
Забутий класик ... Володимир Боніфатійович Антонович
Тихо шелестять дерева над Байковим кладовищем. Я йду у напрямку 9-ї ділянки, де похований мій старший брат Дмитро, тримаючись центральної алеї. Праворуч – Вознесенська церква, позаду – безліч елітарних поховань різних часів. На повороті ліворуч, під гору – старовинний склеп, до якого приткнулося скромне поховання: три стели з чорного мармуру. Серед них вирізняється