Митець різнопланового обдарування
Перша поява на мистецькому небосхилі, творче становлення Руслана Виговського відбулися разом з появою на творчому шляху покоління молодих художників Києва, яким судилося вписати нову сторінку в образотворче мистецтво України. На початку 1990-х вони відкинули приписи соціалістичного реалізму й досягли потрібного національного звучання образу за допомогою спеціальних форм і засобів висловлення: сюжетної алегорії, декоративного зіставлення елементів, композиції, дошукувалися гранично виразних ракурсів персонажів у своїх сюжетах.
Як і багато його колег, Руслан Виговський закінчив Республіканську художню школу Києва, яка багато чому навчила майбутнього художника. А ще дуже плідним для нього було спілкування з дядьком Олександром Кириченком, який фактично став його улюбленим учителем. Він закінчив Ленінградське художньо-промислове училище імені В. Мухіної, а також деякий час викладав у ньому, був чудовим педагогом, віртуозно володів рисунком. Даниною пам’яті О. Кириченку став майстерно награвірований в 1997 році портрет в екслібрисі.
Серед класичних жанрів мистецтва увагою Р. Виговського користуються живопис, графіка і скульптура. Він з однаковою майстерністю працює в різноманітних техніках: малюнок, гравюра, акварель, темпера, олія.
Його творчий шлях – це постійний неспокій, пошуки вдосконалення знайденого. Мистецтво стимулювало художника пізнавати світ і людину в ньому, творчо зростати, знаходити своє місце в бурхливому і неоднозначному розвитку суспільства на межі XX – XXI століть.
Улюбленою моделлю й Музою для Виговського завжди була і залишається його дружина Олена, з якого вони прожили довге й щасливе життя, виростили сина Артема – талановитого художника. Портрети Альони виконані з особливою любов’ю, вони глибоко психологічні, передають особливий стан медитації. Це просвітлений живопис, який демонструє безпосередність, трепетний рух пензля у постановці моделі. Найбільш яскраво індивідуальність митця розкривається в пейзажі. Він не намагався обирати ефектні мотиви, сюжети його пейзажів прості: схід сонця над річкою, радість споглядання теплого літнього дня, особлива краса старого дуба чи інших дерев. Художник повністю розкутий: ось він насолоджується золотом осіннього згасання природи, щедрістю осіннього сонця. Емоційне співпереживання у ставленні до природи свідчить про живописні пошуки митця у витонченій передачі ним музики природи, гармонії кольору і світлоповітряного простору.
Буваючи за кордоном, художник завжди захоплювався живописними здобутками в царині пленеру французьких художників-барбізонців, а також імпресіоністів. Їхні роботи виконані на пленері, передача всієї багатобарвності та світлоносності оточуючого середовища, знаходили у творчості Виговського активне світосприйняття. Кожен обраний ним мотив, як камертон, налаштовує майстра на певний лад, залежно від якого по-різному починають звучати його душевні струни. В кожному пейзажі Виговського жива хвилююча душа – живописно-пластична характеристика, яка вражає то найтоншою тональною палітрою, то насиченою звучністю чистих кольорів, пастозною фактурою.
Руслан Виговський досяг значних успіхів також у комп’ютерній графіці, фотографії. Він автор численних зображень до різноманітних арт-проектів, створених як в традиційних техніках, так і в цифровому вигляді. Художник успішно освоїв чорно-білу гравюру на пластику, дереві, потім кольорову. З початку 1990-х брав участь у міжнародних виставках-конкурсах екслібриса та малої графіки й досяг значних успіхів. Його творчість у цьому жанрі представлена в Португальській енциклопедії світового екслібриса (том 8 за 2007 р.). 18 екслібрисів Виговського знаходяться в постійній колекції датського музею “Фредеріксхавн Кунстмузеум”, представлені вони і в багатьох інших зібраннях.
Ця коротка розповідь про українського майстра нагадає, як багато серед нас талановитих людей.
