"Творчість упродовж двох століть" династія художників Годунових

Про виставку династії родини Годунових писати благодатна місія. Троє художників сказали своє вагоме слово на творчому Олімпі української школи живопису і наповнили галерею «Митець» творами високого художнього рівня.

Олександр Федорович Годунов (1916—2002) — батько Лариси Годунової та дід Ірини Годунової, відноситься до покоління українських митців, які всім своїм творчим життям слугували мистецтву, створюючи національний імідж своєї держави. Всі перипетії, які при­йшлося пережити українському народові, мов жорнова, вкрутилися і в життя художника. Але потяг до мистецтва, жадоба до творчості брали верх над усіма труднощами.

Вихованець майстерні відомого метра живопису Карпа Трохименка — Олександр Годунов зумів увібрати в себе найкращі риси свого вчителя і збагатити українську живописну школу новими самобутніми творами. Розмай жанрів по плечу цьому красномовному митцю, який умів передати образне бачення оточуючого світу через свою мажорну, впевнену палітру. Біля його полотен виникає дивне хвилювання, бажання побувати в тих сповнених романтики місцях і вдихнути розмай вишуканих квітів. Життєдайна сила пейзажів вирує на його полотнах, створюючи сагу життя мальовничих Дніпровських далів, суворих мотивів Забайкалля, вишуканих натюрмортів.

У творах доньки — Лариси Олександрівни інші акорди.

Благословення на самостійний творчий шлях вона отримала від свого вчителя живопису взірця української школи живопису Тетяни Яблонської. Отак, увібравши найкращі риси наставника, Лариса Годунова відправилася у самостійну творчу подорож ще з 1970 року. Вона почала наполегливо шукати сенс життя в історичних мотивах столиці України, блукати виразними околицями Седнівських просторів, створювати яскраві гра­фічні картини, наповнені ліричної ноти та чарівності. Ми стали близькими по духу в Седневі на одному з осінніх пленерів, влаш­то­ваних Київською організацією Національної Спілки художників України. Мене вразив дивний зосереджений процес підготовки художника до початку творчого чаклунства. Лариса Олександрівна неспішно вибирала місце серед унікальної на краєвиди місцевості і зосереджено починала малювати. Через деякий час магія вишуканої живописної палітри вже вирувала на її полотнах. Я відчула, що народжується новий цикл розмови вікових дерев. Так воно й сталося. І ось перед нами могутньої сили дерева, які увібрали в себе відгомін цілої епохи, а мисткиня відчула їхню силу і через енергійний малюнок передала дивний настрій магнетизму в просторі і часі.

Для її доньки Ірини Георгіївни Гордунової подорож в царину творчого процесу стає благословенням кожної створеної роботи. Будь то монументальний розпис, іконопис, портретна серія чи натюрморти. Дивна потужна енергетика створює гімн хвали людині, яка вміє цінувати життя, наповнювати навколишній світ радістю та красою. З вдячністю згадує Ірина свого наставника Феодосія Гуменюка, який вмів передати своїм учням жадобу до творчості і побудувати підґрунтя високого професіоналізму.

Достатньо подивитися на серію портретів, в яких відчуваємо настрій, глибину внутрішнього стану, філософські роздуми. В красномовних розписах на сакральну тематику висвітлюється світогляд художниці, якій підвладні духовні образи християнського вчення.

Отак, в оточенні української природи, увібравши в себе самобутність київської школи живопису, виконують своє соло художники однієї родини, вихованці одного вузу (Київського державного художнього інституту, нині Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури).

Українські митці ввібрали в себе два тисячоліття з життя українського народу, благословляючи присутніх життєдайною енергією хвилюючої палітри. Перед нами творча династія, якій є що сказати людям, і вони відверто запрошують в царину своєї творчості отримати естетичне задоволення й збагатити свої почуття життєдайним подихом прекрасного.

Виставка вражає красою живопису, мажорні кольори, піднесений настрій та неймовірна любов до людей і життя вирує з представлених картин. Я неймовірно схвильована від побаченого. Давно в столиці не було такого рівня виставок. Це гімн київській школі живопису. Ще раз вітаю Ларису та Ірину Годунових, я на крилах натхнення. Мені здається, що потрібно знайти можливість і показати картини у провідних галереях України. Сус­пільство повинне виховуватися на картинах високого художнього рівня.

Підтримати художників прийшли шанувальники образотворчого мистецтва, друзі, побратими по творчості, заслужений діяч мистецтв. голова секції живопису КОНСХУ Іван Пилипенко, мистецтвознавці Алла Ревенко, Іларія Міщенко, живописці Леонід Сотник, Тамара Недошовенко та Олександр Бородай, Олександр Миловзоров, скульптор Борис Довгань та ін. Змістовно представила ретроспективний розвиток творчої династії Годунових берегиня галереї Анна Лавреха.

Вагома культурно-мистецька ви­ставка збагатила духовне життя столиці Украї­ни знаковою подією.