День матері в умовах війни

07/15/2023 - 0 Comments

Тема материнства завжди була і є хвилюючою і повчальною. Здавна жінці відведена значна роль у процесі миростворення, формуванні роду та багатьох функціях, які говорять про гуманність, добро, любов. Народження дитини є важливим для кожної людини, особливо це стосується молодих сімей, які побралися для щасливого життя. Щоб відчути піклування держави про матір, потрібні були роки різних зусиль. Все почалося у 1908-му в Сполучених Штатах Америки, коли Анна Джервіс спробувала відзначити день матері. Жінка вирішила це зробити на честь своєї матері, яка передчасно померла. Так її бажання, щоб усі діти щорічно вшановували своїх матерів, поширилося світом з 1910 року, коли штат Вірджинія першим визнав День матері офіційним святом.

Хоч в Україні День матері на офіційному рівні відзначають лише з 1999 року, українці його святкували й раніше. Ще у 1928 році українська діаспора, що проживала в Канаді, почала вітати своїх матерів. Уже через рік такий звичай започаткували в західних регіонах України. Наприклад, у Львові навіть влаштовували концерти на честь матусь. Однак це було недовго, бо з приходом радянської влади святкування заборонили.

Цікаво, що подібна урочистість існувала ще в період Київської Русі. Тоді наші пращури відзначали свято Пречистої Діви Марії, з яким вітали жінок, а особливо матерів.

«Федерація жінок за мир у всьому світі» приєдналася до участі у святкуванні Дня матері у творчому заході Миколи Луківа в приміщенні Національної філармонії України у 2007 році. І з того часу щорічно у травні колектив проводить свої масштабні заходи на міжнародному рівні. Голова Федерації Тетяна Коцеба ініціює творчі заходи, які спрямовані на підтримку жінки-матері. Щорічно вручаються нагороди по кількох номінаціях, які спрямовані на підтримку різних жіночих професій. Стала номінантом «Жінка року» категорії «Митець» і художниця Марина Саркісян.

Наша дружба з Мариною Суренівною почалася у 2016 році, коли я побачила її писанку на Фестивалі писанок, який був влаштований на Софійської площі. Марина стала абсолютною переможницею цього престижного конкурсу. Буквально через рік М. Саркісян отримала нагороду «Жінка року» в номінації «Жінка- митець».

Талановита українська художниця вірменського походження, креативна майстриня Петриківського розпису впевнено йде своїм творчим шляхом. Так М. Саркісян стала членкінею Національної спілки майстрів народного мистецтва України та Спілки дизайнерів України. Має численні почесні нагороди, серед яких медаль «За жертовність і любов до України», Диплом учасника виставки «Безмежність мрій», Сертифікат за участь у виставці до Дня Києва, Подяку голови Київської організації НСХУ за участь у виставці «Вивчаючи минуле – утверджуємо майбутнє» та ін.

В одній із публікацій про творчість художниці Марину Саркісян назвали «Українська душа з вірменським серцем» і це, насправді, відповідає творчим доробкам майстрині. Для Марини Суренівни Петриківський розпис – це українська душа, яка зливається з вірменським корінням її роду, тому що народилася в Україні, це її Батьківщина, а Хачкари – це символ і серце Вірменії. Так вони і переплітаються в дорогоцінний скарб у серці художниці.

У своїй творчості вона не зупиняється на усталених сюжетах, постійно шукає новаторські підходи, удосконалює художню та професійну майстерність задля того, щоб і надалі радувати прихильників своєю творчістю.

Марина Саркісян знається на історії власного народу і постійно знаходиться у пошуках сучасних напрямків, які виводять її на високий щабель творчих досягнень. Безумовно, її твори позитивно впливають на естетичне виховання соціуму, а свій досвід вона передає молоді як викладач в інституті.

Останні роки М. Саркісян приймає активну участь у виставках об’єднання «Мистецька світлиця». Її твори завжди є окрасою експозицій і приваблюють шанувальників Петриківського розпису.

Марина Суренівна з великою шаною відноситься до культури українського народу. Мабуть, тому її життя щодня світиться мистецтвом. Так, перемагаючи біль і тривогу воєнного сьогодення, майстриня несе красу, любов і добро через свою творчість. Бо в цьому вона бачить сенс життя. Мабуть, тому в її творах багато сонця, квітів, птахів, людей в українському вбранні, символів щастя та достатку. Мисткиня з вдячністю до долі, Бога, що незважаючи на складні життєві обставини вона може нести красу людям.

Творчі здобутки художниці, плідна викладацька практика говорять про сформованого фахівця в галузі образотворчого мистецтва, людину – носія миру та добра.

Цього року, за ініціативою Голови «Федерації жінок за мир у всьому світі» Тетяни Коцеби, вирішено влаштувати культурно-мистецьку акцію в Німеччині. Марина Саркісян зі своїми унікальними творами у стилі Петриківського розпису демонструє свою творчість для наших друзів і партнерів. Так засобами мистецтва прокладаються мости миру та взаємоповаги між різними державами світу. І українські жінки лідирують в цих категоріях.