваги довіреності, так як не володіють достатніми знаннями в галузі права, щоб оцінити її зміст. В даному випадку, я б радив все ж таки бути уважним і не боятися ставити запитання щодо незрозумілих виразів чи слів, які містяться в самій довіреності. Адже через те, що ви запитаєте, нічого страшного не трапиться.

І майте на увазі, що хороший юрист, так само як і хороший нотаріус, повинен сам запропонувати роз’яснити положення того документу, на якому вам пропонується поставити підпис. Не треба також боятися показати комусь, що ви не знаєте того, під чим підписуєтесь. Навіть досвідчені юристи постійно звертаються до своїх колег за порадою, тому що не можливо одній людині знати так багато, щоб знати все. А тим більше, варто задуматись, чи не краще запитати ще раз і, таким чином, зменшити можливість недобросовісного поводження з вами, ніж потім задавати собі питання «чому ж я не з’ясував цього в момент видачі довіреності?» Якщо ви вже бути абсолютно обережним, то можна попросити у нотаріуса зробити звичайну ксерокопію довіреності, яку ви видаєте повіреному, і тримати її в себе. Таким чином ви матимете нагоду завжди швидко скасувати видану довіреність. В даному випадку, можна також сказати, що, починаючи з 2007 року, ведеться Єдиний реєстр довіреностей, до якого вносяться відомості про всі видані довіреності. А це дає можливість отримати інформацію про пов-новаження представників, а також про те, де, ким, коли і щодо яких повноважень була видана ця довіреність.

Протягом усього свого життя людина може стати жертвою шахрайства як через свої помилки, так і тоді, коли вона не робить таких помилок, але хтось своїми незаконними діями вводить в оману інших осіб щодо своїх повноважень вчиняти дії від її імені. Одного разу мені стало відомо про випадок, коли жінка звернулася до суду з вимогою розірвати договір, відповідно до якого її квартиру продали за довіреністю, виданою ніби від її імені. Як з’ясувалося в процесі судового розгляду справи, довіреність і справді була видана на вчинення дій щодо продажу її квартири. Ім’я, прізвище та по-батькові довірителя були такі самі, як і в неї, але інші дані (серія і номер паспорту, ідентифікаційний код, місце проживання і т.д.) відрізнялись. Вийшло так, що жінка з таким самим ім’ям прийшла до нотаріуса і видала довіреність на продаж чужої квартири. Як би це не було парадоксально, але нотаріус не може перевірити права особи на майно, що дає можливість створювати такі ситуації, як описана вище, хоча відповідно до Інструкції про вчинення нотаріальних дій, нотаріус повинен перевіряти наявність прав особи на майно, яке вона має намір відчужити (продати, подарувати, обміняти тощо). Але це стосується відчуження майна, а не видачі довіреності на його відчуження. Хоча логічно було б припускати, що обидві ці дії повинні бути контрольовані з однаковою суворістю.

Не зважаючи на всі негативні моменти, не варто зосереджуватись на тому, що довіреності створюють лише неприємні ситуації. Бо якби це було справді так, то законодавством не передбачалось можливостей їх використання. За допомогою довіреностей, ми можемо дозволити керувати автомобілем своїм близьким, можемо захищати інтереси інших в різних органах державної влади, в тому числі в суді, можемо робити ще багато різних корисних речей, адже є об’єктивні обставини, які не дозволяють людині самостійно здійснювати її права. Користь від довіреностей набагато переважає ті проблеми, які виникають в процесі неправомірного і недобросовісного використання такого правового інституту як «представництво».

Тому не варто боятись видавати довіреності, варто лише бути обережним і уважним, а в ситуаціях, коли щось незрозуміло, – звертатись до компетентних людей за роз’ясненнями. У випадку дотримання цих простих правил можна буде розглядати довіреність як правовий інститут, який покликаний зробити життя людей зручнішим.