Проблема сексуального домагання та домашнього насильства останнім часом стала болючою темою сучасного життя. На превеликий жаль, через різні соціально-психологічні фактори ніхто із жінок чи чоловіків не застрахований від подібних ризиків та стресів. Отож маємо бути поінформованими, як убезпечити себе та свої родини від цього антисоціального явища, як діяти в тих чи інших ситуаціях, куди звертатися та яка існує судова практика.
Віднедавна не лише застосування фізичних сексуальних дій, а ще й сексуальні домагання всупереч волі та бажанню іншої людини, матимуть негативні правові наслідки.
У цій статті дізнаємося докладніше, як діяти, куди звертатися потерпілим, про правові наслідки від скоєного такими кривдниками та оглядово розглянемо деякі цікаві й доволі несподівані судові справи на цю тему.
З 19 грудня 2024 року в Україні набув чинності Закон «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами» (№3733-IX). Він запроваджує адміністративну відповідальність за сексуальне домагання. Це означає, що умисні образливі, принизливі дії сексуального характеру, виражені словесно або невербально, тепер караються штрафом, громадськими роботами або виправними роботами.
Сексуальне домагання та домашнє насильство — болюча проблема сучасного суспільства. Але в разі вчасного реагування з боку потерпілих та тих, хто їх вчасно зможе підтримати, цю проблему можна вирішувати.
Окрім звернення до фахівців та подання заяви до поліції, неминучим соціально-правовим наслідком є судові рішення. Кривдників притягають до відповідальності. І деякі такі цікаві приклади ми розглянемо.
Окрім сексуального домагання, протиправне діяння може бути вчинено у формі домашнього насильства.
Що означає домашнє насильство та яка відповідальність передбачена за ці протиправні дії?
Домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, —
карається громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин або пробаційним наглядом на строк до п’яти років, або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на строк до двох років. (Стаття 126-1 Кримінального кодексу України).
Чи можна навести окремі цікаві приклади домашнього насильства, які містить судова практика?
Які правові наслідки настають для тих, хто скоїв домашнє насильство?
Про це та інше дізнаємося із вироку Ратнівського районного суду Волинської області.
Є судовий вирок, зворушлива сумна історія життя…
В якості цікавого прикладу розглянемо цю невигадану історію, яка відображена в офіційному документі, що містить Єдиний державний реєстр судових рішень. Це є Вирок від 05.04.2024 р.по справі №157/1987/2 (Ратнівський районний суд Волинської області, резолютивна частина, справа №157/1987/23, провадження №1-кп/166/14/24). Прізвищ та імен тут не зазначено з метою захисту персональних даних учасників судового процесу. Але цілком реальні обставини і факти, їх правова оцінка судом, без сумніву, є цікавими та корисними для формування правової обізнаності наших читачів. Серед головних фігурантів справи є прокурор (ОСОБА 3), постраждала жінка, тобто потерпіла ОСОБА 4, захисник ОСОБА 5, чоловік-кривдник, тобто обвинувачений (ОСОБА 6). Цю кримінальну справу розглянуто у відкритому судовому засіданні (кримінальне провадження №12023030530000571), відомості про яке внесено до ЄРДР 04 серпня 2023 року, про обвинувачення уродженця м. Каменя-Каширського Волинської області, громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України. (Йдеться про вчинення чоловіком домашнього насильства).
Попередньо суд встановив, що цей чоловік, будучи попередньо притягнутим Камінь-Каширським районним судом Волинської області 27 грудня 2022 року, 02 лютого 2023 року, 24 березня 2023 року до адміністративної відповідальності за вчинення відповідно 03 грудня 2022 року о 21 год 20 хв., 13 грудня 2022 року близько 23 год 33 хв., 31 грудня 2022 року о 16 год 25 хв., 18 липня 2023 року о 22 год 13 хв. домашнього насильства за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), 03 серпня 2023 року близько 09 години, знаходячись за місцем свого проживання, усупереч вимог ст. 28 Конституції України та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» умисно систематично на ґрунті неприязних відносин учинив психологічне та економічне насильство щодо своєї колишньої дружини (ОСОБА 4 у тексті судового вироку). Це вчинене чоловіком стосовно колишньої дружини насильство виражалося в образах нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, вимозі залишення будинку, позбавленні можливості користуватися речами щоденного вжитку, іншим майном, що призвело до погіршення якості життя потерпілої. Зокрема, це полягало у втомі, економічному дискомфорті, негативних переживаннях, а також втраті енергійності та працездатності, повноцінного сну, відпочинку, самооцінки та позитивних емоцій.
— Чи визнав обвинувачений свою вину?
Обвинувачений винуватість у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, дав показання про те, що дійсно він двічі або тричі, точно не пам`ятає, притягувався Камінь-Каширським районним судом до адміністративної відповідальності за насильство у сім'ї, у вчиненні якого визнавав свою винуватість, погоджувався із судовими рішеннями. Визнав, що конфлікти із постраждалою виникали часто. Однак чоловік не вбачає у цьому проблеми, вважає таку поведінку нормальною, характерною для багатьох сімей. Події 03 серпня 2023 року заперечив, указав, що тілесних ушкоджень того дня потерпілій не наносив, таких ушкоджень на ній не бачив, велосипеда на неї не кидав, майна (телевізора, картини, підлоги) не пошкоджував. Випадки ненадання можливості користування за місцем проживання сім`ї інтернет-зв`язком шляхом відключення модема, а також електроенергією визнав. Пояснив це таким своїм бажанням, не конкретизувавши причини. Указав, що потерпіла із дітьми певний час жила у своїх батьків із власної волі; він на даний час проживає у своїх батьків із метою уникнення конфліктів. Зазначив, що дружина із його дозволу користувалася його коштами, що надходили на його банківську картку для виплат. Крім цього, потерпіла користується коштами, отриманими від продажу подарованої його батьками нерухомості.
—У чому суд дійшов висновку про наявність у діях чоловіка-кривдника складу злочину?
Незважаючи на заперечення винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, суд дійшов висновку про наявність у діях чоловіка-кривдника складу злочину з огляду на таке.
Статтею 126-1 Кримінального кодексу передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах. Це призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
— Які види насильства, вчинені обвинувачем, було зазначено прокурором у судовому засіданні? Які з цих видів вчиненого насильства було оцінено та відповідно які висновки було зроблено судом?
За твердженням прокурора, обвинувачений чоловік учинив щодо потерпілої домашнє насильство у трьох формах: економічне, психологічне та фізичне.
Згідно із приписами ст. 1 Закону економічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру. Психологічне насильство — це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров’ю особи. А фізичне насильство — це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
— Як протиправна поведінка чоловіка негативно вплинула на психо-фізичний стан жінки-матері та її дітей?
Потерпіла дала показання суду про те, що з обвинуваченим у шлюбі, який на час вчинення злочину було розірвано, мають троє неповнолітніх дітей. Чоловік та жінка разом проживали у квартирі, придбаній у шлюбі за кошти, отримані від продажу подарованої батьками чоловіка нерухомості. У зв’язку із несенням військової служби у зоні ведення бойових дій, з якої чоловік звільнився у жовтні 2022 року, та зловживанням алкоголем, він став агресивним, запальним, безпідставно ображав її нецензурними словами. А ще влаштовував конфлікти, дебоші, нищив речі домашнього вжитку (різав, підпалював), проганяв із будинку (часто в нічну пору доби), перешкоджав у користуванні майном (відключав електроенергію, інтернет-зв’язок). Таку поведінку обвинувачений допускав у присутності дітей, які зазнавали негативних наслідків у психоемоційному розвитку. У однієї із дочок посилилось заїкання, інша стала замкнутою в собі. Після чергового такого скандалу жінка-мати змушена була викликати швидку медичну допомогу до дочки, у якої розболілося серце. Діти, будучи свідками сімейних дебошів, ставали наляканими і тривожними, постійно плакали, просили змінити місце проживання. Постраждала жінка (мати дітей) відчувала себе приниженою, розгубленою, на фоні постійних стресів зазнала загострення хвороби (псоріазу). Зазначила, що загалом неправомірна поведінка обвинуваченого призвела до втрати нею і дітьми повноцінного відпочинку, можливості якісно працювати, навчатися, до постійної втоми та переживань.
— Що скоїв чоловік, перебуваючи у нетверезому стані?
Постраждала вказала у суді, що за її заявами цей чоловік був тричі притягнутий до адміністративної відповідальності за насильство в сім’ї. Однак згодом, а саме 03 серпня 2023 року, обвинувачений у нетверезому стані знову зчинив конфлікт. Тоді відключив Wі-Fі, електроенергію, не дозволяв підігріти дітям їжу. Мотивував це тим, що квартира жінці не належить, проганяв її із житла. Розумів, що діти із ним не залишаться. Постраждала намагалася взяти в сараї велосипед, маючи намір їхати на роботу. Однак чоловік-кривдник відібрав велосипед у неї, дьоргав за багажник, штовхнув ногою у колесо велосипеда. Від цього жінка впала на землю, а згодом чоловік ударив її в ногу. У зв'язку із цим випадком постраждала викликала працівників поліції. Потерпіла заперечила проти виклику в судове засідання в якості свідка неповнолітньої дочки. Мотивувала відмову тим, що участь у судовому засіданні лише посилить стресові відчуття у дитини, яка й так є наляканою.
— Як чоловік-кривдник вчиняв домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини та кожного разу завдавав шкоди її психологічному здоров'ю?
За змістом судового вироку, обвинувачений, учиняючи домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини, кожного разу завдавав шкоди її психологічному здоров'ю. Так, постраждала 03 серпня 2023 року звернулася із заявою до Камінь-Каширського РВП ГУНП у Волинській області (тобто до поліції) про вжиття заходів щодо її колишнього чоловіка, який систематично вчиняє домашнє насильство щодо неї і дітей. У протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 03.08.2023 р. жінка указала про вчинення щодо неї 03 серпня 2023 року домашнього насильства. Це полягало у «застосуванні поштовхів, що призвело до тілесних ушкоджень, вживанні нецензурної лайки, пошкодженні майна».
— Як поводився обвинувачений у цій судовій справі раніше, під час виклику і прибуття поліцейських?
Із наявного відеозапису з бодікамери поліцейського вбачається, що за викликом постраждалої до квартири за місцем проживання прибули поліцейські. Обвинувачений у той момент перебував у стані алкогольного сп'яніння, вів себе неадекватно, агресивно, від'єднав від живлення модем для доступу до Інтернету. На звинувачення про пошкодження велосипеда повідомив про те, що буде робити все, що хоче. Згідно із цим же записом потерпіла повідомила поліцейських про факт нанесення їй тілесних ушкоджень з боку цього чоловіка. Мало місце нанесення удару ногою у велосипед, від чого вона впала, а згодом вдруге ногою в її ногу. Жінка вказала на місця заподіяння ушкоджень, тобто на ліве стегно і праву стопу та повідомила про відключення обвинуваченим електроенергії того ж дня перед викликом поліції. А от факт перешкоджання потерпілій використовувати домашнє майно (електроприлади через відключення ним електроенергії, інтернет-зв'язок шляхом від`єднання модема) визнав у своїх показаннях сам обвинувачений.
— У чому полягає систематичність кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, з огляду на позицію Верховного Суду України?
Суд першої інстанції, вбачаючи у діях обвинуваченого у цій кримінальній справі ознаки систематичності, орієнтується на позицію Верховного Суду України, сформульовану в постанові від 14.06.2022 року в справі №585/3184/20. Так, за висновком Верховного Суду систематичність як ознака складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, може бути підтверджена попереднім притягненням особи до адміністративної відповідальності не менше двох разів за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Попереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства за умови подальшої повторюваності протиправних дій щодо певної потерпілої особи чи осіб і настання конкретних наслідків, визначених законодавцем як більш тяжкі, ніж ті, що зазначені в КУпАП, не свідчить про подвійне притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за те саме правопорушення. Адміністративним проступком, відповідальність за який наступає за ст. 173-2 КУпАП, може визнаватися вчинення домашнього насильства, яке не є тривалим чи систематичним. Натомість систематичність як ознака кримінально-караного діяння означає повторюваність тотожних чи схожих дій чи бездіяльності, кожне з яких само по собі може створювати враження незначного, але їх вчинення у своїй сукупності досягають того рівня якості, коли у цілому діяння набувають ознак кримінального правопорушення, призводячи до наслідків, визначених диспозицією ст. 126-1 КК (фізичні або психологічні страждання, розлади здоров’я, втрата працездатності, емоційна залежність або погіршення якості життя). Тобто для кваліфікації дій винуватої особи важливо, що насильницькі дії вчиняються систематично, а систему може становити як неодноразово застосована одна із трьох форм насильства, зазначена у ст. 126-1 КК, так і різна варіативність поєднання як фізичного, так і психологічного та економічного насильства щодо однієї і тієї самої потерпілої особи чи осіб. При цьому кількісний критерій систематичності як ознака домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства.
— У чому полягає вчинення обвинуваченим систематичного психологічного та економічного насильства?
Потерпіла у судовому засіданні показала та під час опитування її працівником поліції за місцем проживання 03 серпня 2023 року пояснила, що після неодноразового притягнення кривдника до адміністративної відповідальності терпіти протиправну поведінку колишнього чоловіка було уже не під силу. Тому з метою збереження здоров`я свого і дітей вона змушена була звертатися до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, суд, оцінюючи досліджені докази, дійшов висновку про винуватість чоловіка в умисних систематичних діях, що становлять психологічне насильство (образи нецензурними словами, погрози фізичною розправою). Це періодично траплялося із грудня 2022 року до 03 серпня 2023 року. Також обвинуваченим було вчинено економічне насильство (позбавлення можливості використовувати майно за призначенням (велосипед, електроприлади, інтернет-зв'язок, вимога залишити житло), що мало місце 03 серпня 2023 року. Такі дії обвинуваченого призвели до тривалих психологічних страждань потерпілої, погіршення якості життя (втомі, економічному дискомфорті, негативних переживаннях, втраті повноцінного сну, відпочинку, позитивних емоцій), тобто спричинили наслідки, які не охоплюються ст. 173-2 КУпАП.
Фізичне насильство не доведено у суді…
З огляду на детальний опис змісту вироку, в судовому процесі чоловік звинувачується також у застосуванні щодо потерпілої фізичного насильства, що полягає у заподіянні легких тілесних ушкоджень.
Так, у судовому засіданні на підтвердження заподіяння легких тілесних ушкоджень допитано потерпілу; досліджено висновок судово-медичного експерта від 11.08.23 р., згідно з яким виявлено у потерпілої легкі тілесні ушкодження у вигляді гематоми правого стегна і правої стопи, що утворилися внаслідок травматичної дії тупого предмета без відображення контактуючої поверхні за механізмом удар. Також досліджено довідку лікаря від 11.08.23 р. про фіксацію в ділянці лівого стегна гематоми розміром 3х6 см, у ділянці правої стопи гематоми розміром 1х1,5 см.
― Чому ж фактично наявне фізичне насильство не було доведено у суді?
Через те, що слідчий не зазначив конкретні фактичні обставини. Окрім дати, часу, місця і тяжкості тілесних ушкоджень ні при викладенні фактичних обставин, ні при формулюванні обвинувачення в обвинувальному акті інші, необхідні для конкретизації обвинувачення, відомості слідчим не зазначені. Йдеться про вид ушкоджень (синці, садна), їх кількість, локалізацію, механізм заподіяння.
Суд першої інстанції у своїх висновках проаналізував також і практику ЄСПЛ. Так, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Малофєєва проти Росії» (Malofeyeva v Russia, заява №36673/04, рішення від 30 травня 2013 року, §112) зазначає, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є спеціальними аспектами права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 даної Конвенції. Відповідно до підпункту «a» пункту 3 статті 6 Конвенції кожен обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. Підпункт «b» пункту 3 статті 6 Конвенції гарантує обвинуваченому «достатній час і можливості для підготовки свого захисту» і передбачає, що суть діяльності щодо захисту його інтересів може включати все «необхідне» для підготовки до основного судового розгляду. Обвинувачений повинен мати можливість організувати свій захист відповідним чином і без обмеження можливості висувати всі доречні доводи захисту в суді першої інстанції і, таким чином, впливати на результат розгляду.
Відтак, за висновком суду, вказана обставина позбавила права обвинуваченого і його захисника будувати свою лінію захисту, що свідчить про порушення права на захист. Тому суд виключає обвинувачення чоловка у вчиненні фізичного насильства, що згідно із обвинувальним актом полягало у заподіянні легких тілесних ушкоджень. Таким чином, суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України, ― домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного та економічного насильства щодо колишнього подружжя, що призвело до психологічних страждань, розладів здоров'я, погіршення якості життя потерпілої особи.
― Що з’ясував суд перщої інстанції стосовно особи правопорушника при призначенні йому виду покарання?
При призначенні виду покарання, суд відповідно до вимог статей 50-ї, 65-ї КК України враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є закінченим нетяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є учасником бойових дій, за станом здоров'я потребує оперативного лікування, на обліках лікарів психіатра та нарколога не перебуває. При цьому стабільної офіційної роботи чоловік не має. За твердженням потерпілої постійно отримує дохід від тимчасових підробітків. Також суд бере до уваги позицію потерпілої про призначення винному несуворого покарання. Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд не встановив.
― Який вид покарання обрав суд стосовно особи правопорушника? Чи було його позбавлено волі?
Кривдника не було позбавлено волі, він не потрапив за грати. Отож суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним кримінальних правопорушень можливе при призначенні покарання у виді пробаційного нагляду із покладенням передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК України обов`язків на мінімальний строк, який обчислюється з дня постановки на облік уповноваженим органом з питань пробації (ст. 49-2 КВК України).
Саме таке покарання, на думку суду, зважаючи на контроль органу пробації за поведінкою засудженого, буде дієвим і виправданим.
Застосування такого покарання, що не пов`язане з ізоляцією від суспільства, з огляду на його запровадження згідно із Законом України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо удосконалення видів кримінальних покарань» від 23.08.23 р., що набрав чинності 28.03.24 р., суд вважає за можливе в контексті ст. 5 КК України, оскільки призначення його на заміну арешту пом`якшує кримінальну відповідальність особи.
― Яким є остаточне рішення суду?
Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд ухвалив чоловіка визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк один рік. На обвинуваченого суд поклав такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. Це є обмежувальні заходи, визначені вироком суду. Також суд зобов’язав чоловіка на підставі ч. 1 ст. 91-1 КК України проходити програму для кривдників строком на 3 місяці.
― Хто має контролювати виконання обвинуваченим судового рішення? Які наслідки та відповідальність настануть для обвинуваченого у разі невиконання обмежувальних заходів?
Контроль за поведінкою обвинуваченого суд поклав на органи пробації за місцем його проживання. Також суд роз’яснив обвинуваченому, що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України. (Тоді покарання буде суворішим, тобто особа карається пробаційним наглядом на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк).
Продовження теми у наступному номері.
Леонід ГАПЄЄВ
