Украина — моя Родина
Украина — моя Родина, и не только моя, а и миллионов людей, которые по-своему любят ее. Украина — это дом, покров, очаг и защита для нас. Есть много слов, которыми можно описать Украину, но главное из них — Родина. На данный момент Украина под угрозой, но ее вышли защищать десятки тысяч людей. Защищать не щадя своих жизней. Это те, кто любит свою страну, заботится о ней, обо всех ее мирных жителях. Я обожаю Украину, и не только за то, что сейчас здесь живу, а и за то, что она заботится обо мне и многих-многих других людях. Если задуматься, какая же она красивая: природа, воздух, города, села. Украина — одна из самых замечательных стран мира. Она единственная и неповторимая. И это моя Родина.
Попов Віктор, 7-й клас, спеціалізована школа ім. О. К. Антонова №96 з поглибленим вивченням російської мови, м. Київ
Роздуми про Україну
«З Україною в серці Ідуть місяці і роки без упину, й немало спливло вже тієї води, Лише Батьківщина, лише Україна Залишиться в серці моїм назавжди». Ігор Калініченко Сьогодні народився ще один маленький українець. Зараз він, звичайно, ще не розуміє свого походження та національності, проте з перших днів свого життя він чує колискові пісні матері українською мовою, уперше бачить сліпучу синь неба, відчуває тепло та щирість. Він — українець! Коли хлопчик підріс, батьки возили його до бабусі та дідуся, адже рідний край починається з отчого порогу. Вони жили у світлій оселі, де все як раніше: великий дерев’яний стіл, піч, на покуті образи. Все це дуже захоплювало малого, а особливо — бабусині історії про Україну, Дніпро, Шевченка. Хлопець вже серцем розумів, що українець, що його прадіди з країни, де він народився. Пізніше, у школі, йому подобались усі предмети, а особливо «Я і Україна». Він так захоплювався історіями про природу, багатства своєї держави, що забував про все. Вдома вони разом з батьком вивчали карту України і планували, куди поїдуть влітку. Зазвичай, вони їздили до Криму. 2014 рік… Всі події розвиваються доволі швидко. Кругом чутно: Майдан, Янукович, хабарі, нова влада, ЄС. Юнак сидить біля екрану телевізора. Багато тоді різних думок пролетіло у хлопця в голові. Ненависть до влади, що розкрадає майно держави, гордість за співвітчизників. Тисячі людей відстоювали вільний шлях до розвитку країни в союзі з Європою. Саме тоді відбулись трагічні події для держави — смерть Небесної сотні та початок військових дій на Сході України. Багато справжніх патріотів загинули під час проведення АТО, але мільйони об’єднались у бажанні змінити систему державного устрою країни. Роздивляючись карту України, хлопець з батьком не раз зупинялися поглядом на Кримі, Донецьку, Луганську... Чому так сталося? Мабуть, прийшов час об’єднатися». Обніміться ж, брати мої!» — знову звучать Шевченкові слова стійко й непорушно. Сльози з очей зітріть! Подайте руку ближньому! Бо край, подарований Господом, — Україна, вільна священна земля! Серед нас багато таких патріотів як цей хлопчик, якщо кожен щось зробить для своєї країни — вона зміниться і розквітне!
Кульвановська Анастасія, 10-й клас, спеціалізована школа ім. О. К. Антонова №96 з поглибленим вивченням російської мови, м. Київ
З Україною в серці
Україна — це одна з тих звичайних країн, які не виділяються своїм розміром чи рівнем розвитку. Така собі «золота середина». Але вона є першою країною, яка з’явилася в моєму серці. Відбулося це тому, що мені пощастило тут народитися. Звісно, мої почуття до України відрізняються від почуттів до інших країн. Вона все-таки моя мати, а батьків не вибирають, і я, хоч і розумію, що Україна не найкраща в світі, хоч ми часто сваримося, хоч вона не змогла зберегти моє рідне місто Донецьк, люблю її щирою дитячою любов’ю, як всі діти світу люблять своїх матерів. Люблю її безкраї степи, тихі ліси, високі й засніжені Карпати, спокійні води Дніпра. Україна — це спогади про безхмарне дитинство, це високі сосни, які перешіптуються між собою, це свіжий подих річок, це ніжні пелюстки космей, це червоні, як сонце, суниці. Україна — це не просто візерунок на сорочці, це той зміст, який вкладали у вишиванку наші пращури. Україна — це не жовто-блакитна тканина, це — гарячий степовий полудень. Україна — це не багатолюдні мітинги, це країна добрих та щирих людей, які можуть про все домовитися мирним шляхом. Немає землі милішої від тої, на якій живеш. Я знаю: минуть важкі часи, і Україна відродиться для новітньої слави, для щастя. Вона цього заслуговує! Ось така моя Україна, яку я люблю і яку хочу бачити в майбутньому.
Філіппська Даша, 10-й клас, спеціалізована школа ім. О. К. Антонова №96 з поглибленим вивченням російської мови, м. Київ
