Саміт сприяє миру та розвитку Південно-Східної Європи
Тирана, Албанія – учасники з-понад 50 країн взяли участь у саміті миру в Південно-Східній Європі, організованому «Федерацією всесвітнього миру».
Понад 70 нинішніх та колишніх парламентарів та міністрів уряду взяли участь у цій події, зокрема доктор Енвер Ходжай, заступник прем'єр-міністра Косова; Скендер Речіка, міністр праці та соціального забезпечення Косова; Мей Чідяк, державний міністр з питань адміністративного розвитку Лівану.
Основні заходи відбулися у великій конгрес-залі Тирани на 3000 місць. Вранці 26 жовтня на відкритті пленарного засідання саміту взяла участь засновниця «Федерації всесвітнього миру» (UPF) докторка Хак Джа Хан Мун, президент Північної Македонії Стево Пендаровський і президент Косова Хашим Тачі, а також десять колишніх глав держав та урядів і ключових політичних діячів Балканського регіону.
Удень 26 жовтня відбулося зібрання «Молоді та студентів за мир» - організації, яка є партнером UPF. Цей захід залучив понад 2000 молодих учасників до культурних вистав та обговорення миротворних проектів. Уранці 27 жовтня в присутності віце-мера Тирани Аніси Русеті відбулася церемонія закладки нової регіональної штаб-квартири Федерації. Албанську релігійну громаду представляли пан Буджар Спайджу, лідер мусульманської громади; отець Едмонд Брахімай, світовий лідер Всесвітнього ордену Бекташі; пані Ніккі Дочі, що представляє Албанський євангельський альянс; а також доктор Генті Круя, генеральний секретар Міжрелігійної ради Албанії.
Інші релігійні діячі приїхали з усієї Європи та Близького Сходу. Африканський континент представляв шейх Мансур Діуф із Сенегалу, співголова Міжрелігійної асоціації за мир та розвиток. П'ятнадцять основних організацій були офіційними партнерами саміту, включаючи муніципалітет Тирани, Підгорицький клуб колишніх глав держав та урядів регіону Балкан, Українська Рада Миру, Всесвітній орден Бекташі, університет Тирани та інші академічні та бізнес-організації. Партнерські організації UPF включали «Фонд Вашингтон Таймз» та «Академію професорів за мир у всьому світі» (PWPA).
Цей саміт миру був важливим зібранням для лідерів на Балканах. Політичні конфлікти в регіоні точаться всередині Албанії та між Косово і Сербією. Стосунки з Європейським Союзом перебувають у напруженому стані: за кілька днів до події Албанії та Північній Македонії було відмовлено в довгоочікуваній угоді розпочати процес вступу до ЄС, що створило великі політичні потрясіння у двох країнах. На цю тему говорив кожен з ключових політичних діячів, які виступали на пленарному засіданні, привернувши велику увагу ЗМІ.
Відкриття пленарного засідання розпочалося з серії виступів на тему «Перспективи миру на Балканах», модерованою віце-спікеркою Албанії Василікою Гісі.
Президент Національної асамблеї Північної Македонії Талат Джафері розпочав сесію. За ним виступили Альбін Курті, недавній переможець виборів і майбутній прем'єр-міністр Косово, і посол Крістофер Хілл, який служив послом США на Балканах у 90-х роках і був головним американським дипломатом в Албанії наприкінці комуністичної епохи.
Делегація від Української Ради Миру в складі Володимира Новохацького, Віктора Андрущенка та Валерія Цибуха передала послання від Першого Президента України та голови Української Ради Миру Леоніда Кравчука до Балканських народів та учасників саміту.
Інші сесії були присвячені темам міграції, освіті заради миру, міжконфесійній діяльності та ролі жінок у миротворності та примиренні. Увечері 26 жовтня організатори влаштували банкет на честь жіночих організацій на 150 учасників Глобальних жінок-лідерів миротворців, водночас вечерю для міжконфесійних лідерів організував отець Едмонд Брахімай. Багато учасників свідчили про якість та актуальність дискусій.
На заключному пленарному засіданні повна аудиторія прослухала проникливі виступи про «Перспективи миру в Південно-Східній Європі» двох видатних доповідачів: міністра оборони Австрії доктора Вернера Фасслабенда (1990-2000 рр.) та президента Албанії Буджар Нішані (2012-2017 рр.). Саміт завершився заключним обідом та кількома піснями від присутніх. Для багатьох учасників це була знаменна подія, на якій представники різних конфесій, політичних сил, національностей – іноді ворожих націй – зібралися, орієнтуючись на інклюзивне бачення миру, яке може пустити корінь і поширитися на Балканах.