"Як заєць одружуватись ходив"
Одного разу зайцю спало на думку, що якби в нього була дружина, йому значно краще жилося б. А тут ще сподобалася йому дочка одного селянина. Попрохав заєць ведмедя висватати йому наречену. Але дівчина так відповіла сватові
- Ні, за зайця я не піду заміж.
- Чого не підеш? - поцікавився ведмідь.
- Хвіст у нього дуже куций, відповіла дівчина.
Прокотилися серед звірів чутки: так, мовляв, і так, не схотіла селянинова дочка заміж виходити за зайця, бо в нього хвіст куций. Дійшли ті чутки до вовка. Задумався вовк: «Якщо селянинова дочка не йде за зайця тому, що хвіст у нього куций, то за мене піде неодмінно у мене хвіст он який довгий».
Попрохав вовк ведмедя бути й від нього сватом. Каже , ведмідь дівчині:
- Твоя правда, не підходить тобі заєць, дуже куций у нього хвіст. Я тобі іншого жениха приведу.
- Хто ж він такий? - запитує дівчина.
- Вовк. Він у нас пан на всю губу, і хвіст у нього довгий. Підеш за нього? . , - О, яке щастя! З радістю вийду заміж за такого пана.
- Ведмідь передав вовкові, що дівчина згодна йти за нього, вовк зрадів і пообіцяв улаштувати бучне весілля. А справи ти його вирішили на хуторі в селянина, щоб усі бачили, яка у вовка вродлива наречена.
В день весілля вовк пішов і зайця кликати.
- Дуже прошу тебе, Приходь до мене на весілля, повторив він кілька разів.
- Ні, не можу, відповів заєць, я вчора капусти та моркви наївся і сьогодні нездужаю.
- Без тебе нам ніяк не обійтися,- засмутився вовк,- де я ще такого тан цюриста знайду, як ти?
- Я б охоче пішов, та недобре мені, відповідає заєць, не дійду я так далеко.
Тоді вовк і каже:
- Гаразд, я надягну сідло й вуздечку, ти сядеш на мене верхи, й поїдемо. А якщо я побіжу занадто швидко, ти придержи.
Погодився заєць, поїхали вони.
На півдорозі вовк і каже:
- Досить, злазь, тепер уже й дійти можна!
- Е ні, не дійти мені,- відповідає заєць,- вези ще.
Неподалік од хутора вовк знову каже:
- Годі вже - більше я не повезу! Побачать люди сміху не оберуся.
- Що ж, відповідає заєць, не повезеш добром, примушу силою.
Стьобнув заєць вовка батогом, і тому, хоч і не хотілося, довелося бігти далі.
Зупинився заєць біля воріт нареченої, кинув повід наймитові та й каже:
- Прив'яжи мого коня міцніще, щоб не втік.
Заходить заєць до хати й каже:
- Не схотіла за мене йти, бо в мене хвіст куций. А твій вовк у мене за коня, я на ньому верхи сюди приїхав.
- Верхи на вовкові? здивувалася наречена.
- Не віриш піди в стайню подивися,- каже заєць.
Побігла дівчина в стайню, бачить: справді осідланий вовк стоїть прив'язаний. Повернулася вона до хати й вийшла заміж за зайця. А вовк од сорому втік подалі в ліс.
