Казки

Давно колись був собі чоловік з великою бородавкою на правій щоці. Одного дня, коли той чоловік збирав у лісі хмиз, знялася страшна буря. —    Цур тобі, пек тобі! — закричав чоловік і заховався у печеру. «От лий?! Хоч би недовго лютувала»,— роздумував він, але буря його не слухалася, а щораз дужчала. Тим

Давно колись у селі Саваяма в провінції Хідзен жив собі вугляр на ім'я Нагайосі. Якось уночі йому приснилося, ніби в його узголів'ї стоїть дідуган, схожий на чаклуна, і каже: — Нагайосі, іди до містечка Такаяма і стань на мосту Купуймісо. Тоді напевно почуєш щось важливе. Чоловік прокинувся

Давно колись у коморі одного дому оселилася миша зі своїм чоловіком. Жили вони заможно: в коморі були і рис, і ячмінь, і пшоно, і квасоля. Та от біда — не мали вони дітей. Тож почали вони молити богів: —    Пошліть нам, боги, дитятко! І незабаром народилася в них мишка. Батьки так нею

Давно колись жив собі син, дуже вірний своєму батькові. Та з діда-прадіда був у тій стороні звичай відносити в гори й залишати там батька або матір, коли їм сповниться шістдесят років. За недотримання того звичаю місцевий вельможа жорстоко карав. І от настав час і цьому синові нести батька в гори,

Жила собі колись в Едо жаба, яка вже давно хотіла побувати в Кіото. А в той самий час у Кіото жила інша жаба, яка мріяла відвідати Едо. От одного дня жаба з Едо набралася відваги та й вирушила в дорогу до Кіото. А невдовзі і жаба з Кіото вирушила в

Жив собі колись чоловік. Одного разу прокидається він уночі, виглядає у вікно — надворі щось світиться. «Ой, що це таке?» — подумав чоловік і відчинив вікно.  І  як же він здивувався коли побачив, що горить сусідський будинок. «Треба якнайшвидше сповістити про це  старосту,— вирішив  від,  але тут же зупинився.— Стривай! У таку

Жив собі колись ловець качок на ім'я Гомбей. Щодня ходив він на озеро, ловив одну качку, продавав її в місті і з того жив. Та якось Гомбей подумав: «Куди  це  годиться — одна  качка!   Ловитиму  щодня  сотню». І він розставив на озері сотню силець. Прийшов наступного дня вдосвіта, дивиться

Давно колись жив собі рибалка Урасіма Таро. Одного разу, проходячи вздовж узбережжя, він натрапив на галасливу юрбу хлопчаків, які знущалися з великої черепахи. Рибалці стало жаль нещасної, і він гукнув до дітей: —    Як вам не соромно мучити черепаху!
Але дітлахи пустили його слова повз вуха, —    Я куплю її,— сказав жалісливий

Давно колись у провінції Кінукі жив собі парубок, непросипущий п'яниця. Рідний дядько вболівав за нього і безперестану дорікав йому, але марно — парубок і вдень і ввечері сидів у шинку. Якось дядько подався в сусіднє село. Коли переходив місток через річечку, побачив у воді щось темне. То була людина.

Давно це було. Жила собі жінка з трьома синами. Чоловік її вмер, а тому не мала вона грошей, щоб рису купити. «Нема ради, доведеться дітей позбутися»,— вирішила вона й повела їх у ліс. —    Дітоньки, почекайте мене тут, я куплю вам солодощів і поверну
ся,— сказала вона й пішла з лісу.

Давно  колись  при  одному гірському храмі жили священик із послушником. Як настала осінь, за кожним подмухом вітру з каштанів у лісі біля храму падали плоди й гупали об землю. Послушник дуже любив каштани, тож попросив священика: —    Отче, пустіть мене, будь ласка, в ліс по каштани. —    Не  можна.  Там  живе  страшна

Давно це було. Одного дня зустрілися на дорозі лисиця і танукі. —    Слухай, танукі. Кажуть, у тебе великий хист перевтілюватися. Може, позмагаємося? —    Давай. Тільки дивись, щоб потім не пожаліла,— погодився танукі й поплескав себе лапами по товстому животі. —    Починаю я! — вигукнула лисиця і побігла. Біжить вона, біжить, дивиться — стоїть край дороги

Давно   колись   ішов   собі   узбережжям чоловік. Аж бачить — риба б'ється на піску. —    Добрий чоловіче, кинь мене у воду, а то люди спіймають! — заблагала вона. Чоловік послухався риби й кинув її в воду якомога далі від берега. «Хоч   одну   добру   справу   сьогодні   зробив»,— радів   він,   ідучи   далі. Зненацька  хтось

Жив собі колись у провінції Ямато бідний-пребідний, але добрий душею парубок. Не мав він і жменьки рису, тож одного дня вирушив до храму Хаседзі, побудованого на честь богині милосердя Каннон. —    Милосердна Каннон, допоможи мені! Я згоден на будь-яку роботу,— почав він благати. Двадцять днів молився він, а вранці двадцять першого

Давно це було. Одного дня вийшли мавпа та рачиха погуляти. Коли це бачать — в придорожній траві рисовий колобок котиться. —    Колобок мій! Колобок мій! —закричала рачиха.
Заздрісна мавпа процідила крізь зуби: —    Пощастило тобі, рачихо! Проте сподіваюсь, і я знайду щось смачненьке. І   відразу   заходилася   шукати.   Але   знайшла  лише   зернятко   хурми. А

В лесу жила ель. Летом она радовалась солнцу и теплу, наблюдала за букашками, махала пролетающим птицам и шепталась с соседками – липами. Осенью — грустила, глядя на то, как засыпают её подружки, а птицы улетают на юг. А зимой — прятала зайцев, да ворона иногда к ней наведывалась. Прилетит, сядет на верхушку и

Це було дуже давно, ще тоді, коли Лисиця, Вовк і Журавель товаришували. Дружба дружбою, а їсти хочеться завжди. Лисичка була хитра і захотіла їсти першою. Журавлик, я так зголодніла, не міг би ти підманити куріпку, а я тоді підбіжу і схоплю її. Журавель погодився. Так і сталося. Згодом і Вовк

Ніч. Усе спочиває. А чи усе? Прислухайтесь! Саме вночі оживають предмети, речі, які нас оточують. Так, так. Коли ми, люди, засинаємо, наші іграшки, ляльки, речі і навіть меблі навпаки пробуджуються і тихесенько розмовляють. Ось яку розмову одного разу мені довелося почути. (Певно, вони думали, що я сплю, а я просто

Нарешті настав перший день навчань. Друзі поспішали у свою школу, яка розташувалася на сонячній галявинці, у лісі. Сова була красиво вдягнута, прикрашена яскравою хусткою. Горобчик, Їжачок, Вовчик та Лисичка наділи біленькі сорочки, оздоблені вишивкою. На великому пні стояв комп’ютер, це було місце вчительки. А у кожного учня були невеличкі

Їжачок замислився про таланти своїх друзів. Він знав, як весело вони граються і як кожний вміє робити щось дуже особливе. Розібратися у цих питаннях йому допомогла вчителька Сова. Сова розповіла, що на світі є багато творчих здібностей, але треба їх відкрити і потім розвивати. Наприклад, існує багато музеїв, галерей, виставкових

Водному гарному-прегарному лісі жило дуже багато різних звірів. Найголовнішим серед цих мешканців лісу був, звичайно, цар Лев, а в нього було троє синів-левенят. Найстарший син царя Лева був дуже лінивим. Йому подобалося, коли інші полювали і приносили здобич прямо до його ніг. Та якщо нічого зловити звірятам не вдавалося, то

Шановні діти! Літо — добра пора, щоб спостерігати за навколишнім світом. Спробуйте познайомитися з деревами, які ростуть поряд з вашим будинком. Редакція буде чекати ваших оповідань. Кажуть, що дерева — це легені планети, а паркові зони створюють обличчя великих мегаполісів. Дізнаємося про це докладніше. Дійсно, дерева — це живі істоти і потребують турботи

На околиці міста стояв будинок. Широкий, довгий, високий. Жили в ньому не люди, а автомашини-вантажівки. І називався той будинок гаражем. Щоранку розкривалися двері гаража, і вантажівки виїжджали на роботу. Чого вони тільки не перевозили! Хліб, молоко, цукор, овочі, фрукти, одяг, будівельні матеріали — всього не перелічити. Озирнися навколо. Все, що ти

Почалося довгоочікуване літо. Багато діточок поїхали на відпочинок у табори, а кому пощастило — переїхали на дачу або до бабусі в село. В останнє, перед канікулами, зібралися учні Лісової школи. Вчителька Сова вирішила передати своїм учням корисну інформацію про рослин-синоптиків. Так, це унікальне явище дійсно існує у природі. Для цього Сова

У Їжачка була весела і велика сімейка. У кожного свої обов’язки, тому життя було лагідним і впорядкованим. Мама щоранку готувала сніданок, і за стіл сідали три братика, дві сестрички, бабуся й дідусь. Тільки чашка татуся вже була порожньою, він вставав раніше усіх, бо поспішав на роботу. Дівчатка допомагали мамі

Якось навесні сиділи друзі на галявинці й розмовляли. Вони ділилися своїми думками про різне. Але на цей раз розмова була про цукерки. Сонечко вже проглядало веселими промінчиками, зігрівало все навколо, пташки затіяли свою гру у пісочку, піднявся галас. Шумно стало і серед друзів, бо кожному хотілося щось сказати. — А як

Учителька привітала своїх учнів і показала кольорові папірці. Вона запропонувала кожному обрати улюблений колір. Їжачок вибрав зелений, бо він так любить яблучка. А Горобчик — світло-жовтого кольору, який нагадував йому печиво. Лисичка дуже любить яскраві кольори, і їй до вподоби оранжевий. Мабуть, тому, що її шубка такого ж кольору. А Вов­

Учителька Сова зібрала своїх учнів на цікавий урок. Його темою була підготовка до Нового 2012 року. Є таке повір’я, що як зустрінеш Новий рік, таким і буде твоє життя протягом усього року. Треба підготувати подарунки заздалегідь і потурбуватися, щоб вони були приємними, красивими і оригінальними. Біля кожного учня вчителька

Якось у ліс прилетіла ворона і стала розповідати про неймовірно цікаві речі. Так друзі дізналися, що існує яскраве царство небесних зірок. Воно сповнене таємниць і несподіванок. А у вересні на морі буває місячна доріжка. Якщо на ній спробувати поплавати, то навколо будуть сяяти фосфорні блискавки. У воді створюється дивовижне сяйво,

Жила-была гусеничка. Обычная маленькая гусеничка зеленого цвета. Лишь одно ее отличало от других таких же гусеничек: у нее были большие-пребольшие глаза, потому что она всему в этом мире удивлялась. — Ах, какое синее небо! Ах, какое пушистое облако! Ах, какое зеленое дерево! — и глаза ее становились большими и круглыми. Как-то раз,