Як якісно навчити дитину запам'ятовувати матеріал?
Вміти вчитися теж потрібно
Як часто буває, приходить дитина в перший клас досить оптимістично налаштованим. Він сповнений віри в себе і планує, що стане відмінником. Але все виявляється не так легко, не все виходить. "Як же так? Невже я не настільки хороший? »- Відвідують думки дитини. Ті ж питання ставлять собі і батьки. Адже до першого класу все було чудово. Дитина добре міркував, міг і писати, і читати. Але тепер такі слова як «школа» і «стрес» - стали майже синонімами. Виникає питання чому?
З давніх років учнів поділяли на здібних і відстаючих. Нарахунок останніх вважали, що або такий учень лінується, або у нього не вистачає розуму. Педагоги бачили з цього положення єдиний вихід: учня треба змусити вчитися. Як саме? Все в цілому зводилося до покарань і посиленню навчального навантаження.
У XX столітті було встановлено, що діти можуть відставати в навчанні не тільки через недбальство і браку здібностей. Більшість дітей не має навику навчання. У них немає досвіду того, як в голові можна організовувати матеріал, і немає алгоритмів запам'ятовування, але до цього часу ще доведеться чекати і чекати, з часом вони з'являться.
Вивчити потім або запам'ятати зараз?
Як відомо, існує два основних види пам'яті - короткострокова і довгострокова.
Короткострокова пам'ять потрібна тільки для того, щоб орієнтуватися в поточних подіях. Коли ми приходимо додому, то можемо поки залишити якусь річ поряд з порогом, щоб зняти верхній одяг і взуття. Після перевдягання людина точно пам'ятає, де ця річ, і покладає її на потрібне місце.
Але пам'ятати до кінця життя інформацію про місцезнаходження цієї речі немає ніякого сенсу. Тому вже через кілька годин мозок позбавляється від зайвого вантажу. Найчастіше забувається навіть сам факт, що щось кудись ставили.
Важливі справи та інформація - це інше. Їх потрібно постійно тримати в надійному місці. І це місце - довгострокова пам'ять.
Основна проблема із запам'ятовуванням відбувається через незнання особливостей роботи цих двох видів пам'яті. Короткострокова пам'ять має невеликий об'єм. Наприклад, за один раз людина може запам'ятати всього 7-9 цифр або слів.
Але навіть ця інформація не повністю переходить в довгострокову пам'ять. Якщо після деякого часу людини попросити пригадати ті цифри або слова, які він нещодавно запам'ятовував, він зможе назвати всього 3-4. І не факт, що навіть ці 3-4 об'єкта перейдуть в довгострокову пам'ять.
У довгостроковій пам'яті не зберігається все підряд. Мозок зберігає тільки те, що вважав за головним, а деталі може викинути як несуттєві. Тому для довгострокової пам'яті головне - «скелет», а «м'язи» -Докладний, вона може наростити при необхідності. Але тільки якщо у неї є на це час.
Але й це ще не все! Мало покласти в довгострокову пам'ять, потрібно ще звідти і дістати. І тут знову можуть бути проблеми. Пам'ять не віддає всі відразу, а тільки по частинах, і то не завжди повністю. При швидкому її наповненні без можливості все переварити вона може видати тільки 30% зі своїх архівів.
Як упорядкувати інформацію у пам'яті?
Уявіть собі, що ви працівник архіву. Вам необхідно перенести на зберігання документи. У вас невеликий кабінет, де ви працюєте. І раптом вам починають з шаленою силою приносити і приносити матеріали. Ваш кабінет наповнюється паперами до стелі. Що ви скажете? Стоп! Я не можу так працювати, мені повернутися ніде! Я не можу обробити жодного паперу! Давайте-но винесіть все зайве і подавайте ваші документами невеликими партіями.
З пам'яттю теж саме. Якщо ви будете пхати в область короткострокової пам'яті все без розбору, то вона просто почне все викидати. Пропускна здатність у «архів» значно знизиться. Та й з архіву мало що буде виходити при такій запарці.
Для того щоб «архів» працював нормально, є сенс організувати правильну і послідовну поставку інформації. Потім дати можливість нашому внутрішньому архіваріусові попрацювати. Як це зробити? Забезпечте «правильну поставку інформації в архів».
1. Задайте формат доставки. Перш ніж почати щось доставляти і розкладати, в архіві треба розмітити місце, де все це лежатиме. Для цього, перш ніж читати текст, варто прочитати заголовки, подивитися картинки, прочитати підписи під картинками. За цією інформацією буде вже приблизно ясно, про що піде мова і в який відділ пам'яті його краще віднести, скільки потрібно буде «полиць» для розділів.
2. Уточніть зміст. Дитина повинна прочитати текст один раз і тут же розповісти своїми словами, про що там йдеться. Це дозволить створити більш точні межі для того матеріалу, який треба запам'ятати. Не важливо, що дитина скаже не всі або не зовсім точно. Особливої точності не потрібно, та і якщо він факти буде згадувати не по порядку - не біда. Єдине, можна поправити дитини з тим, щоб правильніше виділити основну ідею тексту.
Так ми поклали першу порцію інформації в короткострокову пам'ять. Тепер можна дати дитині трохи відволіктися на щось інше, не пов'язане з прочитаної темою. У цей час короткострокова пам'ять почне поступово пропускати інформацію в сховища.
3. Розкласти по шматочках. Тепер, коли відомо, про що текст, можна прочитати його більш уважно і розкласти на частини те, що відбувається. Що трапилося спочатку, що потім? Якщо текст про зиму, то які ознаки зими описує автор?
4. Скористатися ментальної картою. Це досить простий метод - інформацію представляють у вигляді схеми алгоритму, який допомагає потім швидко пригадати весь зміст. Мозок сам по собі при запам'ятовуванні створює такі алгоритми, але можна йому в цьому допомогти.
Карту малюють у вигляді «дерева». У його основі лежить тема, а від неї відходять «гілки». Що описується в тексті про зиму? Погода - природа - люди. Що про погоду? Сніг - іній - заметілі - мороз. Що про природу? Річки замерзли, ведмеді заснули, зайці поміняли колір. Що про людей? Одяглися тепло - займаються зимовими видами спорту - готуються до Нового року.
Після створення ментальної карти знову стоїть відключитися і відпочити хвилин 15. Можна просто дати дитині порухатися, можна дати час покласти в портфель речі для наступного дня, а можна почати робити якийсь інший урок, який дитині подобається або не сильно напружує.
5. Перевірити засвоєне. Тепер, коли ми всі розклали по поличках, залишається тільки один крок. Спробувати, як інформація буде вилучатися із сховищ. Для цього дитину потрібно протестувати. Не треба влаштовувати екзаменаційну процедуру, просто задайте кілька ключових питань з пройденої теми. Зробіть упор на те, що дитині не дуже добре запам'яталося. Якщо є якісь затримки, то потрібно це місце ще раз проговорити. А через 1,5-2 години ще раз пройтися по темі.
Це лише одна з багатьох методик, які допоможуть вашому учневі краще справлятися із завданням. Не варто чекати, що дитина схопить алгоритм на льоту. Спочатку ментальні карти доведеться креслити вам, щоб ваш школяр вхопив суть. Але з кожним разом його потрібно все більше залучати до побудови карт, щоб через якийсь час він почав робити це сам.
Вся процедура може здаватися досить довгою, але насправді вона значно економить час в цілому, за рахунок того, що пам'ять починає працювати більш ефективно.
Матеріал узятий з livejournal
