Зінаїда ГОРДІЄНКО

Кожного вечора, коли мої золотоволосі хлопченята були в своїх теплих ліжечках, я розповідала їм казочки. Вигадувала їх сама. Тож у нас щовечора була нова, цікава, нікому не відома казочка. Ми вигадували разом її головних героїв, місця, куди вони ходили та їздили,  хлопчики закінчували їх самі. Кожен по-різному. Зараз ми поділимося

Ще з дитинства я дуже любила читати. Дві улюблені книжки — «Барвінок» та «Українські народні казки» пам’ятаю до цього часу. З чого почалася ця любов, не знаю, але згадую, що дуже чекала газети «Сільські вісті», «Порадницю» та районку «Ружинська земля». Читалося все — від новин в політиці до розповідей про звичайні

Поки ми чекали на народження малюка, я і не задумувалася, чи потрібна йому пустушка. Хоча, купуючи речі для малюка, ми захопили і її. В пологовому будинку педіатр була налаштована рішуче: ніякої пустушки, краще зайвий раз прикласти до грудей. І тут я задумалася: чого ж лікарі так категорично налаштовані? Вже вдома,

Він скоро приїде… татові треба заробляти гроші… треба ще трохи почекати… Отак я відповідаю щоразу своєму дворічному синові, коли він запитує, де тато? А тато працює далекобійником, їздить Європою, ночує в машині і бачить своїх дітей лише на фото, які просить надсилати йому щодня. Сумує. Та що поробиш?  Робота за

Щасливі ті люди, яких кличуть «мама» і «тато». Бо ж тільки ставши батьками, розумієш, що на світі немає нічого важливішого і ціннішого за власну дитину. А коли їх ще й двоє, то й любові батьківської стає вдвічі більше.     Хоча, будучи вагітною, я ніяк не могла уявити, зрозуміти, як можна любити

Навчаючись в університеті, я два роки працювала в школі з дітьми. Обидва роки це були перші класи. Чого тільки від учнів не почуєш! Адже вони ще тільки пізнають світ. Перебираючи коробки зі своїм учительським і університетським «багатством», я знайшла зошит, в якому записувала цікаві історії та дитячі вислови. Читала і

Нарешті дочекалися неділі — ми їдемо в Курницький замок, про який так багато чули від друзів-поляків та українців, кому вже пощастило там побувати. В передчутті того, що пробудемо там цілий день, запаслися бутербродами та смаколиками для синочка Максимчика і… можна вирушати в дорогу! Замок знаходиться в Велікопольському воєводстві, неподалік міста Познань,

Чи могла я колись думати про те, що на власні очі побачу і відчую життя в Польщі? Не могла. Але життя сповнене сюрпризів і переїзд до Польщі став одним із них. Отже, перше, що мене вразило, це: черги на кордоні. Виявляється, що тисячі українців їдуть до цієї країни, в першу

Оскільки наш малюк народився влітку, то з цією проблемою ми зіткнулися чи не з перших днів його життя. Спека була неймовірна, в кімнаті – 32 градуси… Не дивно, що на попі у нього з’явилися почервоніння та прищики. Через те, що у старшого сина такого не було, то як діяти у

Коли починати займатися розвитком дитини – в 3, 4, 5 років? А може, відразу після народження? В нашому випадку так і сталося. Книги своєму старшому синові я почала читати, коли йому було 3 місяці й тато купив збірку українських казок. Він уважно слухав, роздивлявся малюнки і пробував пальчиками звіряток, які там

Діточки-квіточки. Які ж вони милі, невинні, беззахисні, потребують батьківської любові, уваги, тепла. В когось щастя стати батьками випадає кілька разів, а хтось дуже довго чекає, щоб почути омріяне «мамо» і «тату».  Наш синочок народився через 4 роки після одруження. Як і в усіх щасливих батьків він — бажана, довгоочікувана дитина. А

Саме так було названо кімнату для діток, які приїхали в наше місто - Шрьоду Велкопольську після 24 лютого. В дитячому садочку були виділені кімнати, де могли вчитись тільки українські діти. Вони чудові. Я працювала з самого початку створення клубіку, з березня до кінця червня. За цей час до нас прийшли

І хоча вона не з України, а з Казахстану – для мене бабуся українська, бо ж говорить українською. Ми познайомилися в Польщі, в парку. Я давно придивлялася до бабусі в синій хустині з квітами, в синій спідничці і зеленавій кофтині. Вона щовечора приходила в парк, до дитячого майданчика, і сиділа на

У кожній країні дітей виховують по-різному. Різні підходи до того, як і скільки дитина має спати, їсти, коли має йти в дитячий садок та яку освіту отримати обов’язково. Після народження сина в Польщі «дитяча тема» постала для мене першочергово. І відмінності у ставленні до дітей в Україні і в

Нарешті пакуємо чемодани на відпочинок. Настрій — піднесений, бо ж так довго не відпочивали. З появою в нашій сім’ї малюка про відпочинок ми тільки мріяли. Нарешті — наважилися. Вирішили летіти літаком, бо так швидше і великі відстані можна подолати за кілька годин.  Отож розкажу для тих, хто ще вагається, чи варто

Як же довго чекати літнього відпочинку! Коли повсякденні турботи та робота повністю поглинають, часу на відпочинок зовсім немає, про те, щоб поніжитись на піщаному березі під лагідними промінчиками сонечка залишається тільки мріяти. І яке неймовірне відчуття переповнює тоді, коли нарешті вкладаєш у багажник машини останню сумку з речами і вирушаєш

Так, треба. Саме так сказала бабуся-полячка на мою похвалу її внучкам, котрі щодня віталися зі мною, коли я гуляла з сином. Адже неважливо, хто ти за національністю, в першу чергу ти — людина, з якою треба бути ввічливим. Отож про Польщу. Можливо, комусь речі, про які я пишу, здадуться зовсім буденними

Максимко сидить у пісочниці й сипле собі на голову пісок, задоволено муркочучи при цьому. — Синочку, навіщо ти це робиш? — запитую, хоч і не очікую почути щось у відповідь, бо ж дитина в 1 рік ще не говорить. Так, нам 1 рік, але ми вже на дитячому майданчику. Приходимо сюди з