Я пишаюся своїм татом
Я пишаюся своїм татом
Мабуть, у кожної людини є найближчі й найдорожчі люди. Це мама і тато. Для мене рідніших за маму і тата немає нікого. Сьогодні я розповім про свого тата, про те, як я ним пишаюсь.
Мого тата звати Володимир. За освітою він лікар. Довгих шість років він навчався в університеті та ще два в інтернатурі, щоб здобути свою вимріяну з дитинства професію. Зараз він працює в районній лікарні, завідує відділенням реанімації. Професія лікаря дуже відповідальна, адже від правильності його дій залежить здоров'я, а іноді й життя людей. Часто буває так, що навіть у вихідні чи святкові дні тата немає вдома, бо він надає медичну допомогу людям, які потрапили в біду. Спеціальність лікаря тато обрав самостійно, у його родині медиків не було. Лікарем має бути сильна, чуйна, з великим добрим серцем людина. Саме таким і є мій татко, і я ним пишаюся. Коли у тата є вільний час, ми його завжди проводимо разом. Їздимо на риболовлю, і він із захватом розповідає мені про рибальські хитрощі. А іноді випадає нагода поїхати в ліс по гриби. Саме тато навчив мене правильно брати гриби, розрізняти їх види. Разом потім їх і чистимо. А ще тато розповів мені багато цікавих лісових пригод, які з ним траплялися. То лося зустріне, то натрапить на схованку білочки.
Удома тато допомагає мамі готувати вечерю або прибирати. Мені важко уявити роботу, з якою не впорався б мій тато. Він вчить мене всьому, що вміє сам. Я теж хочу бути такою ж сильною, сміливою та впевненою у собі, як тато.
Коли я виросту, то обов’язково вивчусь на лікаря, щоб допомагати людям, як мій тато, адже ця професія від Бога.
Коваленко Анна , 5-А клас, Козелецька гімназія №1
Мій тато найкращий!
Я дуже люблю свого тата. Він добрий, чесний, мужній. Дивлячись на нього, я розумію, якими повинні бути справжні чоловіки.Я дуже люблю проводити час з татком. З ним не страшно у лісі, навіть весело. Він вчить мене придивлятися до природи й прислухатися до лісу. Виявляється, у лісі стільки всього цікавого. Я бачила, як білка сушить гриби, як їжак носить на собі листя, готуючись до зимової сплячки. Бачила сліди дикого кабана біля велетенського дуба. Мабуть, він шукав там жолуді. А ще пощастило побачити різні види гніздечок птахів. А ще татко так цікаво розповідає про гриби. Я бачила гриби, погризені зайцями чи лісовими мишами, слимаками. Вони не їдять отруйних грибів, значить, можна сміло такий гриб брати, адже він пройшов дегустацію, як каже тато. Свого татка я вважаю справжнім патріотом нашої країни, бо під час АТО він став активним волонтером і призвичаїв і мене до своєї діяльності. Я з радістю його підтримую й допомагаю йому у важливій і копіткій справі. Виявляється, дуже приємно робити людям добро, допомагати їм матеріально й підтримувати морально. Це не просто таткове заняття, це вже потреба душі. Людина, яка робить добро для інших, мабуть, не може бути поганою. Тому я переконана, що мій татко не просто гарна людина - він найкращий.
Гудим Варвара, 5-А клас, Козелецька гімназія №1
Я пишаюся своїм татом
Я пишаюся своїм татом, і це не просто слова. Я завжди знав, що люблю його з самого малечку, проте зрозумів, що він може бути прикладом для мене, зовсім недавно. Справа в тому, що мій тато – учасник АТО. Він справжній воїн, захисник, патріот. Ні на мить не завагався, коли постала небезпека і треба було захищати країну, нас усіх. Я вважаю, що це вчинок справжнього чоловіка. Я, мама й молодша сестричка чекали на нього з нетерпінням. А ще мій тато – шляхетна й благородна людина. І знову-таки це не просто слова. Тато з мамою прийняли рішення допомогти дітям, які потрапили в скрутне становище, втративши батьків. Вони взяли під опіку ще двох дітей, бо знають ціну життя. Як каже тато, чужих дітей не буває. Тепер у нас велика дружна родина: тато, мама і нас четверо. Ось такий у мене татко, і я щасливий, що мені є з кого брати приклад.
Стадник Ярослав, 5-А клас, Козелецька гімназія №1
