Про медіацію замість судових спорів

В Україні нарешті прийняли Закон «Про медіацію», який набрав чинності 15 грудня 2021 року. Тепер це має стати економічно вигідною позасудовою альтернативою різним судовим спорам. Принаймні, є такі шанси і можливості у різних проблемних ситуаціях. Усе нове для нашого суспільства є цікавим, отож дізнаємося про це явище докладніше?

Що ж являє собою медіація? На які проблемні ситуації зорієнтований новий Закон?

Медіація — це позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів. Цей Закон визначає правові засади та порядок проведення медіації як позасудової процедури врегулювання конфлікту (спору), принципи медіації, статус медіатора, вимоги до його підготовки та інші питання, пов’язані з цією процедурою.

Які договори мають укладатися між зацікавленими сторонами конфлікту? Хто є медіатором?

Договір про проведення медіації — це угода про надання послуг з проведення медіації з метою запобігання виникненню або врегулювання конфлікту (спору), укладена сторонами можливого або наявного конфлікту (спору) та медіатором (медіаторами) у погодженій ними усній чи письмовій формі, яка відповідає вимогам закону. А медіатором є спеціально підготовлена нейтральна, незалежна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію. Законом передбачена і медіаційна угода. Йдеться про письмову угоду учасників правовідносин про спосіб врегулювання всіх або певних конфліктів (спорів), які виникли або можуть виникнути між ними, шляхом проведення медіації. Медіаційна угода може укладатися у формі медіаційного застереження в договорі або у формі окремої угоди. Проведення медіації не впливає на перебіг позовної давності.

Як має проводитися медіація та хто може бути медіатором?

Медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації.

Медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном. Базова підготовка медіаторів здійснюється за програмою обсягом не менше 90 годин навчання, у тому числі не менше 45 годин практичного навчання. Програма базової підготовки медіатора включає теоретичну підготовку і відпрацювання практичних навичок. Медіаторами також визнаються особи, які до набрання чинності цим Законом пройшли навчання базовим навичкам медіатора (медіації) обсягом не менше 48 годин, що підтверджується відповідними сертифікатами.

Хто здійснюватиме підготовку медіаторів?

Підготовку медіаторів здійснюють суб’єкти освітньої діяльності. Така підготовка медіаторів, крім базової, може включати спеціалізовану підготовку відповідно до програм навчання, розроблених суб’єктами освітньої діяльності.

Об’єднання медіаторів та суб’єкти, що забезпечують проведення медіації, ведуть реєстри медіаторів. Така інформація, внесена до реєстрів медіаторів, є відкритою та загальнодоступною.

Закон визначає права та обов’язки медіатора та сторін медіації, порядок проведення медіації та підстави її припинення, а також вимоги до змісту договору про проведення медіації, вимоги до змісту угоди за результатами медіації.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону внесено зміни до Господарського та Цивільного процесуальних кодексів, Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено право суду оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі, якщо сторони домовилися провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації. В такому випадку виникає обов’язок суду зупинити провадження у справі у разі звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв’язку з проведенням медіації та строк такого зупинення.

Чи може бути медіація економічно вигідною для позивача як ініціатора судового спору?

Якщо домовленості про укладення мирової угоди, про відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації суд у відповідній ухвалі чи рішенні вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову та під час подання відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

На які відносини поширюється сфера дії Закону? В який час може бути застосовано медіацію?

Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини, пов’язані з проведенням медіації з метою запобігання виникненню конфліктів (спорів) у майбутньому або врегулювання будь-яких конфліктів (спорів), у тому числі цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних, а також у справах про адміністративні правопорушення та у кримінальних провадженнях з метою примирення потерпілого з підозрюваним (обвинуваченим). Медіація може бути проведена до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу або під час досудового розслідування, судового, третейського, арбітражного провадження, або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу.

У чому є добровільність медіації? Чи може медіація стати «поразкою» для сторони конфлікту?

Участь у медіації є добровільним волевиявленням учасників медіації. Ніхто не може бути примушений до врегулювання конфлікту (спору) шляхом проведення медіації. Сторони медіації та медіатор можуть у будь-який момент відмовитися від участі в медіації. Участь сторони в медіації не може вважатися визнанням такою стороною вини, позовних вимог або відмовою від позовних вимог.

Медіатор ― посередник, а не консультант з правових питань

У чому обмежено дії медіатора та які гарантії захисту інтересів сторін конфлікту передбачено у Законі?

Медіатор не може здійснювати такі дії: суміщати функцію медіатора з функцією іншого учасника медіації в одному конфлікті (спорі); надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо прийняття рішення по суті конфлікту (спору); приймати рішення по суті конфлікту (спору) між сторонами медіації.

Сторони медіації самостійно обирають медіатора (медіаторів) або суб’єкта, що забезпечує проведення медіації. Сторони медіації самостійно визначають перелік питань, які обговорюватимуться, варіанти врегулювання конфлікту (спору), зміст угоди за результатами медіації, строки та способи її виконання, інші питання щодо конфлікту (спору) та проведення медіації. 

Суттєвим нюансом є те, що медіатор повинен бути неупередженою особою, яка допомагає сторонам конфлікту (спору) здійснювати комунікацію, досягати порозуміння та проводити переговори. Медіатор має право надавати сторонам медіації консультації та рекомендації щодо порядку проведення медіації та фіксування її результатів.

Що включатиме зміст договору про проведення медіації?

У договорі про проведення медіації зазначаються такі дані: відомості про медіатора (медіаторів), сторони медіації, а також про суб’єкта, що забезпечує проведення медіації (за наявності). А ще вказуються строки та місце проведення медіації; мова (мови) проведення медіації; предмет конфлікту (спору). Окрім того, мають бути прописані права та обов’язки учасників медіації; умови та порядок оплати послуг медіатора (медіаторів) та відшкодування витрат на здійснення підготовки до медіації та її проведення. Обов’язково в договорі мають бути визначені умови конфіденційності інформації та наслідки її розголошення учасниками медіації; відповідальність медіатора (медіаторів) та сторін медіації за порушення умов договору про проведення медіації; порядок та підстави припинення медіації. Сторони медіації та медіатор (медіатори) можуть визначати й інші умови договору про проведення медіації.

Який передбачено зміст угоди за результатами медіації?

В угоді за результатами медіації зазначаються такі пункти: дата і місце укладення угоди; відомості про сторони медіації та їх представників; медіатор (медіатори), суб’єкт, що забезпечує проведення медіації (за наявності), реквізити договору про проведення медіації або правил проведення медіації. Також вказуються узгоджені сторонами медіації зобов’язання, способи та строки їх виконання, а ще наслідки їх невиконання або неналежного виконання; інші умови, визначені сторонами медіації.

Які дії необхідно здійснити Уряду України як розробнику проєкту Закону, оскільки очікується його набрання чинності найближчим часом?

Кабінету Міністрів України необхідно у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із ним. А ще йдеться про обов’язковість для Уряду забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із Законом. Також слід включити інформацію про виконання цього Закону до звіту про хід і результати виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України за 2022 рік. (Більш докладну інформацію про Закон від 16 листопада 2021 року №1875−IX з офіційного першоджерела можна знайти тут: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1875-20#Text).

Леонід ГАПЄЄВ