З кожним новим проєктом ловлю себе на думці, що не так просто зробити концепцію для вишуканої публіки лікарні №8, де розташована арт-локація «Мистецька світлиця». Персонал високого професійного рівня, з власними симпатиками до культури та мистецтва, вимогливий до себе та людей, які з різних причин попали в цей заклад, отримують лікування, проходять реабілітацію. На першому місці – надання медичної допомоги людям, яка потребує злагодженої праці усього колективу.
З подіями останніх років, пов’язаних з варварською війною, доба розписана щохвилинно. Але ми ж недаремно для творчої діяльності взяли крилатий вислів філософа й лікаря Гіппократа: «Не можна вилікувати тіло, не лікуючи душу». Тому арт-проєкт відомого фотохудожника, члена Київської організації Національної спілки художників України, засновника ART Capital Consulting Андрія Котлярчука є свідком вище названої тези.
На виставці представлена серія фотопортретів бійців роти, яка не тільки входила до Маріупольського військового гарнізону, а й була створена безпосередньо на лінії оборони Маріуполя в грудні 2014 року. Фактура чорно-білої плівки камери «Роллейфлекс» допомагає зануритися у світ на грані життя та смерті. Фото доповнені враженнями добровольців християнського відділу «Святої Марії», які після Майдану свідомо пішли на передову захищати свою Вітчизну.
У передмові до фотоальбому «Добровольці»/Volunieers, Андрій Котлярчук робить акцент на людську пам’ять, яка «…має цікаву особливість забувати важливі речі та пам’ятати дрібнички. Коли ця жахлива війна закінчиться, почнеться процес руйнування спогадів. Складна мозаїка з облич бойових товаришів, їх геройських вчинків, мрій та вражень від війни стане прозорою. Все залишиться в далекому минулому. І лише іноді короткі епізоди будуть ненадовго випливати із глибин пам’яті.
На війні час спливає швидко, зупинятися ніколи, стверджує митець. Цілодобова коловерть військового механізму знаходить роботу кожному. Саме через шалене навантаження на передовій мені захотілося хоч ненадовго зупинити час. Не бігати за бійцями з репортерською камерою, а дати змогу розкритися героям, які добровільно поїхали на війну захищати Вітчизну. Багато з них прибули на фронт прямо з революційного Майдану».
Так створена серія портретів стала пам’ятником бійцям, де документ епохи тісно переплітається з художнім поглядом автора, який стверджує, що «саме неповторний малюнок чорно-білої плівки занурює нас у світ, де все по-справжньому, навіть смерть». Через аплікації до кожного портрета Котлярчук створив своєрідний щоденник, в якому записав враження від розповідей самих добровольців.
Прості фрази бійців створили одне ціле з фотопортретами, які розкривають внутрішній світ кожного героя. Боєць з позивним «Майдан» уявляв війну тільки по фільмах, які бачив у дитинстві. Воїн з позивним «Кінь» казав, що час від часу йому здається, що він відчуває серце свого автомату: «…я точно знаю, що ця штука не може бути мертвою, бо вона – частина мого тіла, можливо, й розуму…».
Реакція відвідувачів виставки дуже динамічна, викликає дискусії, спонукає до спогадів тих, хто побував у пеклі війни. Сьогодні спілкувалася з пораненим бійцем, який пройшов Маріуполь... Коментуючи виставку, він звернув увагу на те, що звичайному глядачеві й на думку не прийшло б – це відносилося до деталей одягу військових. Так, це була постановочна фотосесія, але близька до реальних подій, в яких брав участь боєць.
Серед військових ми бачимо чимало жінок, які мужньо боронять нашу землю. Одна з них з позивним «Ніка» казала, «що до війни відноситься, як до необхідної роботи, яка рано чи пізно закінчиться. А після я обіцяю собі спати без сновидінь». Таким чином реальні події формують художні образи, теми, що стають актуальними саме для українського мистецтва, яке потрібне тут і зараз. Тому фоторепортаж стає документом епохи, пам’ятником бійцям, які виборюють цю вагому сторінку в українській історії. Художніми засобами Андрій Котлярчук висловив вдячність батальйону «Свята Марія» за можливість реалізувати цей проєкт, зйомки якого велися на лінії оборони Маріуполя в грудні 2014 року».
Десятки волонтерів допомагали в реалізації цього складного унікального проєкту. Шалений вир подій на передовій спонукав автора зупинити час. Кожен воїн, схоплений фотокамерою талановитого митця, стає частиною історії нашого народу, обличчям сучасної України. У шкільні підручники увійдуть бійці з позивними «Боргезе», «Професор», «Давос», «Алігатор», «Сірко» та багато інших представників різних областей нашої багатостраждальної України. Загалом закарбовані імена в цій фотосесії – це сила й слава української спільноти та вдячність за збереження нашого життя, цілісності нашої держави та її кордонів.
Автор колекції світлин дарує її лікарні як свідоцтво воєнного часу, коли мистецтво стає рушійною силою, оберегом та скарбницею нашої пам’яті. «Добровольці» увійшли в сторінку історії визвольної боротьби українського народу за свою територіальну цілісність. Пам’ятаємо з вдячністю.
Фото автора та Андрія Котлярчука
Валентина ЄФРЕМОВА
