Для Сухомлинського це — людина, виплекана в любові до своєї Батьківщини і співгромадян, працьовита, сповнена моральних чеснот, така, що постійно мислить, творить і прагне самовдосконалення. Такою людиною був і сам Сухомлинський. Педагогічні погляди Сухомлинського, адресовані учителям, методистам, директорам шкіл, студентам — майбутнім педагогам, а також звернені до широкого загалу, висловлені ним у численних статтях, книгах, зверненнях. З усіма учнями Павлиської школи, на Кіровоградщині, директором якої був, він спілкувався особисто, знав усі дитячі проблеми, допомагав у їх розв’язанні не лише малечі, а й їхнім батькам.
Але був у Василя Сухомлинського ще один надзвичайний вид педагогічного впливу — літературна казка. Мабуть, правильніше його казки треба називати художніми мініатюрами, оскільки в них поєднано риси казки і байки, оповідання й притчі, п’єси і розмислу, поеми й есе. В них ідеться про конкретні події, проте висновки з викладеного спонукають до узагальнень. Вони все пояснюють і заразом змушують замислюватися. Вони оповідають про сьогоденне — а тлумачать про вічне. У них зображено окремі життєві епізоди, у яких віддзеркалюються загальнолюдські цінності.
Не випадково твори Василя Сухомлинського перекладають, видають і вивчають уже тривалий час у багатьох країнах світу — Китаї і Німеччині, Польщі і Греції, США й Австралії та ін. Мініатюри адресовано дітям, але рівночасно й дорослим. Їх написано ще у 60--70-х рр. ХХ ст., проте вони є надзвичайно сучасними й нині. Звернені до всіх, вони кожного разу ведуть персональну розмову з читачем. У них — відгомін радісних спільних свят і потаємність приватних переживань, відлуння тривожних подій і відзвук щасливих перемог. Вони сповнені усіма кольорами веселки і незчисленними звуками природи та безліччю людських почуттів.
Проте в них не лише відповіді — вони містять тисячі запитань до читача і завдань, що він має розв’язати самотужки. Лише самостійна напружена духовна й душевна праця, вважав Василь Сухомлинський, може сформувати справжню людину. «Я не один рік думав: у чому виявляється найяскравіше наслідок виховання? — розмірковував Павлиський добротворець. І резонно стверджував: — Коли я маю моральне право сказати: мої зусилля дали плоди. Життя переконало: перший і найвідчутніший наслідок виховання виявляється в тому, що людина почала думати про себе. Замислилася над питанням: що в мені доброго і що поганого? Найточніший метод і прийоми виховання будуть порожніми, якщо вони не приведуть до того, щоб людина подивилася на саму себе, замислилася над власною долею».
Саме на замислювання — про власні вчинки, ставлення, переживання, життєві ситуації, діяння людини у світі — спрямовані виховні впливи мініатюр Василя Сухомлинського. Зміст і смисл художніх мініатюр педагога не завжди прозорі й однозначні. Вони потребують уважного, вдумливого прочитування, проникнення у задум автора. Сухомлинський наче розраховує на читацький подив, а отже — на внутрішні запитання читача і наступний діалог з автором. У цьому внутрішньому діалозі — відвертому й відкритому — народжуються сумління, цінності і смисли, що супроводжуватимуть дитину все її життя. І навіть коли забудеться текст мініатюри й дитячі переживання, з нею пов’язані, — переконання у необхідності дотримання моральних принципів й інші чесноти завжди складатимуть людський стрижень читачів мініатюр Сухомлинського.
Особливо добре, коли мініатюру опановують і обговорюють дорослий і дитина разом — спільні обговорення народжують душевну близькість, порозуміння й щирість взаємостосунків. Ще краще, коли дитина в той або інший спосіб намагається висловити своє ставлення до прочитаного. Це може бути дитячий малюнок, ліплення, аплікація за змістом або інтерпретація у власному тексті — оповіданні, казці, вірші. Шановні дорослі! Не пошкодуйте часу й сил для сумісного, або навіть групового сімейного опанування мініатюр Василя Сухомлинського! Ваші зусилля повернуться духовним зростанням ваших дітей!
Казки Василя Сухомлинського
Протоптали стежку
Уночі була хурделиця. Намело кучугури снігу. Рано-вранці у школу йшло троє дітей — Юрко, Михайлик і Ніна. Всюди коло хат з’явилися люди. Відкидали лопатами сніг, прокладали доріжки. Ось хатина бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинилися діти біля бабусиного двору. Нікого не видно. — Як же бабуся до криниці вийде? Снігу ж скільки, — сказав Юрко. — Давайте протопчемо стежку від хати до криниці! — порадив Михайлик. Діти увійшли на бабусине подвір’я. Йшли по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт — трохи легше. Пройшли раз, два, три рази. Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до криниці. Спітнілі, стомлені, радісні діти йшли до школи. Вони думали: ось бабуся Марія вийшла з хати. Побачила стежку. Радіє...
Зайчик і Місяць
Холодно взимку Зайчикові. Вибіг він на узлісся, а вже ніч настала. Мороз тріщить, сніг проти Місяця блищить, холодний вітер з яру повіває. Сів Зайчик під кущем, протяг лапки до Місяця, просить: — Місяцю, любий, погрій мене своїми променями, бо довго ще сонечка чекати. Шкода стало Місяцеві Зайчика, він і говорить: — Іди полем, полем, я тобі дорогу освітлю, прямуй до великого стогу сіна. Попрямував Зайчик до стогу сіна, зарився у стіг, виглядає, усміхається до Місяця: — Спасибі, любий Місяцю, тепер твої промені теплі-теплі.
Осіння квітка й весняна квітка
У нашій шкільній теплиці зустрілися осіння й весняна квітки. Ось як це сталося. Перенесли ми в теплицю осінні квіти — хризантеми. Зацвіли вони — білі, фіолетові, рожеві. А біля них зеленів паросток бузку. Наближався Новий рік. Надворі йшов сніг, шумів зимовий вітер, а в теплиці було затишно й тепло. Одного сонячного ранку зацвів бузок. Відкрила Бузкова квітка блакитні оченята, побачила білу Хризантему й питає здивовано: — Ти ж осіння квітка. Чом ти цвітеш? Надворі ж лютий мороз. Глянула Бузкова квітка — справді надворі зима. — Це все Оля зробила, — каже Хризантема. — Це вона посадила нас тут. Якби не Оля, ми б і не зустрілися. Не зустрілася б весна з осінню. Лідія Ткаченко, завідувач сектору науково-аналітичної обробки і поширення інформації Президії НАПН України, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник
