Олександр Тимофєєв

Серафим Ми пишаємося своїм татом. Він у нас найкращий. Є такий вислів: «Татом стати легко, а бути – важко». Наш тато – справжній герой. Він працює, щоб забезпечувати нашу сім’ю, а також знаходить час, щоб пограти з нами в футбол та інші ігри. Він вчить нас поважати старших на прикладі поваги

Інна Репринцева ------------------------------------------ З дитинства я пишаюся татом. Дивлячись на нього, я розумію, якими повинні бути справжні чоловіки. Я схожа на свого тата і зовнішністю, і вдачею. Восени ми їздимо по гриби. Додому привозимо повен кошик, а потім разом їх чистимо й готуємо. Коли мама приходить із роботи, на неї

Ритікова Олеся Олександрівна, учениця 5-А класу Охтирської гімназії ------------------------------------------------ Я дуже люблю свого тата! Він – найдорожча для мене людина. Його звуть Олександр. Він дуже добрий, працьовитий та дбайливий. Щоб забезпечити свою родину всім необхідним, тато дуже багато працює. У свій час змінив кілька професій. Спершу заробляв футболом, а коли дізнався

Бондаренко Андрій ---------------------------------------------------------------------- Любий батьку, глава мого роду, Ти навчив розуміти і зло, і добро, Де не буду - до тебе прийду на пораду, Знайду вірну стежину, як би там не було. Батьку рідний, ти сильний завжди. Про це знають всі близькі нам люди. Ти матусю мою від біди бережи,

Максименко Валерія, учениця 4-А класу, Охтирської гімназії ----------------------------------------------------------------------- Мого тата зовуть Павло Миколайович. Він працює на сирзаводі лікарем ветеринарної медицини. Він  дуже розумний.  Зараз він навчається в аспірантурі та пише дисертацію. По закінченню навчання він буде кандидатом ветеринарних наук. Татко багато працює, але завжди знаходить час для мене, братика та

Прийма Дар’я, учениця 4-А класу Охтирської гімназії ------------------------------------------------------------------------ Мого тата звуть Віталій Олександрович. Він добрий і дуже працьовитий. Про таких, як він, говорять: «Майстер на всі руки». Татусь ніколи не сидить без діла, він завжди зайнятий якоюсь справою: ремонтує, ладнає, облаштовує наш двір. Нещодавно своїми руками татко змайстрував затишну

Карина Макаренко ---------------------------------------------------------------------- У кожного є родина. Це найдорожчі люди, які нас люблять, жаліють, тому що ми для них теж рідні - це наші батьки. І ми їх найбільше любимо, ми без них не уявляємо свого життя. А тато і мама - найрідніші нам люди. І хоча наші тата зовні

Оразмурадова Любов Кличівна, Малосмілянської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів ------------------------------------------------------------------------------ Напевне, немає рідніших на землі людей ніж батьки. Вони поряд з нами від самого народження: дбають, піклуються, люблять так, як ніхто на світі… Батьки ладні зробити все заради нашого щастя. І ми, діти, маємо бути вдячними за це. У нас велика

Кожна людина прагне досягти щастя. А що є його основою? Любов. Любов зробила нас особливими. Це те, що Творець вдихнув у першу людину, і вона “стала душею живою”. Любов не виникає сама по собі. Вона починається з партнера. Без нього любов так і не з’явиться і її неможливо буде

Учитель: Ви, діти, цікавились історією свого роду, розпитували у своїх батьків, бабусь і дідусів про коріння (дехто дістався навіть четвертого і п'ятого покоління!) і намалювати свої родовідні дерева, які сьогодні представлені тут, на нашій зустрічі.   Мета: виховувати в дітей почуття любові й поваги до своєї родини; зацікавити їх

У межах теми статті розкриємо лише міркування Василя Олександровича щодо ролі природи у педагогічному процесі, важливості виховання у дітей емоційно-ціннісного ставлення до природи і моральних зобов’язань перед нею, що сукупно тлумачимо, як вияв морального антеїзму. «Природа — величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу.

Початок навчання дитини в першому класі — складний і відповідальний етап у її житті, адже відбувається дуже багато змін. Для неї це не тільки нові умови життя та діяльності, а й нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Початок навчання дитини в першому класі — складний і відповідальний етап у її житті,

Жили собі колись два брати. Старший був дурний, а молодший — розумний. Старший брат дуже хотів, щоб молодший пішов у прийми, а молодший і сам був не від того, щоб зажити на стороні. Отож невдовзі він оженився, найняв у сусідів кімнату і сяк-так перебивався з молодою дружиною. Але прийшла зима, роботи

Опис проблеми Майже у всіх учнів нашої школи є мобільні телефони. Це дуже зручний вид зв’язку. Але ми чули від вчителів, читали в книжках, Інтернеті про те, що стільниковий телефон завдає здоров’ю непоправної шкоди, «стільниковий зв’язок — дітям не іграшка!»… ну і таке інше. Ми обрали цю тему

Я народилася в Україні. Це моя Батьківщина, яку я дуже люблю, з якою тісно пов’язане моє життя, життя моїх рідних і близьких. Україна — країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше знали її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої вікової героїчної боротьби

Давно колись жили собі дід і баба. От одного дня дід і каже: —    Чуєш стара? Я б так хотів, щоб у нас були діти!.. —    Авжеж,  старий, це  була  б невимовна радість! — відповідає  баба. Зітхнули вони і взялися до роботи: дід пішов збирати хмиз у гори, а баба — прати білизну в

Було собі два брати – один убогий, а другий багатий. От багатий колись ізласкавився над бідним, що не має той ні ложки молока дітям, та й дав йому дійну корову, каже: – Потроху відробиш мені за неї. Ну, бідний брат відробляв потроху. А тому багачеві шкода стало корови, він і каже вбогому

План-конспект уроку патріотичного виховання гуртка «Молодіжний клуб», вокально-танцювального ансамблю «Гармонія» Будинку дитячої творчості Шевченківського району м. Києва та учнів Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку. МЕТА: виховання любові до рідної землі, батька й матері, близьких та рідних людей, традицій і звичаїв українського народу, почуття патріотизму; виховання поваги та шанобливого ставлення

Був багатий чоловік, що мав трьох синів. Сини повиростали, поженив їх і роздав увесь маєток, бо думав, що при них доживе віку. Але не так сталося, як гадалося: діти не хочуть батька шанувати. Був у найстаршого – прогнав, пішов до середущого – відіслав до наймолодшого, а той так батька годував, що ледве

Одна вдова, проста жінка, та оддала дочку за поганенького панка. От раз той зять і поїхав до тещі в гості. Та й каже він своему наймитові: – Я балакатиму до тещі по-ненашому. А як вона спитає в тебе, чого я так балакаю, так ти скажи, що я вже забув по-своєму балакати,

Були собі два брати: один був дуже багатий, а другий – бідний. Та ще було так: що багатий та на багатій оженився, то ще й дужче став багатий, а бідному пришилось на бідній женитися, то ще й дужче став бідний. У багатого що день Божий музики грають та веселяться, а в

Жив бідний чоловік. Ліг він якось спати, та не міг заснути. Лежав і думав: «Чому бідним тяжко на світі жити? Чому багачі забирають гроші від бідних людей? У одного багатство, маєток, і він ще відбирає гроші від бідних. Якби я був багачем, то не так би жив. Я би і

«Тато, мама, я — спортивна сім’я» за участю переможців районних і міських змагань Проведення даного заходу в Київській області започатковане ще на початку 90-х і вже стало традиційним. Активне впровадження фі­зичної культури і спорту в повсякденне життя сім’ї, пропаганда здорового спо­собу життя — ось головні завдання цього фестивалю.

Було собі два брати: старший був розумний, а менший – так собі, придуркуватий трохи. Через те він і не женився, бо відома річ: ніхто не хтів своєї долі зв'язувати з дурним. Ті два брати мали стару маму, а старший брат мав молоду жінку. Одного разу дурень упав з печі

Гостинність - це чисто людське якість, яка не притаманна іншим живим істотам. У тваринному царстві йде постійна війна, де сильні перемагають слабких, одні біологічні види полюють на інших. Довгий час людство також жило за «законами джунглів». Геродот, наприклад, повідомляв, що таври, які в V ст. до н.е. населяли сучасний

Давно   колись   жили   собі   чоловік, і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вона! щодня І храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика. І от одного дня знайшовся в  них синок завбільшки з мізинчик. —    Ой, яка гарненька дитина! — раділа мати. —    Скоро підросте і

Давно колись черепаха була висока і довгонога. І до того ж дуже сильна. Та подейкували, нібито кабан сильніший за неї. Почувши це, черепаха розгнівалася. «Кабан? А хто це такий?» — подумала вона. Одного дня  зібралися  звірі  на  змагання.   Прийшла  і  черепаха. «Покажу і я,  на що здатна»,— вирішила вона і глянула

Давно колись жив у місті Нарі чоловік, який прагнув одного: здобути собі серед людей слави брехуна з брехунів. Отож одного дня пустився він у мандри. Поїхав на схід і нарепш добувся до Камакури. «Найшвидше б зустрітися з тутешніми брехунами!» — прокатував він подумки і раптом побачив дороговказ із написом:  «Село Брехачі»

Жили собі колись в одному селі дід та баба. Були вони лагідні й милосердні на вдачу, такі, що й комахи не зачеплять, і працювали в поті чола від ранку до вечора. Якось пішов дід у ліс по дрова і так захопився роботою, що й не помітив, як авчало сутеніти. Поки

ГОРОБЧИК ОДРІЗАНИЙ ЯЗИЧОК Жили собі колись дід та баба. Якось дід знайшев у лісі маленького горобчика, що випав з гнізда, пожалів його і приніс додому. Одного дня пішов дід у ліс по дрова, а баба заїздилася прати білизну. Випрала її, хотіла накрохмалили, та коли зайшла в кухню, крохмалю в тарілці