У світі унікальних дереворитів

1996 року в Червоноградській філії Львівського музею історії релігії (палац Потоцьких) відкрилася перша персональна виставка Ярослава Гладкого, на якій відбулося знайомство мешканців шахтарського міста з його нетрадиційною творчістю. Та минув час, і цього року художник, про якого цілком справедливо говорять, що він здатний подивувати світ, отримав відзнаку «Почесний громадянин міста Червонограда». Її було вручено відомому майстру унікального різьблення на дереві Я. Гладкому міським головою Червонограда Андрієм Залівським під час святкування 28-ї річниці Незалежності України. Численні друзі та шанувальники творчості Ярослава Михайловича привітали його й побажали нових творчих звершень, любові й опори від рідних. Художник-гравер, в свою чергу, шляхетно подякував усім, хто сприяв його творчій реалізації, починаючи від батьків, дружини Світлани Дмитрівни, мистецтвознавцям і журналістам, музейним працівникам, міському голові та всім, з ким крокував по життю. 

А починався творчий шлях Ярослава Гладкого, який народився на Львівщині в 1945 році, зі знайомства у Державному музеї Тараса Шевченка з офортами Великого Кобзаря, виконаними за творами Рембрандта. Вони справили на майбутнього художника незабутнє враження й сприяли тому, що він загорівся бажанням і собі відтворити шедеври світового мистецтва. Але техніку виконання обрав незвичайну — різьблення по дереву в позитиві, тобто без використання цієї основи для відтворення численних відбитків. Для цього існує сучасна комп’ютерна техніка з її широкими можливостями. З того часу митець пізнав солодкі муки творчості, які тримають його в полоні й понині. Спочатку, за прикладом давніх різьбярів, Я. Гладкий захопився копіюванням живопису Рубенса і Рафаеля, графіки Г. Доре, А. Базилевича, вдаючись до нетрадиційної гравюри на дереві. На відміну від давніх граверів на дереві, митець обрав для своїх творів прямо-таки велетенські розміри. Так, композиція «Мадонна делла Седдіа», створена 1981 року, має 116х90 см, «Блаженні чисті серцем» (1992, 117х92), «Забави: любов амурів» (1995, 116х190), «Іоан Богослов» (1999, 162х144), «Осанна» (2001, 166х146), Т. Шевченко: «Встань же, Боже, суди землю і людей лукавих» (2001, 163х89). Віддаючи перевагу великим розмірам для своїх творів, Я. Гладкий витрачав чимало зусиль і часу, добре розуміючи, що під прицілом шанувальників його творчості буде кожен сантиметр дошки. Сам процес творення гравюр надзвичайно складний і потребує від художника високої технічної й художньої майстерності (всі інструменти митець виготовляє власноруч). Особливість його філігранної техніки полягає в гармонійному поєднанні текстури дерева й затонованих штрихів, а ще вона унікальна тим, що виконується за допомогою різьблення подвійних та потрійних перетинів. Штрихи, які утворюються на дошці за допомогою такої техніки, набагато міцніші, ніж у звичайній різьбі прямими рівчаками. Висока професійна майстерність художника надає пластичної виразності всім елементам гравюри, яка по-різному сприймається як при денному, так і при вечірньому, штучному освітленні. Я. Гладкий вміло організовує чорний і білий простір, принцип взаємодоповнюючої гармонії чорного й білого, складає декоративну сутність графічного мистецтва, на відміну від живопису, де кольором послідовно заповнюється вся площина. Працюючи над чорними і білими штрихами, художник надає їхньому співвідношенню напружену конфліктність, спокійну рівновагу, самі різноманітні інтонації.

Майстер «золоті руки» Я. Гладкий виконав понад 40 оригінальних композицій в деревориті. Вони стали окрасою виставкових залів від Києва до Червонограда. Перше знайомство киян та гостей столиці з його творами відбулося в Національному музеї Тараса Шевченка, згодом у Національній академії Міністерства внутрішніх справ України, Будинку вчених. Тривалий час експонування дереворитів в академії надихав молодих курсантів та відвідувачів академії на добрі справи. «Високий хист творити красу і добро — вроджена спрямованість художнього смаку», — відзначав колега Ярослава Гладкого львівський художник Ігор Копчик, який добре знається на художньому тисненні на шкірі.

Важливим етапом у творчості Я. Гладкого стало проживання в селі Вереміївка на Черкащині, де за активної підтримки дружини Світлани він продовжує удосконалювати та поглиблювати свою майстерність. З великим успіхом пройшла його персональна виставка в 2012 році в Черкаському обласному художньому музеї. Працюючи у старовинному козацькому селі, художник створив низку нових дереворитів: «Забави Ісуса та Іоанна Предтечі», «Великомучениця Свята Варвара», «Дочка Таня», «Гертруда — Христина Потоцька», «Портрет митрополита А. Шептицького», «Т. Г. Шевченко — молоді роки». Та митець не поривав своїх зв’язків з земляками, отож ці та інші твори побували на ювілейній виставці в Червонограді у палаці Потоцьких (Музей історії релігії) на Вербну неділю 2017 року (шахтарському місту виповнилося 325 років). Варто нагадати, що Я. Гладкий свого часу закінчив Червоноградську СШ №1 та «Львівську політехніку». 

Його творчий шлях розпочався не одразу. Після закінчення Політехніки працював в астрономічній обсерваторії Львівського університету ім. Івана Франка, де малював карти зоряного неба, а потім «малював» маркшейдерські карти у шахтах Якутії та Червонограда, та останні 30 років Я. Гладкий твердо стоїть на мистецькому шляху. Перед його майстерно вирізьбленими іконами, зазначають вражені відвідувачі, можна годинами стояти, милуватися… і молитися! Крім ікон, біблійних сюжетів є у Я. Гладкого портрети класиків української і світової літератури, сучасників. 

Ярослав Гладкий постійно знаходиться в полоні творчого горіння. Маючи за плечима неабиякий досвід, прагне до мистецтва високого стилю. Він бачить свою мету в тому, щоб величними образами будити душі людей, переносити їх у світ високого мистецтва. А релігійні сюжети, які займають важливе місце в його творчості, вважає вічним багатством, джерелом ідей та тем для будь-якого художника. Його ікона свята великомучениця Варвара — покровителька всіх гірників — нині є окрасою церкви святої Варвари в Червонограді. 

Петро Нестеренко