Стаття про сімейні негаразди перемогла на конкурсі
Сьогодні молодь та дорослі читачі не просто міркують про мир в Україні та світі, бо багато проблем людських взаємин починаються із життя в родині. Саме тому публіцистичні роздуми про те, чому діти тікають з дому, є актуальними в усі часи.
Стаття Еліни Дробко, учасниці гуртків «Школа успіху» та «Точка зору» ЦДЮТ №5 з міста-героя Харкова, отримала суспільне визнання та посіла почесне ІІІ місце в номінації «есе» на Всеукраїнському міжуніверситетському конкурсі «Арт-журналістика-2022», що відбувся у Харківському Національному університеті мистецтв імені І. П. Котляревського (дистанційно) вже під час нинішнього воєнного стану. Приємно згадати, що й педагогу Леоніду Гапєєву видали сертифікат за підготовку учасників конкурсу і позаконкурсні роботи (30 годин).
Можемо відкрити один секрет для читачів. Участь у цьому проєкті для нас стала своєрідним творчим та професійним експериментом, певним випробуванням. Адже писати на теми музичного мистецтва, мистецтва людських взаємин у контексті діалогу поколінь, тобто дітей та дорослих непросто, особливо у таких жорстких реаліях виживання. Хоча, усвідомлюючи те, що мистецтво людського спілкування існує в усі часи та періоди історії кожної держави й суспільства без кордонів, ми спробували дещо абстрагуватися й знайти своє бачення сенсу життя, проблеми сімейних відносин. Звичайно, у діалозі та дослідженні теми серед молоді та батьків, обговоренні між педагогом, молодими авторами й батьками нерідко виникають різні точки зору, а відтак з’являються цікаві й креативні ідеї…
А зараз виникає бажання поставити молодій авторці ключове питання про наболіле. Чому ж діти тікають з дому?
— Проблема взаємовідносин дітей і батьків завжди цікавить суспільство. Але коли вже діти тікають з дому, варто глибоко замислитися про причини й наслідки цієї небезпечної ситуації. Думаю, на такий вчинок дитину спонукають багато причин. Наприклад, сварка чи непорозуміння із батьками. Дитина тікає з рідної домівки, коли батьки не забезпечили її елементарними речами або не влаштовують умови перебування вдома. Тут йдеться про дітей, які не досягли 18 років. Також можливі конфліктні ситуації у родині, недбале відношення до її членів, — розповідає Еліна Дробко.
— Напевно, втеча дитини з рідної домівки може призвести до негативних наслідків, спричинити серйозні ризики для життя та здоров’я. Це також стреси для батьків. Звичайно, людина може припуститися помилки у будь-якому віці. Особливо це стосується сучасної молоді. То як вирішувати проблему, що вже сталася? Втекла дитина, і що далі? — поцікавився думкою Еліни.
— Пригадую, як моя подруга одного разу зникла з дому на 2 тижні. Бо вона тоді вирішила поїхати у сусіднє обласне місто Суми до своєї знайомої. Щоправда, тоді з батьками контакт вона підтримувала по телефону. Добре, що дівчина повідомила про своє реальне місце перебування, хоча би й на другий день.
— А чи можна вирішити цю проблему людських взаємовідносин між дітьми та батьками, аби молодші члени родини не тікали з рідної домівки? — запитую в авторки публіцистичного дослідження.
— Варто усім нам — і дорослим, і дітям, пошукати шляхи порозуміння, принаймні варто спробувати це зробити? — розмірковує та спокійно переконує Еліна.
— Я вважаю, що як би там не було, але все ж таки краще не ризикувати своїм життям та не тікати з дому через якісь дрібниці. Життя нам Бог дав одне, про це так само не варто забувати. Та й батьків треба цінувати й поважати. Не варто створювати для них зайві клопоти і стреси, що має місце під час пошуку зниклої дитини. Адже будь-які непорозуміння між дітьми і батьками можна спробувати вирішити під час нормального живого спілкування. Нехай відверта й спокійна розмова допоможе усім нам у проблемних ситуаціях. Варто і дітям, і дорослим спробувати пошукати власні шляхи порозуміння. Чи не так? ― замислюючись говорить Еліна.
Отож, любі діти, думайте про свої вчинки, про те, що відбувається із нами саме тут і зараз. І тоді робіть правильні висновки, живіть у мирі й злагоді із батьками, ніколи не тікайте з дому. А нам, дорослим, теж варто спробувати, аби знаходити й приділяти більше часу для простого й спокійного людського спілкування з дітьми. Просто варто вислухати та зрозуміти одне одного.
Леонід ГАПЄЄВ,
член НСЖУ, керівник гуртків «Школа успіху», «Точка зору» ЦДЮТ №5 з міста-героя Харкова
