Українська мова на сучасному етапі

Жодна людина не зможе заперечити, що існує кілька видів мовлення і треба прагнути оволодіти кожним з них якомога краще, щоб у будь-якій формі мати змогу доносити максимально повну інформацію до співбесідника.

Внутрішнє мовлення

Внутрішнє мовлення — це мовлення беззвучне, це наш діалог з собою та монолог водночас. Всі ми іноді розмовляємо з «розумною людиною», тобто з собою, в цьому немає нічого дивного. Якщо ми знаходимося у великому емоційному напруженні, то цілком зрозуміло, що такі діалоги допомагають нам його позбутися.

Письмове мовлення

Письмове мовлення, на жаль, втрачає свої позиції. Це не стосується «мертвої», на мій погляд, «канцелярської» мови бюрократичного світу, мови чиновників. Така мова є непорушною и не збирається здавати свої позиції.

Ще не так давно, до епохи Інтернету, листування було загальноприйнятим засобом спілкування людей. А ще раніше взагалі епістолярний жанр дозволяв створювати справжні шедеври думки та високі поетичні зразки. Багато відомих людей залишили нам прекрасні зразки цього жанру, якими можна насолоджуватися так само, як і високохудожніми літературними творами.

Зараз вже не той час, наші повідомлення у вигляді SMS, або у Скайпі, на форумах, або через електронну пошту не потребують бездоганного володіння мовою. Навпаки, виникла навіть особлива мова, так званий «комп’ютерний сленг», яку доволі важко зрозуміти необізнаній у цьому людині. Але все одно, навіть і через всесвітню мережу теж можна (і потрібно!) листуватися «по-справжньому» — користуючись багатою, жвавою, різнобарвною українською літературною мовою. Не треба й говорити, що така мова має багато переваг — вона спроможна передавати емоції, а це, в свою чергу, допомагає краще передати свої почуття і зрозуміти співбесідника.

Хотілося б ще сказати ось що. Для мене незрозуміло, навіщо люди так знущаються зі своєї рідної мови, спаплюжують слова, вживають іншомовні — навіть там, де не тільки можна, але й треба вживати слова українські. До речі, колись мені довелося почути, що у Франції існує закон: якщо, наприклад, хазяїн якоїсь крамниці хоче використати іншомовну назву або навіть не латинський алфавіт — він має сплачувати за це державі доволі великі податки. Ось так на Заході намагаються зберегти справжній скарб — свою мову. А це — те ж саме, що зберігати свою самобутну культуру, традиції.

Подивіться, що робиться в нас. Часто-густо — іншомовні назви магазинів, супермаркетів, перукарень, кафе, косметичних салонів тощо… Звісно, що вплив інших культур, інших мов неминучий, але й тут, як у всьому іншому, необхідно дотримуватися «золотої середини».

З позитивних тенденцій можна відзначити формування суто української наукової термінології, чого не було раніше, ще й в такому обсязі, у всіх наукових галузях.

Неологізмів за останні роки виникло дуже багато, і це пояснюється швидким розвитком нових технологій, особливо комп’ютерних. Нове слово зазвичай приживається, якщо воно не має альтернатив у лексичному складі рідної мови. Тобто якщо це слово позначає цілком нове явище. Або це слово більш коротке (мінімалізм — одна з відчутних тенденцій розвитку будь-якої сучасної мови, а не тільки української), або більш влучне. Боятися цього не треба, якщо це не надмірний захват української мови іноземними словами, то це природне явище взаємозбагачення мов. Запозичення відбуваються також у політичній, бізнесовій, технічній, медичній сферах. Більшість нових слів — слова з англійської мови, що цілком зрозуміло.

Усне мовлення

Усне мовлення, усна мова теж спрощуються. І цей процес триває вже доволі довго. Зникають «зайві» слова, які позначають знов-таки емоції, відчуття, почуття, зникають лексичні одиниці-епітети — і мова стає більш сухою, якоюсь «плоскою», невиразною, «канцелярською». Усне мовлення — основний різновид мовлення, але прислухайтесь — наскільки ж різною може бути усна мова! На неї впливає буквально все: і вік тих, хто говорить, і стать, і емоційний стан, і навіть професія. А також рівень загальної культури та ерудованості…

Майже залишилися у минулому бурхливі і настирливі спроби змінити українську мову «до невпізнанності». Штучно впровадити такі зміни нікому ще не вдалося, на щастя. Ні, можна прийняти будь-які закони. Як мовиться, «папір все стерпить». Але життя показує, що такі «силові» рішення є нежиттєздатними і мова продовжує розвиватися за своїми законами.

Ірина Бойко