Василь Сухомлинський: виховуємо художнім словом

Свої погляди на освіту і виховання розкрив у багатьох книгах, статтях, нарисах. Він вибудував свою систему виховання дітей, що спирається на розвиток творчих сил кожної особистості на основі етико-естетичних цінностей, інтересів і потреб в умовах співдружності і співпраці дорослих і дітей. Широкою популярністю користуються його книги «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Листи до сина», «Сто порад учителеві» та ін. На початок ХХІ ст. вийшли багатомільйонними тиражами 65 його педагогічних творів, які перекладені 59 мовами світу.  Книги Сухомлинського мають особливий стиль викладу — простий, невимушений, емоційний — стиль бесіди, діалогу. У своїх текстах педагог наводить багато прикладів зі своєї багаторічної роботи. Це і розповіді про долю вихованців, історії їхніх сімей, родин, сюжети про повсякденний побут дитини, про шкільне життя у всій його різноманітності.

В тканину педагогічних творів уплетено також оповідання, казки, притчі та бувальщини, тобто художні мініатюри повчального характеру, які він сам і складав. Найбільше їх у книзі «Як виховати справжню людину», що вперше була надрукована уже по смерті автора, у 1975 р. Пізніше вона неодноразово перевидавалася. Згадана книга — це поради вихователям щодо морально-етичного виховання школярів, по суті — педагогічна етика, засновником якої Сухомлинський став на радянському просторі. Книга складається з 59 бесід на моральні теми, про які, вважав Василь Олександрович, необхідно говорити з дітьми, давати відповіді на питання, які дитина, підліток, юнак і юнка чекає отримати від дорослих, і в першу чергу від батьків і учителів, вступаючи у такий складний, суперечливий і разом з тим прекрасний світ життя. Бесіди обіймають велике коло понять «добра» і «зла» у доступному для дитини викладі. Вони розкривають, що таке краса і як потрібно її берегти, що таке радість і що таке горе і людська скорбота; про стосунки в сім’ї, любов до батьків, повагу і співчуття до бабусь і дідусів; про честь і совість, скромність і безкорисливість; про значення школи і учителя, книги і знань, про моральну свободу і обов’язок, про любов до рідної землі. Це єдина книга Сухомлинського, яка повністю присвячена педагогічній етиці, вихованню словом.

Вона значно більше, ніж інші, наповнена відступами, розповідями, художніми мініатюрами, що слугують підтвердженням, переконливою аргументацією, ілюстрацією тієї чи іншої моральної аксіоми, правила, закону, про які йдеться у розділах. До цього посібника з педагогічної етики Василь Олександрович створює «Хрестоматію з етики», яка, з одного боку, має самостійне значення, а з іншого — є складовою його цілісного підходу до всього виховного процесу, і морального передусім. «У виховній роботі нашої школи, — писав він, — протягом багатьох років склалася система етичних бесід з вихованцями, вироблено тематику, складено посібник з етики для вихователя й етичні хрестоматії для читання вихованцями різного віку в школі і сім’ї. У нас створено спеціальну етичну хрестоматію, яка складається з двох тисяч оповідань і казок повчального характеру. У них розкривається багатогранний зміст етики».  Для хрестоматії Сухомлинський сам склав майже 1500 оповідань, казок, новел, переповів притчі, легенди, бувальщини. Враховуючи ті, що розсипані по педагогічних творах, — значно більше, хоча майже всі вони ввійшли до його художнього доробку.

Отже, сам Василь Олександрович розглядав художні мініатюри у двох іпостасях — як складову (художньо-ілюстративну) етичного виховання, і як окремі твори для дітей переважно з моральною тематикою. Мініатюри, складені Василем Олександровичем, слугували взірцями, прикладами того, як, у якому напрямі працювати з дітьми, щоб вони розвивалися — замислювалися над своїми поступками, поведінкою, фантазували і складали власні оповідання і казки. Та й для батьків і учителів це було корисним і не зайвим. Казки та оповідання, що їх писали вже самі діти, педагоги школи дбайливо збирали, відповідно оформлювали і залишали назавжди у школі. Так, і нині у Державному педагогічно-меморіальному музеї В. О. Сухомлинського зберігаються близько 70 зшитків з творчими роботами школярів, зібрані за класами і оздоблені дитячими малюнками. До слова, у Павлиській школі і до сьогодні існує традиція складання дітьми казок і оповідань. З роками художні мініатюри педагога посідають все помітніше місце у літературі для дітей, особливо після проголошення незалежності України.

Це збірники оповідань і казок «Казки школи під голубим небом» (1991), «Чиста криниця» (1993), «Вічна тополя» (2003), «Вогнегривий коник» (2008), «Квітка сонця» (2009), «Всі добрі люди — одна сім’я» (2014) та ін. Ці збірки отримали найменування за одним із поміщених у них оповідань з промовистою, художньою і емоційно привабливою назвою.  Зміст художніх мініатюр В. О. Су­хомлинського відображає логіку розвитку і виховання дитини — від усвідомлення себе у світі, зачарування його красою, від батьківського, родинного кола і пануючих в оточенні дитини законів і правил — до пізнання себе, свого характеру, розширення світогляду, до школи як колиски народу та джерела живої думки, і насамкінець — до вищого прояву моральності — патріотизму. Зміст деяких оповідань, бувальщин відображає особливості побуту, повсякденного життя, характерні для часу, коли педагог жив і працював. Тому вихователь, учитель має попередньо підготувати дітей до сприйняття такого тексту. Сам Василь Олександрович проводив такі бесіди з морального виховання разом із складанням оповідань і казок у природному середовищі, як «Уроки мислення на природі», «Подорожі земною кулею» або в «Кімнатні казки», на «Острові див», у «Куточках мрій», і називав таке спілкування з дітьми «Школою радості», «Школою під голубим небом».

Ось як він писав про складний і чарівний процес казкотворення у передмові до однієї з підбірок своїх художніх мініатнюр: «Теплий літній вечір. На голубому небі спалахує перша зірочка. Щодня до мене приходять діти. Дошкільники, першокласники, другокласники… ми сідаємо під столітнім дубом. Замовкає село, засинає степ, із саду долинають таємничі звуки, спить озеро. Увесь світ навколо спить, лише зірочка в небі мерехтить та цвіркун співає. Це і є наша «Школа під голубим небом». Діти приходять у світ казки. У ці прекрасні літні вечори ми стаємо поетами — складаємо казки. Все, що ми бачимо, здається нам у ці дивовижні години казкою. «Школа під голубим небом» — це джерело живої думки й слова, до якого я щодня приводжу вас, щоб ви стали людьми великої душі, розумними й сердечними, мудрими мислителями. Тридцять п’ять років я торкаюсь словом до вашої душі. Десятиріччя праці — нелегкої, але радісної — переконали мене: казка, творчість — це найтонший і найніжніший дотик. Казка — дитинство думки. Вона робить світ дитинства яскравим і цікавим. Ми написали тисячі казок. Хто ж їх автор? Це чудова українська ніч, і декілька поколінь маленьких дітей, і я — всі ми творці казок «Школи під голубим небом». Долучимося ж і ми, дорослі, та наші діти й онуки, до цього чарівного світу.

Ольга Сухомлинська,  академік-секретар відділення загальної педагогіки та філософії освіти НАПН України, доктор педагогічних наук, професор дитини НАПН України