Україно моя, ти для мене у світі — одна

МЕТА:
виховувати почуття національної гідності; впливати на виховання любові, поваги до свого народу, своєї родини, української мови, пісні; розвивати вміння самостійно аналізувати факти.

ОБЛАДНАННЯ:
національна символіка, музичні записи.

ХІД ЗАНЯТТЯ:
I. Організаційний момент.
II. Основна частина.
Ведучий 1. Життя іде. Барвистими маминими рушниками стеляться в широкий світ дороги. Дорослішають діти, сивіють матері — такий закон життя. Але ніколи не старітиме наша квітуча українська земля. Ми дуже любимо свою Україну. Нас радує те, що вона вільна, незалежна, самостійна держава.
Ведучий 2. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла рішення: зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, вважати день 24 серпня Днем незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України. У цьому році ми відзначаємо двадцять п’яту річницю незалежності нашої країни.
Ведучий 1. Людина залишається справ­жньою людиною, доки в її серці живе любов до того куточка, де вона народилася. Цей благословенний клаптик рідної Вітчизни є для неї святим і недоторканним.

Учень 1:
І створив Бог небо голубе,
Родючу землю і зелені трави,
Дніпрові води й жито золоте
І райських птиць, що звуться солов’ями.
Людей чудових тут він оселив
І дав їм мову, що в душі співає,
І вільний дух в серця їм поселив,
І рай назвав цей українським краєм.

Учень 2:
Зацвітає калина, зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це — моя Україна,
це — моя Батьківщина,
Що як мама, як тато — одна.

Ведучий 1. Україна — це рідний край, наша земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, мудрими і талановитими людьми.
Учень 3:
Краю мій милий, моя Україно,
Земле моя молода,
Весни квітучі тебе замаїли
У веселкове вбрання.
Ниви засіяні, обрії сині…
Де мені взяти снаги,
Щоби простори твої голубині
Серцем своїм осягти?

Ведучий 2. Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, наші батьки й діаспоряни. Бо де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.
Учень 4:
Моя Україно!
Я чую твій голос —
Пшеничний твій колос,
І душу мені зігріває зерно,
Моя Україно,
Веселко-Калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
(Пісня «Моя Україна»).

Ведучий 1. Україно, я люблю твої сади, коли вони вкриваються білорожевим цвітом, коли все проростає, наливається силою і тягнеться до сонця.
Ведучий 2. Від любові кожного з нас залежить, яким буде майбутнє України.
Ведучий 1. Любіть землю! Любіть працю на землі! Бо із землі проростає зерно, з якого починається життя.
Учень 5:
Любіть Україну. Як сонце, любіть.
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її, вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.

Ведучий 2. Рідна мова — це невід’ємна частина Батьківщини, голос свого народу й чарівний інструмент, на звук якого відгукуються найтонші струни людської душі.
Учень 6:
Дар найцінніший маєм від Бога —
Найкраща в світі співуча мова
І невичерпні пісень криниці.
Даруймо радість всім по краплинці.

Учень 1:
Україно! Ти для мене — диво!
І нехай мина за роком рік,
Буду, мамо, горда і вродлива,
З тебе дивуватися повік…
Україно, ти — моя молитва,
Ти — моя розпука вікова…
Громотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
(Пісня «Україночка»).

Ведучий 1. Сьогодні на сході України йде війна. Гинуть люди, боляче чути про те, скільки вбито, поранено бійців та мирного населення. Україна втратила дуже багато людей. Серед них є жителі с. Семиполки, вчорашні учні нашої школи. Так, у лютому загинув наш випускник Грицай Олександр, обороняючи Донецький аеропорт. Дорого коштує нам наша незалежність, але ми будемо виборювати її до кінця.
Учень 2:
Є на світі різні країни,
Чудові й прекрасні вони.
Та серцю нашому мила Вкраїна,
Бо тут народилися й виросли ми.
Немало горя й біди зазнала вона,
Не раз чобіт чужинця
топтав наші землі.
Та вона не померла, не згинули ми,
Україна воскресла!
Бог почув молитви,
що зсилали до неба
Сотні років нескорені люди,
Й подарував незалежність,
й свободу дав,
І ми вірим — Вкраїна квітучою буде.

Ведучий 2. Воскреснемо, брати і сестри, бо наша земля, хоч І розп’ята на хресті історії, але свята.
Ведучий 1. Воскреснемо! Бо ми вічно були на цій Богом даній землі як народ, і рідне небо хай пошле нам силу до життя.
(Виходить дівчинка зі свічкою в руках).
Дівчинка:
Горить свіча,
і випікає серце
її вогонь…
і серце
скапує сльозами
в пригорщі долонь…
Нема від серця сліду —
тільки світло —
яскраве й тепле,
неначе подих свічки…
Горить свіча…
А, може, то
душа?..
Ведучий 2:
Пом’яни, Господи, душі дітей Твоїх,
що загинули за Віру, Правду, Свободу
і Незалежність Батьківщини,
вбитих, замучених, замордованих
у катівнях, концтаборах чи тюрмах.
Їх імена Ти знаєш, Господи.

Ведучий 1. 25 років ми живемо на вільній землі, працюємо на користь незалежної держави, яка має свій прапор, свій герб та гімн.
Ведучий 2. Про це мріяв, за це боровся наш нескорений народ.
Ведучий 1. Любов до землі, до рідного слова і народу прирекли багатьох славних синів і дочок України на тюрми і поневіряння.
Ведучий 2. Серед них — наш Кобзар і пророк Тарас Шевченко.
Учень 3:
Він жив надією, що
Кращий час настане,
Він вірив, що народ підніметься з колін
І розірве віковічнії кайдани,
Й ходити більш не буде у ярмі.
Уже здійснилося, Тарасе наш великий,
Твоє могутнє і пророче слово,
Живемо ми в державі незалежній
І маємо чудову нашу мову.
І прапор синьо-жовтий майорить,
На ньому тризуб Володимира сяє,
Народ наш більше не скорить,
Бо в нього у душі уже раба немає.
А довгожданную свободу
Народ наш вистраждав віками.
А зараз в Бога просимо про згоду,
Про єдність і порозуміння у державі,
Мирного неба над головою.
(Пісня «Україно, моя Україно»).

Ведучий 1:
Україно, соборна державо,
Сонцесяйна колиско моя,
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях.

Ведучий 2:
Ти не загинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в ній — перлина,
Не вмре повік. І світ-зоря,
Твоя зоря засяє.

Ведучий 1:
О, ні, Вкраїна не загине!
Коли народний океан
Співа, неначе той орган,
Є сила в нім — душа єдина!

(Входить Україна — дівчина в українському костюмі, у руках букет із гілочок верби, калини, чорнобривців, обв’язаний блакитною і жовтою стрічками).
Дівчина:
Я — не окраїна, я не — руїна.
Я — Україна, я — Україна!
Навік обрала собі дорогу:
Іду до Бога, іду до Бога.
Мій шлях ізмірить єдина міра —
Святая віра, святая віра.
Не знаю, хто там у центрі світу,
Я ж в центрі світла, і в центрі світло.
Кличу вас, люди, зліва і справа
В святу державу, мою державу,
В країну сонця, добра й свободи
Рушай, народе, рушай, народе!
Нас порятує від зла і крові
Голос любові, голос любові.
Вже час позбутись лиха-сваволі,
Плекаймо волю, плекаймо волю!
Пора звільнитись нам від прокляття —
Єднаймось, сестри, єднаймось, браття!
Плакати годі, годі тужити —
Нумо творити, нумо творити!
Будем служити Богу одному
І більш нікому, більше нікому!
Лиш перед Богом я на колінах.
Я — Україна, я — Україна!

Ведучий 2. Всесильний Боже, Мати Пречиста! Вчиніть, щоб небо над Україною було широке-широке та голубе-голубе, осяяне золотими променями сонця.
Ведучий 1. Ні, немає на світі кращого неба, ніж небо України. Високе, мов наш дух, воно благословляє свою Україну, береже у віках її материнську любов, тому його ніколи не відділити від рідної матінки-землі.
Ведучий 2. Подивімось на своє небо і думкою, як у тій чудовій пісні, полиньмо аж до сонця і зірок і гляньмо на трепетну землю, і тоді відкриється нам на зелено-голубому лику планети край, що нагадує собою серце — Україна.
Ведучий 1. Ні, як немає кращого неба, ніж небо України, так немає кращої землі, ніж наша Україна.
Учень:
Не ділімо цю землю,
Не ділімо це небо,
Не ділімо хатини
І сім’ї не ділімо.

Учень 5:
Бо ми — браття, єдині
В українському слові,
В українськім корінні,
В українській любові.

(Пісня «Віра в нас єдина»).

Надія Гуща