Батьки малюків, котрі на свій юний вік вже мають чимало досягнень, діляться порадами.
Тетяна Пирогівська мати Артура
— Артур навчається в школі, де особлива увага приділяється творчому розвитку дитини. Чим керувалися, коли обирали навчальний заклад?
— Творчі здібності у Артура проявлялися з двох рочків. Потім його помітив дитячий продюсерський центр і запропонував співпрацю, ми залюбки погодились, адже також бачили в ньому потенціал. Спостерігаючи за тим, як стрімко син почав розвиватися в цьому напрямку, вирішили, що буде корисно обрати школу, яка б теж цьому сприяла. А ще, там посилено займаються вивченням іноземних мов, що надзвичайно важливо.
— Артур відвідує тхеквондо та гімнастику. Чому зробили свій вибір в користь саме таких занять? Які успіхи Артур уже має в цих напрямках?
— Спорт обираємо для здоров'я! Плавання позитивно впливає на його фізичний стан. Звичайно, є досягнення у тхеквандо і спортивній гімнастиці, але головний успіх — це те, що йому подобається, він хоче туди ходити і в цьому велика заслуга тренерів.
— Як винагороджуєте Артура за успіхи? Як часто, на вашу думку, потрібно хвалити дитину?
— Діти полюбляють отримувати подарунки. Тому часто відзначаємо досягнення сина покупками тих речей, про які він давно мріє. Це приносить йому радісні емоції і нам дуже приємно від того, але водночас ми усвідомлюємо, що не слід це робити занадто часто, адже дитині в більшій мірі треба прищеплювати нематеріальні цінності. А от хвалити малюка вважаю необхідністю, тому роблю це досить часто.
— Така кількість розвиваючих занять — навантаження як для дитини, так і для батьків. Як вдається встигнути все?
— Встигаємо абсолютно все завдяки тому, що маємо графік та чітко поділені обов’язки між мамою та татом. А ще цьому сприяє, що Артур дійсно бажає займатися усім, що відвідує.
— Як зазвичай Артур проводить літні канікули?
— На літні канікули ми їдемо у Лісабон, на батьківщину Артура. В нього там багато друзів, тому він дуже весело проводить час і спілкується на тамтешній мові. Неподалік нашого дому в Португалії є хороша футбольна школа, яку він залюбки відвідує.
— Чи варто дитині покидати свої захоплення, якщо вони стають їй нецікавими, як ви вважаєте?
— Ні в якому разі не можна примушувати дитину займатися тим, що їй не до душі. Це ні до чого хорошого не призведе. Натомість треба спробувати зацікавити малюка.
— Які риси характеру виховуєте в Артура насамперед?
— Чесність, людяність, пунктуальність, відповідальність...
— Поділіться роздумами про те, чому важливо навчати дітей самостійності? З якого віку краще починати це робити?
— Самостійність є необхідністю для дорослої людини, а вчаться їй поступово, починаючи з дитинства. У кожному віці малюк має виконувати певні самостійні дії. Завдяки цьому в майбутньому, коли виросте, він зможе чітко приймати рішення і бути впевненим у собі та своїх можливостях.
— Як вважаєте, яких принципів необхідно дотримуватись у вихованні дитини, щоб вона зростала успішною особистістю?
— Насамперед любити: у нас троє діток, і ми багато разів на день говоримо, що любимо їх. Також в міру хвалимо. А ще спонукаємо до занять спортом, адже вони допомагають виховати пунктуальність та відповідальність, що притаманні успішній людині.
Олеся Чеклова, мама Ярослави
— Як визначити, в якому напрямку варто розвивати дитину, як допомогти їй відкрити свій талант і здібності?
— Насправді необхідно просто спостерігати, що дитині подобається. Буває, дитина хоче спробувати і танці, і вокал, і гру на скрипці, фортепіано або гітарі, воліє займатися гімнастикою і тому подібне. Необхідно дати можливість спробувати те, що малюк хоче, тоді він зможе вибрати той напрямок, який йому до душі, їх може бути кілька. Завдання батьків допомагати дитині і ніколи не говорити: «Навіщо воно тобі, давай краще займемося чимось іншим. Так було у мене в дитинстві, хотіла грати на фортепіано — віддали на акордеон, хотіла ходити на бальні танці — віддали на народні. Потрібно навчитися чути думку малюка і давати йому право вибору.
— Як проявлялася здібності Ярослави до танців. З якого віку ви почали їх розвивати?
— Коли Ярослава була ще маленькою, як тільки чула музику — починала танцювати ручками. Її двоюрідний брат Богдан займався бальними танцями, і донька дуже любила дивитися його виступ, роздивлятися його медалі. Тоді їй було десь 5 років. Одного разу ми побачили по телевізору, як молода красива дівчина танцювала на колясці, і, звичайно, я відразу почала шукати, де у нас займаються з такими дітками, але, на жаль, я знайшла клуб, в якому тренувалися тільки дорослі. Ярослава, почала ходити на малювання, музику, але думки про танці її не покидали. Через рік одна моя знайома запитала: «А не хочете займатися танцями, моя мама — тренер». Ми з Ярославочкою дуже зраділи, одразу зателефонували тренеру і домовилися про зустріч. Коли прийшли в клуб «Березіль», зустріли і ту дівчину, яка нас надихнула. Вона багаторазова чемпіонка світу з бальних танців. Ярослава сказала, що теж обов'язково буде чемпіонкою світу. Нас дуже добре прийняли, Ярослава із задоволенням ходить на тренування. Всі хлопці їй допомагають, діляться своїм досвідом, навчають її.
— Розкажіть про конкурси і фестивалі, в яких Ярослава брала участь.
— Крім клубу «Березіль», Ярославочка займається в «Індиго стиль денс» з чудовим тренером Камінською Юлією Володимирівною. Вона ставила доньці багато номерів, деякі навіть в парі з братом Богданом. Разом вони заробили не одну медаль. Найбільша нагорода — Кубок Чапкіса, її вручав сам Чапкіс. Також була учасницею фестивалю -бенефіс, де виграла гран-прі, в цьому році ми були на фестивалі в Словаччині «Сніговий оскар». Ярослава зіграла головну роль в короткометражному фільмі «Друг», режисером якого був Даніяр Кайзерів, а також була головною героїнею в мюзиклі «Безмежна мрія в маленькому серці». Також донька знімається для глянцевих журналів, бере участь у показах. У неї дуже активний спосіб життя, і головне — їй це подобається.
— Які риси характеру виховуєте у Ярослави насамперед?
— Ви знаєте, напевно, не ми виховуємо Ярославу, а вона нас. Донька багато чому вчить, завдяки їй ми багато що усвідомлюємо. Вона дуже сильна дівчинка. За свої 12 років багато перенесла і, незважаючи на це, залишається доброю та життєрадісною. У неї дуже багато друзів, вона ходить до звичайної школи і дуже любить виступати. Ярослава мужня. Якось на одному із перших виступів я запитала, чи не боїться вона. У відповідь почула: «А чого мені боятися». І тут я зрозуміла: дитина не знає, що таке страх, це ми дорослі навіюємо їй його. Від нас, батьків, залежить, якою виросте наша дитина: буде всього боятися чи буде сильною особистістю.
— Як вважаєте, чому важливо навчати дітей самостійності? З якого віку краще починати це робити?
— Ви знаєте, прочитавши це питання Ярославі, вона відповіла: «Мамо, це не для тебе». Я дуже опікуюся донькою, навіть занадто. І вона від цього втомилася та постійно мене лає. Напевно, якщо дитина хоче щось зробити сама — не треба їй в цьому заважати. Я теж цьому вчуся.
— Як вважаєте, яких принципів необхідно дотримуватись у вихованні дитини, щоб вона зростала успішною особистістю?
— Відноситися до неї як до особистості, у якої є своя думка, свої погляди на життя, не вирішувати за неї і давати право вибору. А ще бути не просто мамою або татом, а бути другом.
