Сучасне українське мистецтво у національних кольорах
Від чого можна отримати задоволення: від цвітіння дерев, ранішньої кави, приємної розмови, відчуття задоволеності від зробленої справи, а ще опинитися в кав’ярні «Сіті» на Хрещатику, 7/11. Її інтер’єр не залишить нікого байдужим, тут все так затишно. Спитаєте чому? А завдяки виставці картин Олесі Рибченко, які стали окрасою звичайної кав’ярні й надали їй особливого шарму. Будемо вважати це Лесиним подарунком місту до Всесвітнього Дня мистецтва, який відзначався 15 квітня, адже саме цього дня 1452 року народився Леонардо да Вінчі. А ідея обрати дату для дня, який об’єднає діячів та поціновувачів мистецтва, вперше пролунала на XVII Генеральній Асамблеї Міжнародної асоціації мистецтв і належить представнику Туреччини. Це відбулося 2012 року в мексиканському місті Гвадалахара.
Шлях до «високого мистецтва» у талановитої художниці стелився не зовсім гладенько. Спочатку вона закінчила в 2005 році Академію муніципального управління та з’ясувалося, що автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології це зовсім не те, чого прагнула молода дівчина. Отож з 2008 року вона почала захоплюватися живописом, навчалася в художніх студіях, а у 2012-му вступила на факультет образотворчого мистецтва Національної академії мистецтв і архітектури. З 2013 року Олеся вже член молодіжної організації Національної спілки художників України. Її викладачами були авторитетні педагоги, удостоєні високих державних відзнак: Віра Баринова-Кулеба, Валентина Виродова-Готье, Оксана Одайник, Василь Гурін, які розкрили перед нею секрети майстерності й дали путівку в життя.
Сповнена жаги до творчості, Олеся Рибченко відразу пірнула у вир художніх конкурсів, виставок та інших мистецьких проектів, спочатку в рідній альма-матер, а далі у Всеукраїнських виставках, які експонувалися в Центральному будинку художника в Києві, а також київських музеях української діаспори і сучасного мистецтва, Черкаському обласному художньому музеї, Кмитівському музеї образотворчого мистецтва ім. Й. Д. Буханчука Житомирської області, Музеї історії міста Кам’янське Дніпропетровської області, Українському центрі науки і культури посольства України в Республіці Казахстан тощо.
А ще вона полюбляє брати участь у різноманітних пленерах і конкурсах, які відбуваються в містах: Дубно Рівненської області, Славську Львівської, Кам’янці-Подільському Хмельницької та Ужгороді. Отримувала Олеся й нагороди, зокрема на конкурсах ім. Віктора Шаталіна, Віктора Зарецького та Олександра Мурашка, які відбуваються у виставкових залах Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури.
Вже відкрито й традиційний для художників список музеїв, де зберігаються твори Олесі Рибченко. Це Запорізький обласний художній музей, Музей історії міста Кам’янського, Державний історико-культурний заповідник міста Дубно, а також галереї, музеї та приватні колекції в Україні, Франції, США, Канаді, Китаї, Казахстані, Російській Федерації.
У своїх роботах художниця створює портрети сучасних українців, розкриває їхній внутрішній світ. Це й історичні образи, міські та сільські пейзажі, в яких проступає «спільний ген» національного характеру та кольору. Працює Олеся Рибченко в реалістичній манері з легкими нотками імпресіонізму. Характерним для неї є створення ефекту «м’якого марева», яке неначе вуаллю «накриває» сюжети та образи, створюючи певну відстань між образом і глядачем, дистанціонуючи їх у часі та просторі. Колорит живопису базується на автентичній палітрі українських барв — передусім, червоно-чорній гамі. Класична національна палітра застосовується художницею для натюрмортів, а також пейзажів та портретів.
Олеся Рибченко успішно творить свій український світ, її праця на мистецькій ниві становить найвищу моральну цінність, твори поетичні, перейняті світлими почуттями.
Петро Нестеренко
