Тематичний урок «Свято осені»
Мета заходу:
1. Продемонструвати уміння й навички віршування, декламації, акторські здібності членів літстудії «Паростки».
2. Після свята учні знатимуть звичаї, обряди й традиції українців осіннього періоду.
І ведучий:
Як швидко літо промайнуло!
Прийшла осіння вже пора,
Немов на крилах пролетіло
Кохане літечко з двора!
ІІ ведучий:
На знак того, що місяці
Осінні вже настали,
На Свято осені усіх
Ми дружно вас зібрали!
І ведучий:
Привіт друзі! Дякуючи осені, ми знову разом.
ІІ ведучий:
А я нічого не маю проти літа.
Як на мене, нехай би воно тривало вічно!
І ведучий:
Так-то воно так. А як же друзі?
Адже саме осінь збирає нас докупи.
ІІ ведучий:
Так, звичайно. І сьогодні всі разом
ми зустрічатимемо чарівницю Осінь,
бо вона того варта.
І ведучий:
Звичайно, варта, адже Осінь багата плодами.
ІІ ведучий:
Наша Осінь — особлива. Вона багата на творчі доробки літстудійців: вірші, есе, оповідання… І всі про неї — царицю Осінь. Отже, послухаймо.
Учениця читає власний вірш:
Цариця Осінь
Цариця Осінь вже прийшла,
У парку затишок знайшла,
Позолотила скрізь листки,
Вже не живі вони, о ні!
Ось вже кружляють у танку,
І чути пісню їх тонку.
На землю тихо осідають,
Що з ними буде, іще не знають.
І лиш курличуть журавлі
В небесно-ніжній синяві.
Яскраво айстри пломеніють,
І чорнобривці духмяніють.
Я так радію цій порі,
Її чекаю день при дні,
Бо осінь царську я люблю
За злото-жовту її красу.
Коваленко Вікторія, 7-й клас
I ведучий:
Осінь... Це вона дарує нам яскраві барви дерев, осінні квіти...
II ведучий:
А сірі дощові будні? Вона лише зрідка тішить нас сонячним промінням і примушує змінити улюблені шорти й теніску на теплу куртку й джинси.
І ведучий:
Як на мене, осінь найпрекрасніша пора року.
Як її можна не любити?
Учениця читає власну поезію:
Осінь
Осінь вже малює
Золоті картини,
Погляд мій хвилює
Листопад щоднини.
Жовте і червоне
Листя опадає,
Золотою ковдрою
Землю всю вкриває.
Низько ходить сонце,
Вітер, дощ і злива…
Я дивлюсь в віконце —
Радісна й щаслива.
Хоч про літо спомин
Маю в серці я,
Чую вітру гомін —
Осінь люблю я.
Дідовець Юлія, 11-й клас
ІІ ведучий:
Осінь… Про неї так багато написано поезій.
На її честь створено тисячі римованих рядків.
Треба тільки вміти побачити й відчути її.
Учениця читає власний вірш:
Осіннє
Кленовий жовтограй
В душі моїй заграв —
Осінньо-веселково,
Багряно-барвінково
В танку дощів осінніх
Таємно закружляв.
Осінній листограй
В думки мої запав —
Сміливо-веселково,
Яскраво-світанково
У снах моїх безсонних
Відверто закружляв.
Приліпко Катерина, 11-й клас
І ведучий:
Осінь... Ще донедавна про її прихід ніхто, крім календаря, не згадував, та все ж таки щось змінилося, стало іншим.
II ведучий:
Звісно, змінилось. І це важко не помітити.
Адже змінилась як погода, так і природа.
ІІ ведучий:
А як на мене, то осінь — сумна пора року.
І хоч у нас свято, настрій у мене — нікудишній.
I ведучий:
Та що ти таке кажеш! Здавна наші предки шанували осінь.
Дякували їй за гарний врожай. Саме на осінь припадає цілий цикл народних свят. А тут уже сумувати ніколи.
II ведучий:
Осінні свята розпочинаються Першою Пречистою.
Учениця розповідає:
Протягом осіннього періоду є три Пречисті. Про них у народі говориться так: «Перша Пречиста жито засіває, друга — дощем поливає, а третя снігом покриває». Отже, в період Першої Пречистої відбувається озимий посів.
Після Першої Пречистої дівчата в селі вже звільняються від важкої роботи. Приповідка каже: «Прийшла Перша Пречиста — стає дівка речиста» — багато говорить, бо немає вже роботи.
Після Успіння Пресвятої Богородиці (28 вересня) господарі, що мають дорослих дітей, готуються до весільного сезону. В період Першої Пречистої в садах України відбувається збір урожаю. Залишаються ще тільки зимові сорти яблук та деякі сорти груш. Збираючи садовину, дівчата співають:
Пречиста по груші ходила,
Пречиста мішок загубила,
А Спас ішов, лишок знайшов.
«Спасику, батьку, віддай мені мішочок,
Не буду ходити у твій садочок».
I ведучий:
11 вересня є свято Всічення Голови святого Пророка Предтечі й Хрестителя Господнього Івана, або, як кажуть у народі, Головосіка.
У цей день не варять борщу і це є один день протягом цілого року, коли гріх їсти борщ. Віруючі люди в цей день не беруть у руки ножа, навіть хліб ламають руками. Нічого не можна рубати сокирою і пиляти пилою.
Цього ж дня суворо дотримуються посту. Не можна різати нічого, що нагадує собою голову. «Якщо зрізати головку капусти в цей день, то може потекти кров».
II ведучий:
14 вересня є свято Преподобного Семеона Стовпника і матері його Марфи, а в народі кажуть — Семена.
Колись, ще в козацькій Україні, на Семена справляли пострижини молодих хлопців і вперше садовили їх на коней. Цей добрий звичай походив ще від княжих часів. Молодих княжичів у цей день садовили на коні та з великими церемоніями везли до церкви, а там, після Служби Божої, пострижини виконував сам єпископ.
На Семена колись було велике базарне свято. Там продавали, купували, куштували. Свято із свят.
ІІ ведучий:
От приїхали на базар, а там... і торги, і пісні...
Українська народна пісня «Ой, там, на товчку, на базарі, жінки чоловіків продавали».
(Учні співають пісню та інсценізують).
I ведучий:
21 вересня за новим стилем є свято Різдва Пресвятої Богородиці або, як кажуть у народі, Друга Пречиста.
У цей день в Україні, звичайно, ідуть дощі, а тому й кажуть: «Друга Пречиста дощем поливає!»
II ведучий:
А зараз до вашої уваги цикл «дощовий» — вірш від Катерини Кравченко.
(Учениця читає власний вірш).
Дощ
Вітер стука у вікно,
Його я бачила давно,
Він біля мене танцював,
I мою душу хвилював...
Ми iз дощем гуляли
I у танку кружляли.
Катерина Кравченко, 11-й клас
ІІ ведучий:
Не знаю, як ви, а я зовсім не люблю осіннього дощу, особливо, якщо нема під рукою парасольки. Прослухайте вірш, який так і називається «Парасолька».
(Учениця читає власний вірш).
О рятівнице моя неповторна!
Ти помічниця моя безутомна.
Що я без тебе у зливу і дощ?
Мов той холодний болотяний хвощ.
Ти моя вірна і справжня подруга,
Хай не настигне тебе десь наруга.
Хай хоч сміється і злиться вітрисько,
Ти завжди поруч, ти завжди близько.
Разом з тобою я в небо дивлюсь
І на погоду ніколи не злюсь,
Впевнено й гарно себе почуваю,
Як накрапає — тебе розкриваю.
Подругу вірну і справжню я маю,
Кращої тебе у світі не знаю.
Всім парасольку бажаю знайти,
Щоб захищала завжди у житті.
Приліпко Катерина, 11-й клас
I ведучий:
27 вересня є свято Воздвиження Чесного Животворчого Хреста Господнього або, як кажуть у народі, «Здвиження».
На Здвиження земля движеться до зими, а тому від цього часу настають холодні дні і птахи відлітають до вирію. До вирію повзуть і гади, а тому в день Здвиження небезпечно ходити в ліс.
ІІ ведучий:
А зараз відгадайте віршовані загадки про птахів, які склала Баринова Крістіна.
У осінній день в краї далекі відліта від нас … (лелека).
Високо в горах кружляє, п’є водицю із джерел,
А зовуть його … (орел).
Гусінь та жучки збирає, часом по дворах гуляє,
Непримітний молодець — спритний хлопчик … (горобець).
Білобока господарка — в лісі головна пліткарка,
Це не пташка, а морока, звуть усі її … (сорока).
Баринова Крістіна, 7-й клас
І ведучий:
14 жовтня є свято Покрови Пресвятої Богородиці або, як кажуть, Покрови.
На Запоріжжі була церква святої Покрови, і запорізькі козаки вважали святу Покрову своєю покровителькою. Існує переказ, що, коли козаки тікали від турків, то сховалися в тій церкві і їм з’явився образ Божої Матері Покрови, а тому турки не змогли вдертися в церкву чи підпалити її.
А чи є серед вас козаки, ми зараз спробуємо перевірит.
(козацьке змагання: перетягування каната тощо)
IІ ведучий:
Покрова — сезон сватання та весілля, а тому дівки, яким уже надокучило дівувати, молилися:
«Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зосталася дівкою».
І ведучий:
А зараз до вашої уваги інсценізація української народної пісні «Ой, ти гарний, Семене».
II ведучий:
День святої П’ятниці
10 листопада — день Великомучениці Параскеви або святої П’ятниці.
В цей день жінки, бувало, не прядуть і не шиють. Існує вірування, що свята П’ятниця з’являється людям у вигляді дуже бідної жінки, її тіло пошпигане голками, понівечене веретенами, порізане ножами та попробиване цвяхами. Це так її понівечили ті люди, які в день святої П’ятниці працюють.
У році є дванадцять п’ятниць, які були колись в особливій пошані серед жінок: це — п’ятниця перед Благовіщенням, десята п’ятниця після Великодня, перед Зеленими Святами, Успінням, Головосіком, Здвиженням, Покровою, Введенням, Різдвом Хрестовим, Водохрищем та дві Великопісні.
І ведучий:
14 листопада за новим стилем — день Святих чудотворців безсрібників Кузьми й Дем’яна, або, як кажуть у народі, «Кузьми-Дем’яна».
За стародавньою традицією сільської молоді, в цей день відбувається перша складка дівчат курми. Дівчата зносять на вечорниці кури, ріжуть їх, смажать чи варять і ввечері подають на стіл. Хлопці приносять напої і відбувається почастунок — «чия курка смачніша».
У народному віруванні Кузьма й Дем’ян вважаються оборонцями людей від зміїв. У цьому зв’язку розповідається легенда, що Кузьма й Дем’ян були ковалями і одного разу вони вбили змія, спалили його, а попіл розсіяли за вітром. З того попелу розплодилося багато гаддя і тепер святі ковалі мусять боронити людей — «вони розпеченим залізом у зміїв жало випікають».
Господарі примічають погоду: «Як вітер на Кузьми-Дем’яна, то буде дорога санна», — тобто буде сніг і треба буде їздити саньми.
I ведучий:
21 листопада за новим стилем — Собор Святого Архистратига Михаїла або, як кажуть селяни, Михайла.
Святого Архистратига МихаЇла наш народ вважає за патрона столиці України — Києва. Стародавній герб Києва оздоблений образом Архистратига з мечем.
У народній уяві Архистратиг Михаїл — це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. «Іноді, — як каже легенда, — з блискавки робиться хрест, — це Михайло благословляє, а Архангел Гавриїл стріляє чорта».
Мисливці вважають Михайла своїм покровителем і святкують цей день: смажать здобич, співають і розповідають мисливські пригоди.
ІІ ведучий:
Святим Михайлом закінчувався цикл осінніх свят і розпочиналися вечорниці — одне з найулюбленіших свят молоді. Йдучи на вечорниці, дівчата брали з собою роботу — пряли, дерли пір’я, вишивали. На вечорницях завжди було весело — можна почути страшні та смішні бувальщини, поспівати, поворожити.
I ведучий:
А ще кожна дівчина, що йшла на вечорниці, брала з собою частування.
Як і на вечорницях, на правах господарів ми пригощаємо вас власноруч виготовленими гостинцями.
(Дівчина виносить миску з варениками і пригощає всіх присутніх).
ІІ ведучий:
А ще на вечорницях можна було показати свої таланти. Зустрічайте, члени літературної студії «Паростки» із власними віршами на осінню тематику.
Осінь
З дерева листочки осінь позривала
І за темні хмари сонце заховала.
Опустила віти вишня під вікном,
Спи, моя красуне, ти спокійним сном.
Не сумуй за літом і своїм вбранням —
Зацвітеш знов цвітом — радість солов’ям.
Баринова Крістіна, 7-й клас
Люблю я осінь
Люблю я осінь золоту,
Її жовтаві коси,
Осінні яблука в саду
І неба синю просинь.
Люблю я осінь чарівну,
Її яскраві барви,
У душу осінь я впущу —
Нехай живе там завжди.
Потебня Марійка, 6-й клас
І ведучий:
Я чую звуки листя золотого,
Коли спускається вечірній силует,
І в мене не лишається нічого,
Лиш осінь і її портрет.
І ведучий:
І ось вона іде у всій своїй красі:
В руках тримає пензлі кольорові.
Уважно оглядає всі квіти і ліси
І тихо шепче щось на їх казковій мові.
ІІ ведучий:
Осінь гарна, щедра й багата
На свято до нас завітала завзято.
Виходить дівчина в осінньому вбранні (це дівчина-Осінь з кошиком з яблуками та грушами) і говорить:
Не з пустими руками
На свято я йшла —
Цей кошик з дарами
Я вам принесла.
(Дівчина-Осінь пригощає всіх присутніх гостинцями з саду).
Закінчується свято осіннім вальсом.
АВТОР
Приліпко Наталія Миколаївна, керівник літстудії «Паростки», старший учитель української мови та літератури Козелецької гімназії №1, Чернігівська область
