З книжкою на даху
Як же скучили ми цьогоріч за довгоочікуваним теплом і за справжньою весною! А вона, ця примхлива пані, все ніяк не могла зібратися-причепуритися: то гардероб у неї невідповідний, то настрій кепський… Зрештою, можливо, й сама перелякалася вірусу і пішла на карантинну дистанцію?.. Та все ж дочекалися! І нині сонячні промінчики все сміливіше заявляють про себе – кличуть у подорож. Карантинні реалії вносять свої корективи, тому поки що подумки ми плануємо маршрут і вирушаємо за враженнями до країни-сусідки.
Є у міському просторі Варшави незвичайне місце – сад, розташований на даху Національної бібліотеки Варшавського університету. Це одна з родзинок міста, яка з однаковою силою вабить і всюдисущих невгамовних туристів, і спокійних, розважливих містян, і, звісно, студентів. Тут кожен відчує свою атмосферу, вловить свою ноту, знайде свій куточок затишку і релаксу… Коли природа щедро обдаровує теплом – весняним, літнім чи осіннім – це місце перетворюється ще й на читальну залу просто неба.
Історія Бібліотеки Варшавського університету бере свій початок з 1816 року, одночасно із започаткуванням Королівського університету Варшави. Різні бурхливі історичні події та періоди пережила вона за понад два століття свого існування. Після Другої світової війни бібліотека відновлювала і повертала свої зібрання. Будівля, в якій вона розміщувалася, потребувала оновлення. 1993 року, за ініціативи тодішнього глави польського уряду Тадеуша Мазовецького, було оголошено архітектурний конкурс на нову будівлю бібліотечного корпусу. 1999 року розпочався новий етап у діяльності Бібліотеки Варшавського університету – вона відкрила свої двері у сучасному будинку на набережній Вісли. Це футуристична конструкція, що поєднує саму будівлю з експлуатованою площею на даху, утворивши там зелену оазу. Вхід до самої бібліотеки через критий пасаж віншує одвічний символ знань – відкрита книга з лаконічним написом: «Звідси все». Перед фасадом будинку теж варто зупинитися, адже його оформлення також красномовне, змістовне і символічне – вісім мідних плит-аркушів, декорованих фризом з написом «Бібліотека Університетська». Це імпровізовані сторінки книжок з фрагментами всесвітньовідомих фраз, наприклад, старопольською мовою з лекцій Яна Кохановського, староруською – з «Повісті минулих літ», грецькою – слова Платона, нотний фрагмент етюду Кароля Шимановського, математичні формули, рядки арабською, на санскриті…
За словами архітектора Марека Будзинського, фасад має свідчити про різноманітність цивілізації, зв’язки з минулим, з грецько-римським та іудейсько-християнським джерелом польської культури, тобто має відбуватися своєрідне взаємопроникнення культури і природи, минулого і сучасного.
Будівля нинішнього бібліотечного корпусу – це єдина, цілісна композиція з живою зеленню, яка тягнеться доверху і перетворюється там на сад, огортаючи стіни і додаючи їм казкових обрисів. Сад на даху спроєктувала ландшафтна дизайнерка Ірена Баєрська, відкрито його було влітку 2002 року. Територія має площу понад 1 га і складається з двох частин – верхньої і нижньої, з’єднаних між собою водним каскадом. Верхня частина, в свою чергу, поділена на чотири різноколірні ділянки. Якщо рухатись за годинниковою стрілкою, можна побачити палітру кольорів у такій послідовності. З північного боку переважають золотаві кольори квітучого клематісу, жовтої акації – від ніжно-кремових до помаранчевих відтінків. Східна частина «розфарбована» в срібний, переважно білий колір. Це неймовірно урочиста спірея японська, кущі гортензії, курильського чаю. Південна частина має рожево-фіолетове забарвлення. Тут ми потрапляємо в трояндові, бузкові й барбарисові обійми. На заході око милується пишним в’юнким плющем, арками з дикого винограду, схожими на магічні зелені тунелі. Все це різнобарв’я поєднане вузенькими стежками-доріжкми, як у лабіринті, мостиками, кладочками, арками, лавочками, які запрошують посидіти з книжкою в затишку. Грунт, на якому ростуть всі рослини, завглибшки 30 см, більше не дозволяє конструкція. Ще однією цікавинкою цього фантастичного простору є ставок з рибою та качками, які почуваються як справжні господарі території. І, звісно, не можна пройти повз, не зазирнувши до вікон самої бібліотеки, де так само панує гармонія, тільки з наукою.
Перенесення екосистеми на дахи будівель – доволі розповсюджена практика у європейських містах. Наприклад, у Німеччині, Франції, Австрії проєкт майже кожного нового будинку передбачає облаштування зеленої зони на даху. І це не тільки вирішення естетичного питання, а й велика практична користь. Наприклад, дахи будинків у великих містах улітку можуть нагріватись до +70֩С. Зелені дахи здатні регулювати температуру всередині приміщення, затримуючи тепло взимку і не пропускаючи спеку влітку, завдяки чому витрати на опалення та охолодження повітря можуть знизитись на 20%. Ще однією перевагою зелених дахів є те, що під час дощів такий сад затримує в ґрунті частину води, знижуючи ризик затоплення каналізації. Також зелений дах забезпечує повну шумоізоляцію, що теж важливо саме у великих містах. А ще кажуть, що зелень, яка огортає стіни і дах будинку, має позитивний гармонізуючий психологічний вплив на тих, хто в ньому перебуває.
Отже, тут ніби зупиняється час, адже ти піднімаєшся над… містом, з його метушливістю і гамірністю, над проблемами і турботами, які невідступно поряд повсякчас, тут, здається, можна рукою доторкнутися до хмар і відчути те саме взаємопроникнення з природою. У розпал заклопотаного дня подаруйте собі годинку релаксу з книжкою на даху…
Юлія КАМІНСЬКА
