Туалети. Деякі особливості делікатного сервісу
Щоб розповісти про цю специфічну сферу послуг, необхідно зробити певний екскурс в історію. По-перше, тема цього, так би мовити журналістського дослідження, присвячена своєрідному професійному святу, про існування якого та про те, що з ним пов’язане, шановні читачі можуть дізнатися, прочитавши цю статтю. Тому без зайвої інтриги відверто зізнаємося, що назва цього свята — Всесвітній день туалету. Тема делікатна, але дуже актуальна.
Всесвітній день туалету
Всесвітній день туалету Всесвітній день туалету заснований у 2001 році на міжнародній конференції в Сінгапурі. Саме тоді експерти туалетної справи з 200 країн створили туалетну Світову організацію торгівлі (СОТ), яка проголосила нове професійне свято. Вперше цю дату світ відзначив 19 листопада 2007 року, і з тих пір святкує її щорічно. А 5 вересня 2007 року навіть був відкритий один з найбільш незвичайних музеїв у Києві — це Музей історії туалету.
Що означає слово «туалет»
Туалет (фр. toilette) — приміщення для виправляння природних потреб (сечовипускання та дефекації). В туалеті повинен бути розташований унітаз та інші санітарно-технічні пристрої, наприклад, раковина і біде. Сучасні туалети приєднані до каналізації. Існують також переносні туалетні кабіни та біотуалети.
Громадський туалет
Громадський туалет — це туалет у громадських місцях: вулицях, вокзалах, аеропортах, ринках, супермаркетах, стадіонах, театрах, кіно, ресторанах тощо. Зазвичай громадський туалет розподілений на жіночу та чоловічу частину. В останній встановлюються пісуари. Взагалі також існують туалети з кабінами для інвалідів і матерів із дітьми.
Інші назви туалету
Часто вживаються інші назви туалету. В просторіччі, крім загальновживаного слова «туалет», можуть також використовуватись і наступні синоніми: вбиральня, нужник, клозет, ватерклозет, очко, товчок та ін.
Також певне розповсюдження отримало слово «сортир», яке з’являється наприкінці XVIII — початку XIX століть, коли в російських світських колах у моді була французька мова. Звісно, що у делікатній ситуації дворяни переходили на французьку мову і прямо не вживали слів: «я пішов до туалету», а говорили: «Je dois sortir» («Мені треба вийти»). Відповідно, за однією з версій від дієслова «sortir» виник евфемізм (від грец. euphemia — невживання, утримання від неподобних слів) зі значенням «туалет». У наші дні вираз знайшов просторічний, в цілому грубуватий характер, однак при цьому не перестає використовуватися людьми у повсякденному житті.
По іншій версії, історія слова бере початок під час війни 1812 року, коли полонені французи просилися вийти за потребою, як кажуть, по нужді, наші солдати розуміли слово «sortir» не інакше як туалет.
Крім загальновживаного напису «туалет», застосовуються також інші способи маркування туалетних приміщень й окремих будівель. В англомовних країнах туалет означається «00» — двома нулями як «приміщення поза нумерацією». Також є теорія, яка говорить про те, що ця назва пішла з англо-армійського жаргону. Таким чином означали туалети для офіцерського складу (від англ. officers only).
У громадських туалетах паралельного типу входи в чоловічий (мужський) і жіночий туалети означаються відповідно буквами «М» і «Ж» (в англомовному варіанті — M (man) і W (woman). Також для цих цілей можуть використовуватися зображення, асоційовані або з туалетною темою, або за статтю відвідувачів.
Туалетна кімната
Раніше поняття «туалетна кімната» трактувалося як приміщення для здійснення туалету, тобто для приведення в порядок свого зовнішнього вигляду. Туалетні кімнати були обов’язковим атрибутом будинків заможного класу. Як правило, жіночі туалетні кімнати виконували роль своєрідного будуара, де дама вмивалася, вбиралася, розчісувала довге волосся, приколювала до одягу коштовності та ін. Туалетна кімната в жодному разі не асоціювалася з місцем, де знаходиться сантехніка, призначена для відправлення природних потреб. З тих часів туалетна кімната перетерпіла серйозні зміни.
Індивідуальний туалет сьогодні
Сьогодні туалет став частиною універсального санвузлу (який об’єднує зазвичай ванну, раковину, унітаз тощо), хоча й досі продовжує служити приміщенням, де можна привести себе в порядок. Вибір — розділений або сполучений санвузол, є суто індивідуальним — жодних порад і рекомендацій з цього приводу не існує. У кожного свій смак і зараз приватні будинки в рівній мірі оснащуються або приміщеннями з сусідніми ванною та унітазом, або окремими туалетними кімнатами, призначеними для здійснення виключно певного ритуалу, з унітазом і, як правило, з біде. Об’єднані за призначенням приміщення — ванна і туалетна кімнати — служать справі тілесного і духовного очищення.
Нестача громадських туалетів
На сьогодні в Києві нараховується менше 300 громадських туалетів, з яких частина не працює. Згідно з підрахунками заступника голови Київської міської державної адміністрації Олександра Мазурчака, столиці необхідно як мінімум утричі більше туалетів, як повідомляє радіо «Свобода». За його словами, зараз учені розробляють Програму-схему санітарної очистки міста Києва, буде розглядатися питання збільшення кількості туалетів. Буде точно визначено та науково обгрунтовано, скільки потрібно туалетів у кожному районі столиці. Перед тим був для цього вивчений досвід розвинутих країн Європи та світу.
«Програма передбачає кілька напрямків. Уже є сьогодні модульні туалети, за типом «ТУТ-Сервіс», біля 160 — це туалети, які мають воду та каналізацію. Буде нарощуватися кількість таких модулів. Другий варіант — це теж модулі, контейнерні туалети — це там, де нема комунікацій, каналізації (парки, пляжі), котрі будуть використовуватись як сезонні туалети, що мають воду зверху, зливаються та відкачуються. Вони нормальні, без запаху. Третій варіант — ми будемо відновлювати стаціонарні споруди, що були у свій час побудовані як туалети. Зі 126 стаціонарних туалетів більше 80 у нас на балансі», — розказав заступник голови КМДА.
Крім того, передбачене установлення тимчасових безплатних біотуалетів на багатолюдних заходах, зокрема, на Новий рік або День Незалежності. Олександр Мазурчак додав, що Програма санітарної очистки Києва у будь-якому випадку повинна бути узгоджена до кінця року. Це частково вирішить проблему туалетів і до Євро-2012. Нагадаємо, раніше повідомлялося про те, що до 2012 року в Києві вдвічі збільшиться кількість громадських туалетів.
На київських зупинках установлять туалети
У рамках підготовки столиці до проведення фінальної частини Євро-2012 міською адміністрацією була затверджена Схема розміщення туалетних модулів, яка передбачає встановлення громадських туалетів модульного типу за рахунок інвесторів.
Як повідомляє Київ-Пресс із посиланням на Головне управління комунального господарства, інвестор уже знайдений. За результатами конкурсу переможцем було визначено ТОВ «ТУТ-Сервіс». Це підприємство повинно до початку Євро, а саме до 30 квітня наступного року, установити 120 громадських туалетів мобільного типу, з яких 24 уже встановлено. Крім того, в цьому році буде завершена робота по установленню громадських туалетів, які були придбані за кошти Головного управління комунального господарства у кількості 14 штук.
В ГУ комунального господарства повідомили, що з огляду на багаточисельні скарги киян на роботу громадських туалетів було вирішено після закінчення Євро-2012 туалети модульного типу обладнати на зупинках громадського транспорту, в парках, скверах й околицях столиці. «Зараз ми розглядаємо питання перенесення громадських туалетів у місця, які пропонують кияни. Вирішуємо, наскільки це буде доцільно», — розповіли в ГУ комунального господарства.
Післямова
За даними ООН, людству не вистачає вбиралень. У будинках без туалетів та інших санітарно-гігієнічних зручностей живуть 39% світового населення, або понад 2,6 млрд осіб. Хоча з 1990 року число людей, які використовують практику відкритої дефекації, скоротилося на 168 млн осіб, проте це явище, як і раніше, значно поширене у країнах Південної Азії. У цьому регіоні 44% населення живуть без туалетів. При цьому сім з десяти осіб, які не забезпечені елементарними санітарними зручностями, — сільські жителі.
Щодо туалетної проблеми в Україні, зокрема в Києві, то без перебільшення можна стверджувати — вона одна з нагальних. Недостатня кількість вуличних вбиралень. А ті туалети, що залишилися ще з радянських часів, не відповідають санітарним нормам або сучасним вимогам. Вони, на жаль, не такі, як хотілося б.
Сьогодні більшість працюючих туалетів — платні. Відвідування деяких з них обходиться дорожче, ніж проїзд у громадському транспорті. І якщо в центрі міста відхожих місць обмаль, але вони все ж таки зустрічаються, то серед новобудов таке поняття, як громадський туалет, практично відсутнє. Тому туалетна тема поки що залишається невирішеною проблемою.
Будемо сподіватися, що підготовка до Євро-2012 у якійсь мірі допоможе її розв’язати. Адже відомо, що надія вмирає останньою. Тому хочеться вірити, що обіцянки чиновників не залишаться пустими словами. А це буде означати, що у столиці нашої держави однією проблемою стане менше.
