Як протидіяти поборам у медицині, або досвід громадськості, що вартий уваги…

В умовах триваючої медичної реформи, коли будь-який візит до лікаря різного профілю в межах медичного закладу вашого обслуговування ретельно документується (це стосується не лише лікаря сімейного або педіатра), з нас продовжують вимагати та «просити» гроші за УЗІ та інші обстеження. Чи можна, взагалі, це вважати законним явищем? Звичайно, ні. Але ж як із цим боротися і захищати свої  права та права наших дітей? Поговоримо докладніше на цю тему.

На практиці виникають ось такі ключові запитання. Чому іноді деякі посадовці намагаються переконати нас у тому, що благодійні внески через недостатнє фінансування медицини є цілком нормальним і законним явищем? Які є Рішення та висновки Конституційного Суду України з цього приводу? Що варто знати кожному з нас про адміністративну відповідальність за корупційні правопорушення відповідальних осіб у сфері медицини? Як громадські активісти намагаються протистояти поборам у медицині? Про це дізнаємося тут і зараз.

Є Рішення та висновки Конституційного Суду України

У правовій сфері за роки незалежності України вже накопичилося чимало практичних прикладів, коли Уряд (підзвітний і підконтрольний парламенту згідно Конституції України) реально затверджує постанови (підзаконні акти), якими намагається фактично змінити певні суспільно-правові відносини, які регулюються відповідними законами. Так відбулося із благодійними внесками у медицині, коли окремими положеннями Постанови Кабміну «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1222» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v028p710-09#Text) була спроба «перекреслити» профільний Закон. І тодішній Президент України звернувся до Конституційного Суду держави. До речі, даною постановою Кабміну було передбачено наступне. «Частина коштів, отриманих як благодійні (добровільні) внески і пожертви від юридичних та фізичних осіб, може спрямовуватися на виплату заробітної плати працівників установ і закладів освіти, охорони здоров'я». Найцікавіше те, що ця урядова норма, якою часто «прикриваються» посадовці різних регіонів, Конституційним Судом України ще у 2009-му визнана неконституційною, оскільки Кабмін не має повноважень своїми підзаконними актами підміняти повноваження парламенту ухвалювати Закони. Якщо уважно почитати першоджерело, то кожній людині стає зрозумілим, що деякі чиновники і сьогодні іноді спробують нас дезінформувати, «прикриваючись» урядовим нормами, визнаними неконституційними. 

Що є ключовим аспектом у висновках Конституційного Суду держави? 

У Законі «Про благодійництво та благодійні організації» благодійництво визначається як добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб щодо надання  набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності. Різні форми благодійництва і благодійної діяльності, у тому числі благодійні внески та пожертви, характеризуються такими правовими ознаками: безкорисливість (це свідчить про надання допомоги на благо інших без будь-якої вигоди); добровільність (така діяльність здійснюється за власним волевиявленням, без будь-якого примусу та втручання з боку інших осіб та суб'єктів владних повноважень). На це вказав Конституційний Суд у Рішенні від 25 листопада 1998 року № 15-рп/98 (v015p710-98) у справі про платні медичні послуги (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v015p710-98#Text), в якому зазначив, що «благодійна діяльність має здійснюватись у відповідних правових формах і в порядку, передбаченому Законом «Про благодійництво та благодійні організації» (Рішення КСУ від 28.10.2009 р.: у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 4 серпня 2000 р. № 1222» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v028p710-09#Text). Ось так, маємо за необхідності нагадати деяким посадовцям про обидва рішення Конституційного Суду України, які є остаточні, обов’язкові до виконання і вже ніякому оскарженню не підлягають.

Місцева влада та НСЗУ: різні погляди на одну проблему?

Наскільки ця проблема примусових «благодійних» внесків є «тупиковою» для України? Чи є приклади грамотного її вирішення в нашій країні? Що робити, коли нас примушують сплачувати благодійні внески, всупереч нашій волі?

Метод написання і подачі петиції на адресу місцевої влади, як форми звернення громадян, діє в Україні вже не один рік. У відкритому доступі автору статті вдалося знайти інформацію про зміст петиції «Про заборону збору «добровільних» благодійних внесків у медичних закладах міста». Основна її вимога така: «посилаючись на багаточисельні скарги кіровоградців, вважаю за доцільне вжити наступних заходів: міській раді забезпечити належне фінансування потреб медичних закладів міста за рахунок міського бюджету; відповідним рішенням міської ради заборонити збір «добровільних» благодійних внесків в мережі установ охорони здоров’я міста. На цю електронну петицію від 11.07.2016 щодо заборони збору «добровільних» благодійних внесків у медичних закладах міста автору В.Ф. Шаповаловій надали відповідь. Постійна комісія міськради з питань охорони здоров’я та соцзахисту населення, зважаючи на ситуацію, яка склалася в галузі «Охорона здоров’я» міста, не підтримала петицію. Характерний нюанс: місцева влада, посилаючись на постанову КМУ від 4 серпня 2000 р. № 1222 (зі змінами) «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров'я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» аргументувала це недофінансуванням галузі, необхідністю не допускати заборгованості із заробітної плати медпрацівникам. До речі, даною постановою Кабміну передбачено наступне. «Частина коштів, отриманих як благодійні (добровільні) внески і пожертви від юридичних та фізичних осіб, може спрямовуватися на виплату заробітної плати працівників установ і закладів освіти, охорони здоров'я». Найцікавіше те, що ця урядова норма, якою «прикриваються» посадовці окремих регіонів, Конституційним Судом України ще у 2009-му визнана неконституційною, оскільки Кабмін не має повноважень своїми підзаконними актами підміняти повноваження парламенту ухвалювати Закони.

За інформацією управління охорони здоров’я міської ради лікувально-профілактичні заклади охорони здоров’я міста прийом благодійних внесків у грошовій формі проводять через касу на підставі заяв власноручно написаних надавачами цих внесків, або на розрахунковий рахунок від юридичних осіб, з видачею на руки надавачам благодійних внесків квитанції до прибуткового касового ордеру, завіреного печаткою про сплату. Крім того в лікувальних закладах розроблені такі документи: положення про організацію прийому, обліку та звітності благодійних внесків; порядок отримання та використання благодійних внесків від фізичних та юридичних осіб для потреб закладу; наказ про затвердження положення та призначення відповідальних осіб по прийманню благодійних внесків, та зазначені особи, на яких покладено контроль за правильністю приймання благодійних внесків. (https://petition.e-dem.ua/kirovohrad/Petition/View/26)

А що рекомендують представники Національної Служби здоров’я України (НСЗУ) після нещодавнього візиту до Чернігова, тим пацієнтам, кого таки примушують сплатити благодійні внески у медзакладах? Яка передбачена Законом адміністративна відповідальність за корупційне правопорушення, в тому числі у сфері медицини? Як громадські активісти намагаються відстоювати чесні й прозорі «правила гри» у проявах благодійності? Чи є позитивні приклади в окремих регіонах?

За інформацією від представників НСЗУ, Програма медичних гарантій для населення діятиме для всіх видів допомоги. Йдеться про консультації вузьких спеціалістів, планові хірургічні втручання, обстеження, спрямовані на ранню діагностику раку, пологи тощо. Усі медпослуги будуть надаватися пацієнтам безоплатно. Якщо у пацієнта вимагають кошти в лікарні чи іншому медзакладі, варто одразу звертатися на контакт-центр НСЗУ – 1677. Звернення мають бути офіційні, тобто належним чином оформлені, з власним підписом. Адже вони стануть приводом для перевірки закладу. У разі підтвердження фактів так званих «благодійних внесків» (тобто поборів) медзаклад можуть позбавити контракту з НСЗУ. (Докладні вимоги до правильного оформлення письмових та електронних звернень можна знайти у ст.5 Закону «Про звернення громадян»: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/393/96-%D0%B2%D1%80#Text).

Про адміністративну відповідальність та активну позицію громадських активістів

Якщо ви у разі примусу сплатити благодійний внесок офіційно (усно чи письмово) звернулися щодо наявного корупційного правопорушення до органу поліції, керівника медзакладу, департаменту (управління, відділу) охорони здоров’я місцевої ради чи облдержадміністрації, то варто посилатися на норми статті 172-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (Невжиття заходів щодо протидії корупції). 

Невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення — тягне за собою накладення штрафу від 125 до 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (= від 2125 до 4250 грн.) При повторності корупційного правопорушення протягом року сума штрафу буде більшою.

Не бійтеся у таких випадках вчасно й наполегливо захищати свої права та права ваших дітей у медицині. Навіть якщо і не виявлять саме складу корупційного правопорушення у діях (бездіяльності) медичних працівників та їхніх керівників, однозначно буде певний розголос, тобто суспільний резонанс. А вони цього дуже не хочуть, бо елементарно побоюються. Можна ще звернутися до народних депутатів, профільних парламентських комітетів, фракцій і груп ВРУ. На їхні депутатські звернення посадовцям доведеться відповідати доволі швидко, тобто протягом 10 днів з дати отримання. Це дуже жорсткий метод, і він теж ефективно спрацьовує! Хоча, для початку, під час карантину, можете зателефонувати до керівництва медичного закладу, навіть завідувача відділення можливо вистачить, якщо ви переконливо зможете їм пояснити можливі негативні правові наслідки після направлення вами офіційної письмової скарги до компетентних держорганів. З позиції елементарної житейської логіки та певного власного досвіду, можу вас запевнити: такий «безкровний» і доволі гуманний спосіб усного звернення (в тому числі анонімного) має спрацювати на вашу користь. (Про це автор розповів у першій частині даної теми.)

Як громадські активісти добиваються прозорості у діяльності медзакладів окремих регіонів?

В якості позитивного прикладу, що заслуговує на суспільну увагу, можна навести історію з міста Тернополя. Практично, на думку громадських активістів, дуже складно побачити, для купівлі яких саме препаратів чи ремонту якого обладнання використали у медичному закладі благодійні внески пацієнтів. Тому представники Центру громадського контролю “Дій!” у Тернополі зустрілись із міським головою Тернополя для практичного впровадження порядку звітування лікувальних закладів та благодійних фондів. У свою чергу, Сергій Надал надав розпорядження відділу управління охорони здоров’я та медичного забезпечення міськради рекомендувати і підготувати типовий договір про співробітництво із благодійними організаціями, що діють на території лікувально-профілактичних закладів міста. Тепер, після включення пунктів про звітування до наявних угод між лікувальними закладами та благодійними фондами кожна людина зможе легко прослідкувати за тим, на що саме були витрачені її кошти. (Докладніше: програма “Протидія поборам за безкоштовні медичні послуги” https://pressclub.te.ua/novyny/

Замість післямови, можна зробити такі прості висновки. «Вилікувати» державно-суспільну медичну сферу швидко й одразу є дуже складним завданням. Тому варто ставити собі більш реалістичну мету. Пригадується східна мудрість про те, що не можливо остаточно перемогти дракона. Бо «вірусом дракона» одразу можна заразитися. Так і «вірус» корупції та поборів у медичній сфері живе поруч із нами? Але у багатьох практичних випадках від нього цілком реально можна вилікуватися. Без сумніву, кожен із нас має право та цілком реальні можливості практично протидіяти поборам у медицині. І багато чого у цій проблемі залежить від особистої мотивації кожного: від наших практичних знань, сміливих кроків та соціальної активності.

Посилання на першу частину: https://familytimes.com.ua/suspilstvo/yak-protidiyati-poboram-u-medicini

Леонід Гапєєв, 

юрист, член НСЖУ