Згадаємо Миколу Андрійовича Стороженка (1928–2000) – народного художника України, академіка, професора НАОМА, засновника кафедри іконопису та сакральної культури, викладача, живописця, громадського діяча, лауреата Національної премії імені Т. Шевченка. Вірний син українського народу, все своє життя дбав про українське в усіх напрямках свого життя.
Впевнена, багатьом вихованцям Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури є за що подякувати своєму наставнику. А створений Меморіальний музей М. Стороженка на його батьківщині у селі В’язовому Конотопського району – достойний вклад у скарбницю пам’яті щирого українця. Музей створений колишнім учнем Стороженка Олександром Цугоркою, нині ректором НАОМА, думка про створення Музею-майстерні зародилася під час розробки проєкту «Повернення». Вдалося поповнити краєзнавчі музеї Сумщини творами художників, які там народилися, і входили в «Мистецьку світлицю».
Велич українського мистецтва
Для мене Микола Андрійович – неймовірно близька по духу та творчості людина. Його рекомендації по формуванню творчих проєктів були дуже корисними. Північна Пальміра України, розкішне за мальовничими краєвидами історичне Полісся мали свою унікальну спадщину, пов’язану з історією козацтва, та значення особливого сенсу життя як прикордоння. Так, за нашим парканом живуть вівці у вовчих шкірах, і це потрібно пам’ятати. Тому, коли запросила Миколу Андрійовича підтримати проєкти від «Мистецької світлиці», він додав мені упевненості в місії творчих задумів.
Головною концепцією кожної виставки ми намагалися впроваджувати ідеї по вихованню людей, формуванню культури, естетичних пріоритетів. І саме важливе – по прищепленню любові до рідного краю, України взагалі. Так народилися теми «Повернення», «Історія і сучасність», «Міст дружби», «Сумщино, любове моя!», «Я, українець» пам’яті Миколи Макаренка. Уродженець славетного козацького прикордонного краю, завжди підтримував мою громадську діяльність по збереженню культурно-мистецької спадщини Північної Пальміри України. Він так і написав у подарованому альбомі «Поводирю духовного й мистецького спрямування розвитку Сумщини, тепло й пульс Вашого серця віддані культурі України й людям».
Кожен проєкт від «Мистецької світлиці» супроводжувався картинами майстра. Він ретельно вибирав у майстерні твір, і завжди казав, що саме ця картина буде корисною для глядачів Ромен, Глухова, Конотопа, Лебедина, Сум, Шостки, Києва… Так вперше був представлений портрет матері на нашій виставці у Музеї культурної спадщини України. Він казав мені: «Валентино Олексіївно, бережіть цей твір, ви ж розумієте його значення для мене. Картина вперше покидає наш дім». Потім твір «Пам’яті Квітки Основ'яненка» подорожував на пересувній виставці по Сумщині. Микола Андрійович казав, що для Ромен, де встановлений перший монумент пам’яті Кобзарю з написом на постаменті рядків Квітки Основ’яненка, це вкрай необхідно, а триптих «Орфей» був вперше показаний на виставці у Музеї сучасного мистецтва в Києві.
Художник досконало володів різними техніками живопису іконопису графіки й щедро передавав свої знання іншим. Про це неодноразово згадували учні Миколи Андрійовича Олесь Соловей, Іван Пилипенко. Кожен твір унікальний, Стороженко збагатив «пульс пам’яті українського народу» унікальними творами, в яких промовляє історія непереможної спільноти носія величних ідей та духовних цінностей.
М. Стороженко був щирим українцем, глибоко знав історію свого народу, наповнював змістовними темами свої твори, дбав про виховання молоді та всього соціуму. Спілкуючись з Миколою Андрійовичем, завжди відчувала потужну енергію до життя та творчості. Творчий спадок Миколи Стороженка – значне явище у світовій культурі.
Микола Стороженко – живописець, графік, народний художник України, член Академії мистецтв України, професор Академії образотворчого мистецтва і архітектури, лауреат Шевченківської премії 1988 року.
Народився у селі В’язовому Конотопського району Сумської області.
24 вересня 1928 року закінчив Одеське державне художнє училище ім. Грекова, 1950-го Київський державний художній інститут у 1956 році.
Працював у галузі станкового і монументального живопису, книжкової графіки, віртуозно володів різними мистецькими техніками. За розписи церкви Миколи Притиска на Подолі художника нагородили Золотою медаллю Академії мистецтв України. Найбільшу славу художнику принесли такі його роботи, як монументальне панно «Осяяні світлом» (Інститут фізики НАНУ), композиції «Т. Шевченко і світ» та «Світло волі» (Національний музей Тараса Шевченка), мозаїка «Україна скіфська – Еллада степова» (пансіонат «Гілея» у смт Лазурне Херсонської області), сакральні композиції у церкві Миколи Притиска в Києві («Трійця», архангели «Гавриїл», «Михаїл», «Рафаїл», «Уриїл», «Св. Миколай Мерлікійський», «Св. княгиня Ольга»), станкові твори «Орфей і Еврідіка», «Офіра Ґонти», триптих «Земний хрест», «Різдво», «Воскресіння» та інші. Також йому належать ілюстрації до видань «Болгарські народні казки», «Українські народні казки», «Котигорошко», до творів Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Франка, Лесі Українки та ін. Створив монументальне полотно «Передчуття Голгофи».
Він був одним із перших серед тих, хто втілював у художніх творах образи довгий час замовчуваних діячів науки і культури – Максима Березовського, Петра Могили, Феофана Прокоповича, Григорія Сковороди та інших.
Впродовж 40 років викладав у Київському державному художньому інституті — Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Твори Стороженка зберігаються в різних провідних музеях та галереях світу: Канаді, США, Хорватії та ін. Почесний громадянин міст Вінніпега та Брандона, Канада.
Валентина ЄФРЕМОВА
