Як жити без світла, або Варто не впадати у відчай!
Під час заняття гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ №5 з Харкова, що співпало в часі з глобальними наслідками руйнування інфраструктури в Україні, масовими відключеннями світла, ми провели урок-дискусію на актуальну тему «Як жити без світла?».
Відверто кажучи, такі життєві випробування даються нам, і дорослим, і дітям, нелегко. Того вечора «чорної середи» 23 листопада особисто намагався надіслати смс-повідомлення, зателефонувати учням та батькам. Непросто це було зробити, коли в буквальному сенсі слова у пітьмі не працював мобільний зв’язок. Пробиватися у подібному інформаційному вакуумі ой як нелегко. Але заради майбутньої журналістської професії, поваги до концептуальних засад громадянської освіти та громадянської журналістики, заради того, щоб відшукати й показати читачам правду життя, нам вдалося зробити навіть неймовірне.
Фоторепортажі, підготовлені в той вечірній час, коли Україна та Харківщина перебувають у пітьмі, за участі Наталки Зуєвої, Вікторії Хайло, Івана Базарного, вкотре показують незламність духу наших харків’ян та мирних українців. Шкільні домашні завдання… при свічках… – такі вже реалії воєнного життя.
А тепер пропонуємо життєву хроніку за участі молоді. Ми спробували коротко відповісти на прості й важливі запитання часу: що сталося, який мій настрій та відчуття, чи вдається навчатися за допомогою мобільних даних, які дати поради читачам?
Одразу варто сказати, що думки і настрої дітей є доволі різними, тому спробуємо подати ці сюжети з позиції документалістики, без зайвого пафосу та скорочень. Адже саме в такий спосіб ми мирно створюємо наші життєві історії сьогодення.
Відверто про наболіле з цікавими практичними порадами розповіла Вікторія Хайло. (Ось такі публіцистичні роздуми).
Навіщо псувати свій зір при свічках?
Який мій настрій без світла? Відверто кажучи, у таких випадках настрій часто змінюється.
Інколи в нашому місті вимикають світло, і в мене змінюються настрій та відчуття. Я переживаю не тільки про те, як я буду робити уроки. Також думаю, а чи скоро відновиться світло чи ні? Ось я вмикаю мобільні дані та розумію, що в мене мало ресурсу. То хіба я не повинна робити уроки? У мене інколи є домашні завдання онлайн, і через це мені на душі негарно. Звичайно, я можу читати і при свічках, хоча це дуже незручно. Я бажаю читачам всього найкращого.
Хочу дати одну конкретну пораду.
Варто не псувати собі зір під час читання при свічках, а краще це зробити під час наступної доби.
Нелегко вчитися при свічках…
«У мене негарне відчуття, коли вимикають світло. У Харкові доволі часто його вимикають. Це погано, ми вчимося при свічках, темно та холодно. Нам важко дзвонити рідним та близьким. Дійсно, важким був вечір середи. Дуже мрію про мир, все буде Україна!».
(Ось так доволі критично налаштований Ваня Базарний)
Втім, його сестра Наталка відноситься більш оптимістично, бо й фотографії того вечора змогла зробити майже у пітьмі, тобто при свічках.
***
Варто не впадати у відчай!
Вчора у Харкові вимкнули світло, і, на жаль, ми були неготові. Бо саме в нас не було можливості навіть зарядити телефони. Довелося робити уроки при свічках... Після того нам, дітям, стало дуже сумно. Тому ми вирішили співати та грати у міста, країни, і це насправді допомогло. І в такий спосіб відволікались від цієї проблеми на кілька годин!
Чи вдається займатися на шкільних уроках за допомогою мобільних даних, коли немає світла?
Ні, адже коли вимикають світло, то інтернету немає.
Що би я хотіла порадити читачам у таких випадках?
Варто не впадати у відчай, грати у різні цікаві ігри, читати улюблені книжки, просто спілкуватися з рідними, тобто бути на позитиві!
(Ось такі оптимістичні й навіть доволі обнадійливі публіцистичні роздуми та поради іншим читачам. Авторка Наталка Зуєва).
***
Важко тут не погодитися. Як би складно нам не було, коли за часів Довженка був відомий вислів «Україна в огні», а нині ще й Україна у пітьмі, варто залишатися оптимістами. Та не впадати у відчай.
Леонід ГАПЄЄВ,
керівник гуртка «Школа успіху» ЦДЮТ №5 з Харкова
Фото Наталки ЗУЄВОЇ, Леоніда ГАПЄЄВ
