«Щастя у творчості — це писати щодня. Відверта розмова з Єлизаветою Пукас

Ми продовжуємо наше спілкування із дуже цікавою гостею ефіру. Нині поговоримо про один із найважливіших факторів її сучасного життя, йдеться про європейський світогляд сучасної української молоді.

Отож нині докладно дізнаємося про життя і творчість Єлизавети Пукас, 17-річної успішної та сміливої громадянки України, дуже вмотивованої до сучасних знань у різних сферах суспільного життя, випускниці Полтавського міського багатопрофільного ліцею №1 ім. Котляревського з золотою медаллю. Нині Ліза здобуває університетську освіту у ЄГУ в Литовській Республіці у Вільнюсі, майбутній фах політолога. Ще й пише цікаві матеріали про культуру, зокрема й українське кіно до університетської газети. 

Дуже багато цікавих фактів із життя, дорослих роздумів та яскравих життєвих спостережень дізнаємося у цьому інтерв’ю із гостею ефіру. 

Шлях молоді до Європи — у цьому є свої реалії життя…

— Настав момент запитати, як Ви потрапили на навчання у Європу? Де саме зараз навчаєтеся? Який майбутній фах?

— У Європу потрапила у зв’язку з повномасштабним вторгненням. Литва нас прихистила, тому тут і вступила. Моя спеціальність: «світова політика та економіка». Грант отримала, бо гідно представила всі свої наробітки протягом шкільного життя. Зазначали участь і перемоги на всіх конкурсах, згадувала свої волонтерські проєкти, творчі та академічні здобутки. Уміння писати допомогло об’єднати, здавалося б, непоєднувані речі. Вважаю це своєю особистою перемогою.

— А чому обрали саме цей напрямок в освіті? Як це може вплинути на вибір майбутньої професії?

— Політика завжди була моєю тіньовою стороною. Ще з 9-го класу ставила собі питання: «Мистецтво чи політика»? Зійшлася на терміні «культурна дипломатія». Тож культуру я розвиваю самостійно, аматорським методом, і базову політичну освіту здобуваю. Бо правильно сказано «політика усепроникна».

— Які іспити довелося складати, щоб поступити на закордонне університетське навчання? Чому обрали саме цей університет?

— У мене за спиною дуже гарний вишкіл. Уже навчаючись в університеті мені сказали, що, скоріш за все, мій ліцей має схожу систему освіти з американськими та німецькими закладами. Тож вступ був складним, але я добре з ним впоралась. Складала при вступі іспит зі знання англійської мови. Склала успішно, і тепер навчаюся на курсі, де вся політика викладається винятково англійською. Рівень С1, який зараз здобуваю, дуже доречний.

— Як Вам вдалося отримати можливість безкоштовного навчання за рахунок гранту? Які були критерії та умови відбору майбутніх студентів?

— Грант отримала, бо гідно представила усі свої наробітки протягом шкільного життя. Зазначали участь і перемоги на всіх конкурсах, згадувала свої волонтерські проєкти, творчі та академічні здобутки. Уміння писати допомогло об’єднати, здавалося б, непоєднувані речі. Вважаю це своєю особистою перемогою.

— Що ж варто знати, якщо маєте на меті вступити до європейського університету?

Ось такі поради з перших вуст пролунали від гості.

— Потрібно уважно розглядати грантову програму. У моєму випадку університет встановлював правила, навіть конкурс на кожну спеціальність. Я вступила за комплексом своїх творчих, соціальних та академічних активностей і отримала грант у 100% на перші півроку. У різних університетах це відбувається по-різному. Десь зараз надаються додаткові пільги. Наприклад, у Польщі багато спеціальностей польською мовою, які забрали українців безкоштовно в рамках програми солідарності. Тобто треба уважно стежити за правилами вступу до кожного університету і не боятися писати на контактні адреси.

— Якщо Ви відмінно навчалися в Україні, то цілком логічно зробити припущення, що вибір навчання в Європі був цілком запланованим проєктом життя? Чи це навпаки відбулося спонтанно й випадково, як нерідко трапляється у сучасному житті?

— Навчання в Європі — це був один із варіантів. Я мріяла про університет Шевченка і згодом — про Український Католицький Університет. Я досі про нього думаю, насправді. Але життя вкрай бентежне, і мій максимально запасний варіант став основним.

— Ось маємо такі сумні реалії: загальновідомо, що наша країна нині фактично перебуває тривалий час без світла через віяльні відключення електроенергії, а ще й додається проблема холоду в помешканнях та будівлях по Україні в цілому. Отож цікаво дізнатися, чи буде Литва закупати російський газ для власних потреб, чи дійсно фактично відмовилася від таких економічних угод через військову агресію в Україні? Чи відчувають пересічні литовці, з якими Ви спільно навчаєтеся, живете у Вільнюсі, дефіцит російського газу в Європі, чи Литва закуповує цей ресурс в інших країнах? Чи відчувається проблема холоду в помешканнях серед студентів?

— Стосовно газу. Я безмежно щаслива, що Литва є максимально категоричною в питаннях підтримки України. Ще з квітня «країна дощів» повністю відмовилася від імпорту російського газу, ставши першою серед країн ЄС. Ось вирізка з матеріалу «Радіо Свобода»: «Міністр енергетики Литви Дайнюс Крейвіс назвав це поворотним моментом в історії енергетичної незалежності Литви. «Ми перша країна ЄС серед країн-постачальників «Газпрому», яка забезпечила незалежність від поставок російського газу, і це є результатом довгострокової послідовності, енергетичної політики та своєчасних інфраструктурних рішень», – зазначив він» . Обігрівати помешкання планують за допомогою латвійського газопостачання. Холоду в оселях не відчуваємо.

— Наскільки сучасна молодь є вмотивованою до навчання, самовдосконалення й отримання сучасних знань?

— Мені здається, сучасна молодь України безперечно вмотивована здобувати освіту. У більшості з нас є найвища мета — відбудувати Батьківщину, тож ми робимо найкращу інвестицію в майбутнє саме за допомогою освіти. Про іноземців говорити складніше, там уже все за індивідуальним принципом.

— А що можна сказати про українських та литовських студентів? Чи є якісь відмінності між ними у цьому аспекті?

— Сучасній молоді складно. Психологи кажуть, що для більшості з нас ця еміграція стала насильством без агресора. Тягне додому і будь-яка різниця в менталітеті чи необережність у висловлюваннях ранять. Вчитися складно, коли ти повністю синхронізований з подіями вдома і відлучений від зграї. Але, повторюся, у нас є мета. Тому попри апатію намагаємось продовжувати.

— Як нині живеться сучасній молоді поза межами рідної країни під час здобуття зарубіжної університетської освіти? От Ви, наприклад, чи орендуєте житло за власні кошти, чи університет надає свій гуртожиток?

— Мені поталанило — з житлом моїй родині допомогли родичі. А так — знімати куточок в Литві — непомірно дорого.

Тут і зараз варто зробити невеличку паузу. Часто в мене особисто виникають запитання про поєднання успіху із моральними орієнтирами. Тобто моральними цінностями сучасної людини. Дуже глибоке запитання, яке стосується по суті кожного з нас. І ми знайшли на це відповідь. 

Про це в нашому інтерв’ю дізнаємося вже наступного разу.

Спілкувався Леонід ГАПЄЄВ 

Фото автора