Василь Лопата майстер екслібрису

mystectvo2_0.jpg

Шанувальникам мистецтва графіки добре відоме ім’я народного художника України Василя Лопати. 1970 року він закінчив Київський державний художній інститут, де вчився у професора В. Касіяна. Працював (1970—1972) у творчій майстерні при Академії мистецтв під керівництвом М. Дерегуса. У 1971 році став членом Спілки художників, а в 1979-му отримав почесне звання заслужений художник України. Такий творчий злет став можливий завдяки таланту і великій працездатності мистця. Він лауреат різноманітних республіканських, всесоюзних і міжнародних конкурсів.

На початку 1970-х в Україні розпочалася нещадна кампанія по витравленню всього національного. Зокрема, з усіх друкованих видань на очах щезали бодай натяки на козаччину, а соковиті українські орнаменти спішно замінювалися на зірочки, прапорці та серпи з молотами. Та саме в ті часи на книжкових прилавках з’являється збірка українських народних дум в оформленні Василя Лопати. Це було справжнє оспівування героїки козаччини. Згадаймо його думи «Олексій Попович», «Про Івася Вдовиченка», «Про трьох братів…», «Від’їзд козака». Виконані в дусі українських стародруків з майстерною стилізацією образного рішення, вони демонстрували розвинене чуття і розуміння української історії, культури, словесності. У цей похмурий час торжества застою Василь Лопата вивчає народний епос, твори класиків, щоб створити героїко-романтичні гравюри до «Побратимів» В. Шевчука, вишукані ілюстрації до творів І. Вишенського, Г. Сковороди, І. Франка, Лесі Українки. Розпочинає графічний цикл за мотивами «Слова про Ігорів похід», де в кращих аркушах піднімається в своєму ідейному звучанні до узагальненого образу України-Русі. Далі він створює великий цикл ілюстрацій до Т. Шевченка, невмирущі образи якого вже не раз знаходили своє образне прочитання митцями. І як результат – стає 1993 року лауреатом Національної премії імені Т. Шевченка.

Ще в студентські роки

Василь Лопата звернувся до мистецтва екслібриса, і цей жанр заполонив його творчу уяву. Особливо плідними стали 1970—1980-ті роки. Вони збіглися з роками застою в радянському суспільстві, яке характеризувалося підвищеним інтересом до хорошої книги, а книжкові знаки розкривали характер книгозбірні, вдачу та уподобання бібліофіла, характеризували його професію. Мініатюрам художника, як і його книжковій графіці, притаманні артистизм, висока культура, а творчість пронизана яскравою індивідуальніс­тю образної думки, поетичністю. Багато з них адресована вчителям і колегам, зокрема киянам М. Дерегусу, Т. Яблонській, А. Чебикіну, В. Одайнику, М. Глущенку, В. Вечерському, Т. Лящуку, А. В’юнику, Д. Степовику та ін. Варто згадати один з кращих екслібрисів Лопати для свого вчителя Михайла Дерегуса. У ньому художник вдало обіграв у мініатюрі його прізвище, зобразивши козака, який ніби зійшов з народної картини «Козак-Мамай» і віртуозно «дере гусака». Перед ним уже закипає вода в казанку, а з боків зображені штоф і чарка. Шрифтовий напис трансформується в орнаментальне оточення хвацького козака.

Важливе місце в екслібрисах В. Лопати займає літературна тематика. 1985 року широко відзначалося 800-річчя походу новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича на половців. Було розгорнуто ряд виставок, присвячених «Слову про Ігорів похід», в тому числі й екслібрисних. В. Лопата створив ряд книжкових знаків, адресувавши їх словознавцю С. Воїнову, В. Миропольському, О. Федоренку, а також для книгозбірні Г. Якутовича та О. Павловської. Останніх зображено в народному вбранні за читанням пам’ятки української культури. Варто нагадати, що ще 1975 року громадськість відзначала важливу подію в культурному житті країни — 175-річчя від дня першого видання «Слова про Ігорів похід» графом О. Мусіним-Пушкіним. З цієї нагоди видавництво «Дніпро» видало поему давньоруською мовою та в перекладах на українську, російську та білоруську мови з ілюстраціями Г. Якутовича (1977).

Слова про Ігорів похід
Справжнім досягненням художника стали кольорові книжкові знаки. Одним з перших він освоїв техніку багатокольорового екслібриса. Серед понад 150 книжкових знаків, виконаних В. Лопатою, одинадцять представлено в комплекті кольорових екслібрисів (українською, російською та англійською мовами), виданому Добровільним товариством любителів книги України в Києві 1989 року. Серед них: книгозбірня Музею народної архітектури та побуту України, а також книгозбірні Василя Шевчука, Романа Чумака, Анатолія Іваненка, Юрія Мушкетика та ін.

Василь Лопата зробив вагомий внесок до скарбниці українського книжкового знаку, який покликаний до життя великою духовною та культурною потребою української інтелігенції.

Петро Нестеренко