Навчайте дитину правильно розмовляти!

Мовлення — це основа спілкування, розуміння, комунікабельності в суспільстві. Воно є не лише засобом для передачі думки, але й естетичним засобом. Однак повноцінний розвиток особистості дитини неможливий без виховання правильного мовлення.

Із самого народження дитини батьки прислуховуються до кож­ного звуку свого малюка, намагаючись почути перше слово­сполучення, потім — слово, пізні­ше — речення. І чим дорослішою стає дитина, тим більшими стають вимоги до її вимови.

Але що робити, якщо ваша дитина неправильно вимовляє деякі звуки? Інколи достатньо, щоб дитина почула правильну вимову дорослих, повторила за ними і почала правильно вимовляти «важкий» звук. Але іноді цього буває замало і звуки «не даються».

Батькам треба набратися терпіння і почати заняття. Виконання цього завдання пов’язане з певними труднощами, тому на допомогу батькам і дітям приходять спеціалісти-логопеди. Тільки вони можуть визначити рівень порушення звуковимови у дитини.

Логопедія! Що це означає?

Логопедія — наука про порушення розвитку мовлення, його подолання й попередження шляхом спеціального корекційного навчання та виховання.

Логопедія є одним із розділів спеціальної педагогіки — дефектології. Термін логопедія утворений від грецьких слів: логос (слово, мовлення), пейдео (виховую, навчаю), що у перекладі означає «виховання мовлення».

Предметом логопедії як наукової дисципліни являється вивчення закономірностей навчання й виховання осіб із порушеннями мовлення та пов’язаними з ними відхиленнями в психічному розвитку. Логопедія підрозділяється на дошкільну, шкільну та для дорослих.

Саме логопедичні знання допоможуть батькам правильно оцінити мовленнєвий розвиток своєї дитини, вчасно звернути увагу на можливі проблеми, аби не втратити дорогоцінного часу для якнайшвидшого їх подолання.

Коротко про розвиток мовлення дитини

Мовлення не являється вродженою здібністю людини. Воно формується поступово, поетапно, разом із розвитком дитини. Для нормального становлення мовлення дитини необхідно, щоб кора головного мозку досягла певної зрілості, а органи відчуттів — слух, зір, нюх, дотик — були достатньо розвинуті.

Велике значення для розвитку мовлення має психофізичне здоров’я дитини — стан її вищої нервової діяльності, вищих психофізичних процесів (уваги, пам’яті, уявлення, мислення), а також її фізичний (соматичний) стан.

Розвиток мовлення починається у дитини приблизно з трьох місяців (з періоду агукання). При нормальному розвитку мовлення до чотирьох-п’яти років у дитини спонтанно коригуються фізіологічні порушення звуковимови. До шести років вона правильно вимовляє всі звуки рідної мови, має достатній за об’ємом активний словник (близько 3000 слів) і практично опановує граматичною будовою мови.

Як же відбувається формування мовлення у дитини?

Вікові етапи мовленнєвого розвитку дитини

Згідно з віковою характеристикою мовленнєвого розвитку дитини в перші тижні життя дитина кричить, що сигналізує про голод, біль, дискомфорт тощо. У перервах між годуваннями дитина спить. Дитина нормально ссе груди (соску). Фізичний розвиток проходить нормально. Можливе порушення: постійний нав’язливий крик із захлинанням, що супроводжується порушенням режиму сну, може бути ознакою органічного ураження центральної нервової системи. Такі порушення у годуванні дитини, як: не бере груди, не може смоктати, захлинається, молоко виливається через ніс — можуть свідчити про органічне ураження нервової системи (слід негайно звернутися до педіатра та невропатолога).

У кінці першого — на початку другого місяця життя дитини спостерігається зосередження на мовленні дорослого (дитина затихає, уважно слухає, часто усміхається).

Етап життя дитини у два-три місяці характеризується пошуком обличчя того, хто розмовляє.

У три місяці — починається агукання.

У п’ять-шість місяців — з’являється лепет. Можливі порушення: відсутність або швидке затухання лепету, відсутність мовлення в цілому свідчать про порушення слуху, інтелекту чи органічне ураження головного мозку.

Приблизно в один рік дитина вимовляє до 10 слів.

А в 1 рік 8 місяців — 2 роки у мовленні дитини застосовується до 40 слів. З’являються короткі перші речення, як правило, з двох слів.

У два роки дитина розуміє значення однини та множини іменників, значення слів із значенням зменшеності-пестливості.

У три роки дитина утворює нові слова за допомогою словотвору, з’являються багатослівні речення (з трьох і більше слів).

У чотири роки дитина засвоює всі відмінкові та родові закінчення іменників і прикметників (крім найбільш складних нетипових випадків), дитина може контролювати граматичні помилки в мовленні інших людей. Дитина знає й називає основні кольори та основні збірні поняття.

У п’ять років у дитини повністю сформована звуковимова (правильно вимовляє всі звуки, називає та повторює слова різної складової структури). Порушення звуковимови після досягнення дитиною п’ятирічного віку є патологічними. Тому, помітивши порушення вимови навіть кількох звуків у дитини, слід якомога раніше звернутися до логопеда.

Коли і як з’являються звуки в мовленні дитини

Маленька дитина не завжди зразу оволодіває правильною вимовою, навіть при нормальному мовленнєвому розвитку.

Багато звуків дитина вимовляє майже без зусиль: [м, н, т, п] і, звичайно, голосні звуки. Найважче даються шиплячі [ж, ш, ч], свистячі [с, з, ц], а також сонорні [р] і [л].

Неправильна вимова в дітей до трьох років є нормою. Але не пізніше п’яти-шести років дитина має оволодіти правильною вимовою всіх звуків рідної мови. Після цього віку будь-які порушення у вимові звуків вважаються дефектом звуковимови.

Наведемо тут дані, які допоможуть батькам слідкувати за своєчасною появою в мовленні дитини різних звуків.

Наприклад, у віці 1—2 роки в мовленні дитини з’являються звуки А, О, Е, П, Б, М; у 2—3 роки — звуки І, И, У, Ф, В, Т, Д, Н, К, Г, Х, Й; у 3—5 років — звуки С, З, Ц, Ш, Ж, Ч, Щ; у 5—6 років — звуки Л, Р.

Навчаємося вимовляти звуки

Наприклад, щоб навчитись вимовляти звук [з], запропонуйте малюкові римовану гру «Вимовляй чітко». Дорослий промовляє, а дитина чітко повторює за ним віршовані слова.

Аз-аз-аз — тато, натискай на газ.

Оз-оз-оз — щипає носики мороз.

Уз-уз-уз — на городі гарбуз.

За-за-за — йди додому, коза.

Зу-зу-зу — погодуй мою козу.

Зи-зи -зи — ми прийшли до кози.

Зі-зі-зі — приніс їжу я козі.

Дорослий промовляє початок віршованих слів, а дитина закінчує їх. Дорослий звертається до дитини:

— А тепер навпаки, ти починаєш, а я закінчую.

Промовляйте римовані слова голосно, тихо, пошепки. Вигадайте вла­с­ні віршики.

Приведемо також, як приклад, гру «Спробуй повтори» для навчання вимовляти більш складний, ніж інші, звук [р].

Дорослий звертається до дитини:

— Я читаю вірш і голосом ви­діляю звук [р] у словах, а ти повторюєш за мною, ти — моя луна.

Рак від берега задкує,
Риба-лин над ним кепкує:
Рак забрів в очерети,
Річку думав перейти.

Порушення мовленнєвого розвитку у дітей дошкільного віку

Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. Порушення мовлення у дошкільнят мають здатність до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок як в усному мовленні, так і на письмі. А враховуючи, що мовленнєвий розвиток дитини продовжується ще й під час шкільного навчання, вони можуть спричинити різноманітні стійкі порушення у засвоєнні шкільних знань, насамперед з предметів мовного циклу: читання, письма, рідної мови.

Порушення мовлення значно усклад­нюють засвоєння дитиною іноземних мов, які у багатьох школах тепер вивчають з першого класу. Ось чому всі батьки мають знати, які мовленнєві порушення найчастіше трапляються у дітей дошкільного віку.

Не всі порушення звуковимови можна вважати патологічними. Практично кожна дитина молодшого шкільного віку має певні порушення у вимові звуків. Однак до п’яти років такі порушення вважаються природними, ос­кільки артикуляційний апарат дитини цього віку ще продовжує формуватися.

Водночас збереження вад звуковимови після зазначеного терміну вважаються патологічними і потребують виправлення за допомогою спеціальних вправ і завдань, які добирає логопед.

До найпоширеніших порушень мовленнєвого розвитку у дошкільнят належить дислалія. Нею називають порушення звуковимови, не пов’язаної з вадами слуху, порушеннями іннервації мовленнєвого апарату чи недоліками розумового розвитку дитини. Крім дислалії, існує ще ряд більш складних порушень звуковимови: ринолалія, дизартрія, заїкання, алалія, дислексія та дисграфія, затримка мовленнєвого розвитку, фонетико-фонематичний недорозвиток мов­лення (ФФНМ), загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ).

У попередженні дислалії важливе місце посідає формування правильної мовленнєвої культури. Дитина має чути чітке, правильне мовлення дорослих, щоб наблизити свою звуковимову до мовної норми. Профілактиці дислалії сприяють розпочаті в молодшому дошкільному віці стимулювальні вправи з розвитку органів артикуляції та дрібної моторики пальців рук. Крім того, рекомендується проводити з дітьми логопедичні розвивальні ігри.

Але перш ніж починати заняття, слід проконсультуватися зі спеціалістом-логопедом з метою виявлення причини порушення мовлення дитини. Якщо дитина має такі органічні порушення артикуляційного апарату, як коротка під’язикова вуздечка, легкий параліч губів, язика, деформація або відсутність зубів, розщеплення твердого піднебіння, — треба продовжувати заняття з логопедом. А якщо таких порушень немає, то після консультації з фахівцем можна самостійно починати заняття з дитиною за допомогою спеціального посібника.

Логопедичні розвивальні ігри та вправи для дітей

Логопедичні ігри не завжди передбачають проведення окремих занять із вправами для вироблення чіткої вимови звуків. Логопедичний елемент повинен бути практично в кожному занятті з мовлення. Головне — самому чітко вимовляти слова і давати дитині час для того, щоб чітко висловитися. Іноді те, що ми підганяємо дитину, може призвести до заїкання. Отож краще зачекати і послухати повільну розповідь дитини, аніж злякати її поспіхом.

Пропонуємо нижче логопедичні ігри для дітей від двох до шести і більше років.

Гра «Чарівна скринька»

(для дітей 2—4 років)

У яскраву коробку складаємо різні іграшки, а потім дістаємо по одній і просимо, щоб дитина чітко назвала, що це. Можна ускладнити завдання, пропонуючи назвати предмет в однині і множині або таким чином: одне яблуко — багато яблук, одне слоненя — багато слоненят.

Гра «Станемо звірятами»

(для дітей 2—4 років)

Показуємо на малюнку або у вигляді іграшки певну тварину, бажано, щоб це були різні тварини, які «вимовляють» різні звуки (ворона, джміль, змія, поросятко, пес, кіт, бджола, лев, тигр, миша, жук). Просимо повторити звуконаслідування. Таким же чином можна наслідувати звуки води, яка крапає із крана — крап-крап, звуки барабану — бам-бара-бам, звуки шуму дерев під час вітру — ш-ш-ш тощо.

Гра «Впізнаємо звук»

(для дітей 4—6 років)

Даємо завдання впізнати якийсь один звук у словах, наприклад, [с]. Називаємо слова лисиця, слон, шлях, суниці, вихователь, син, сорочка, ворона, сорока, синиця, зима, весна.., а дитина повинна плескати у долоні, коли почує потрібне слово. Можна замість плескання придумати картки. Наприклад, якщо слово підходить, підняти зелену картку, якщо ні — червону.

Гра «Який у кого хвіст»

(для дітей 5—6 років)

Беремо зображення тварин. Дитина повинна назвати останній звук у назві тварини, тобто «хвіст» цього слова. Для початку краще вголос називати слово, чітко вимовляючи кінцевий звук.

Гра «Ланцюжок»

(для дітей від 6 років)

Можна задати будь-яку тему, наприклад, фрукти, овочі або в цілому говорити про слова без вказівки на групу. Спочатку називається слово, наступне повинно починатися зі звука, на який закінчилось попереднє слово.

Розвиток загальної моторики

Щоб мовлення вашої дитини добре розвивалося, необхідно звернути увагу на загальну моторику. Відомо, що чим краще рухова активність дитини, тим краще розвивається її мовлення.

У дітей з порушенням мовлення дуже часто страждає загальна моторика: рухи недостатньо чіткі, наявне недо­статнє відчуття ритму, координації тощо.

Для того, щоб зробити рухи дитини більш скоординованими, обов’язково робіть з нею ранкову зарядку, частіше вмикайте музику, особливо мелодії, різні за темпом. Хай дитина танцює. Якщо ви бачите, що дитині важко зорієнтуватись, у якому темпі рухатись, почніть це робити разом з нею.

Існує багато вправ, спрямованих на розвиток рухової активності дитини.

Ігри з м’ячем

Свічки — підкинути м’яч догори, спочатку невисоко, й піймати його. Наступного разу підкинути вище, утретє — ще вище.

Цвяхи кувати — відбивати м’яч рукою об землю.

Одноруччя — підкинути м’яч до гори правою рукою і піймати правою, підкинути лівою й піймати лівою і т. д.

Існує ціла «школа гри з м’ячем», яка дуже популярна в дитячому середовищі:

• Ігри з предметами (теніс, бадмінтон, кеглі, скакалка, бумеранг тощо).
• Промовляння римованого тексту з імітацією рухів.
• Виконання рухів під музику.
• Танцювальні вправи.
• Вправи на рівновагу (ходьба по колоді, по бордюру; стійка на одній нозі, «Ластівка» тощо).

Розвиток дрібної моторики

Дрібна моторика — це рухи пальців та кистей рук. Відомо, що існує взаємозв’язок між розвитком м’язів рук і мовленням людини.

Завдяки розвитку дрібної моторики дитина навчається досліджувати, порівнювати, класифікувати речі й, таким чином, краще пізнає світ, у якому живе.

Навички дрібної моторики допоможуть дитині не тільки самостійно обслуговувати себе, але й виражати себе через творчість.

Особливості розвитку дрібної моторики рук дитини залежать від її віку. В 1—2 роки вона тримає 2 предмети в одній руці, креслить олівцем, перегортає сторінку книги. Ставить кубики один на один (від двох і більше).

У 2—3 роки відчиняє ящики і перевертає те, що в них лежить. Грає з піском і глиною, відкриває кришки, використовує ножиці, фарбує пальцем. Нанизує намистини.

У 3—4 роки тримає олівець пальцями, копіює нескладні малюнки. Малює олівцями і кольоровою крейдою. Складає папір більш ніж один раз.

У 4—5 років визначає на дотик предмети в мішку, ліпить із пластиліну, шнурує черевики.

Для розвитку дрібної моторики рекомендуємо такі ігрові вправи по ступеню складності, що зростає:

1. Пасивна гімнастика для паль­ців рук (для дітей віком до дев’яти місяців).

2. Ігри з предметами:

• «Стисни та помацай»;
• розкладання та складання розбірних іграшок (матрьошок, пірамі­док, кубиків тощо);
• обведення за контуром;
• ліплення з пластиліну, тіста, глини;
• малювання пальчиками по піску;
• нанизування намистин;
• складання візерунків із лічильних паличок;
• вирізання ножицями по контуру;
• намотування ниток на клубок, котушку;
• складання кумедних картинок із дрібних намистинок, зерен.

3. Активна гімнастика для розвитку дрібної моторики:

• Вправи безмовного супроводу (робимо з пальчиків зайчика, козу, сті­лець, стіл, їжака тощо);
• пальчикові ігри.

У домовленнєвий період пальчикові ігри розвивають не тільки дрібну моторику та мовлення, але й уміння слухати. Дитина вчиться розуміти сенс почутого і вловлювати ритм мовлення.

При проведенні ігор з віршами, дорослий спочатку сам читає вірш і виконує рухи з дитиною, потім виконує рухи і частково промовляє текст уже дитина (закінчує фразу, розпочату дорослим). Далі дитина заучує вірш і супроводжує текст відповідними рухами пальців.

Правила спілкування з дитиною

Ваше мовлення має бути взірцем для наслідування. Дитині не можна чути неправильну вимову;

• не можна сміятися з того, що дитина неправильно вимовляє слова;
• не треба повторювати за дитиною неправильну вимову, «сюсюкати», закріплюючи тим хибні зразки;
• не критикуйте дитину;
• підбадьорюйте малюка, кажіть, що йому все вдасться;
• спочатку самі покажіть, як виконувати ту чи іншу вправу, а потім попросіть малюка повторити;
• регулярно приділяйте увагу впра­вам для загальної та дрібної моторики, для розвитку дихання, мімі­ки, а також не забувайте про артикуляційні вправи. Проводячи заняття в комплексі, ви досягнете кращих результатів;
• починайте заняття тільки тоді, коли і дитина, і ви маєте гарний настрій.

Післямова

Усі батьки, як правило, знають, які саме звуки й коли не вимовляє дитина. Проте існує хибна думка, що порушення звуковимови виправляються самі по собі. Запам’ятайте: порушення мовлення у дошкільнят мають тенденцію до патологічного закріплення, що призводить до різних стійких помилок, як в усному мовленні, так і на письмі в школі. Тому батьки якомога раніше мають допомогти дитині позбутися недоліків мовлення.

На ваших очах росте і змінюється ваша дитина. Кожному з вас хочеться, щоб малюк виріс здоровим, кмітливим, допитливим, гарним і цікавим співрозмовником. Для цього зовсім не обов’язково примушувати дитину щоденно сидіти за столом і вперто вчитись. Краще запропонуйте їй пограти разом з вами.

Ви помітите, що малюк полюбить слухати, а згодом і самостійно придумувати історії, відгадувати загадки, запам’ятовувати вірші, чітко промовляти скоромовки. Використовуючи багатоваріантні ігри з мовленнєвими завданнями, у малюка значно покращиться загальний розвиток мовлення.

Формування звукової культури мовлення, збагачення словникового запасу, уточнення граматичної сторони мовлення, розвиток зв’язного мовлення стануть результатом тих корисних годин, які ви приємно провели, граючись з дитиною.

Грайте з дитиною, починаючи з самого раннього віку, і результати не примусять вас довго чекати.

Станіслав Смірін