Шана воїнам-прикордонникам

У День прикордонника біля села Легедзине Черкаської області відбувся мітинг пам’яті. Бійці-побратими, учасники «Мистецького спецназу», представники Козацтва, Національної Ради жінок України, Київського професійного коледжу з посиленої військової та фізичної підготовки вшановували пам’ять загиблих воїнів в 1941-му та 2014 роках, які віддали своє життя, захищаючи український народ та цілісність кордонів Батьківщини.
Цьогоріч тисячі воїнів-прикордонників зі своїми родинами зібралися на місці, де проходили смертельні бої з фашистами. З любов’ю сердець, запашним короваєм та із золотим колосистим вінком до них приєдналися учасники «Мистецького спецназу».

Меморіальний комплекс прикордонникам та вівчаркам споруджено на честь подій, що відбулися у червні 1941 року в селі Легедзине, де в нерівному бою загинуло 500 прикордонників і 150 собак. Тоді прикордонники воювали проти переважаючих сил противника і знищили багато ворожої сили і 17 танків. Закінчились боєприпаси, і коли на полі бою лишилося декілька прикордонників, на ворога випустили 150 вівчарок, після чого наступ на цьому відрізку фронту зупинився на 2 дні.

Поряд з Меморіальним комплексом прикордонникам та вівчаркам знаходиться пам’ятник Ігорю Федоровичу Момоту (18 серпня 1965 — 11 липня 2014, генерал-майор (посмертно). Ігор Момот загинув в зоні АТО в Луганській області під час обстрілу з установки «Град» позицій українських прикордонників 11 липня 2014 року. Він був начальником Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України в м. Черкаси, селище Оршанець, та заступником начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Після ускладнення ситуації на українсько-російському кордоні Ігор Момот особисто сформував та очолив мотоманеврену групу Навчального центру підготовки молодших спеціалістів Державної прикордон­ної служби. Група виконувала завдання з охорони державного кордону на найбільш вразливих ділянках. Підрозділ під командуванням полковника Ігоря Момота неодноразово вступав у бій з незаконними військовими формуваннями в райо­нах населених пунктів Дмитрівка, Маринівка і Амвросіївка Донецької області. До його пам’ятника поставлено вінок, сплетений Зоєю Ружин з колосся, вирощеного на присадибній ділянці в с. Шевченкове Берегинею козацтва Валентиною Войцехівською, на каркасі, виготовленому генералом Українського реєстрового козацтва Василем Вовченком.

Незважаючи на дощ, побратими-прикордонники брали активну участь у заходах по вшануванню пам’яті героїв — захисників Вітчизни. У виступі Зої Ружин прозвучало звернення до воїнів — захисників Вітчизни, «До України» та присвята безсмертному подвигу загиблих воїнів — вірш «Прикордонники». У виконанні чарівної Ганни Солоничної прозвучали пісенні твори: «Україна є, Україна буде!», «Материнський плач», «Ой, родино-родиноньку…». Високопрофесійно, емоцій­но і зворушливо линули пісні.
Між єдиною родиною розділили запашний коровай на мир, на добро, на світлу пам’ять про тих бійців, які захищали рідну землю від ворога. Зворушливою була зустріч з батьком побратима-козака Олега Ганжі Володимиром Ганжою, який служив у Прикордонних військах. Всі прикордонники, воїни запасу були в стройо­вій формі, яка увібрала в себе патріотичний дух проходження строкової служби, тож навколо майоріли зелені сонечка кашкетів.

По завершенні урочистої частини традиційним було спілкування бійців за кулішом та смачною солдатською кашею. Робили фотознімки на згадку про цей день. Приємно було спостерігати родинні угруповання воїнів-захисників, які ділились спогадами та висвітлювали в розмовах нинішні події їхнього життя. Вдячні голові Ради ветеранів прикордонників м. Тального Миколі Мельнику, який пригостив делегацію киян (під час трапези їхнього підрозділу) смачною солдатською пшоняною кашею з салом та іншими стравами, що приготували до столу люблячі дружини. Домовилися про подальшу співпрацю на ниві військово-патріотичного напрямку роботи прикордонників запасу.

Зоя Ружин, фото Віталія Струтинського