Батько та син. Українська народна казка

Був собі батько, а в нього один син. От як став батько вже старий, так перестав його син поважати і жаліти так, як слід старого батька.

Одного разу почали вони молотити, і син на снідання нарізав беззубому батькові самих шкуринок, а собі брав м'якушку. Встав батько з-за столу голоднісінький, одначе пішов-таки молотити.
Як стало вже сонечко на обід, син і кличе батька обідати.
– Підожди, сину, – одмовив йому батько, – бо ще їсти не хочеться.
Підождав син трохи, а їсти дуже хоче; от він і кличе удруге батька, а батько оп'ять і каже:
– Та щось їсти байдуже.
Вже й сонце з обіду звертає, а вони все ще не йдуть обідати.

Дивується син, що батько й досі не йде обідати, та й питає:
– Чому це ви, тату, й досі не голодні? А в мене аж шкура болить – їсти хочеться.
– А тому, – одмовив йому батько, – що їв шкуринки, а в шкуринці увесь хліб; м'якушка ж все одно що й трава, в їй сили немає…

З тої пори став син собі шкуринку зоставляти, а батькові м'якушку.

А тому того й треба.