Пішов титан у небесну подорож…

В.Чепелик 2020 НАОМА

Сумна звістка заполонила ввесь життєвий простір. Пішов у небесну подорож народний художник України 1992 року народження, скульптор, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка 2000 року, професор, академік, викладач кафедри скульптури НАОМА, дійсний член Національної академії мистецтв України 1997 року, голова Національної Спілки художників України, володар численних премій, почесний громадянин міста Києва 2005 року, митець з великої літери Володимир Андрійович Чепелик (1945.17.10 - 2021.13.04). 

В. Чепелик - киянин, закінчив Київський державний художній інститут у 1972 році. І вже через 16 років став лауреатом Республіканської премії ім. Островського. Серед численних престижних нагород, якими відзначила його держава, слід назвати ордени Ярослава Мудрого V  та ІV ст., «За заслуги» І та  ІІІ ст., Почесна грамота Верховної Ради України 2005 року, Почесна грамота Кабміну України 1995-го, золота медаль Академії мистецтв України 2004 року та ін.

Говорити про таких велетнів у мистецтві непросто. Твори В. Чепелика - значне художнє явище в українському мистецтві. Коло творчих образів охоплює від історичних портретів до монументальних скульптур та меморіальних ансамблів, які розкривають цілу епоху життя українського народу. Образотворча мова скульптора була глибоко національною, сповненою філософського тлумачення, патріотичною за суттю. Він піднімає знакові теми з життя українського народу. Досить згадати скульптурний ансамбль пам'яті героїв-декабристів, учасників Малинського підпілля, монумент, присвячений жертвам сталінських репресій у Биковнянському лісі, пам’ятник жителям селища на Трухановому острові, спаленим фашистами, корабелам у Миколаєві, загиблим співробітникам МВС України, неймовірно виразний пам’ятний знак, присвячений «Жертвам Чорнобильської катастрофи». 

Йому по плечу були такі історичні постаті, як М. Грушевський, Т. Шевченко, О. Гончар, так і глобальні теми виборювання українським народом вільного життя. «Підняті теми, яскрава образність спонукають глядача осмислити дійсність. Його монументи вписуються в простір, а творчий діапазон вражає глибиною піднятих тем. Чепелик яскравий представник київської школи пластики, його творам притаманні риси особливої виразності та узагальнення образів. Осмислення його значимості в царині українського мистецтва покаже час», - зазначив у розмові скульптор, голова КОНСХУ Віктор Коновал. Дійсно В. Чепелик робить наголос у своїх творах на людяність, вірність державі, українській історії. 

Героїв він находив серед своїх друзів, досить назвати портрети художників А. Чебикіна, В. Гуріна, Л. Чичкана та ін. Слід згадати пам’ятники співаку М. Бернесу, художникам М. Ге, М. Мурашку. Пам’ятаю його виступи на спілчанських виставках, де кожне слово було виваженим, повчальним, доступним і відвертим.  Все це -  лаконічне слово і узагальнена образотворча мова, розкривають індивідуальні риси класика українського мистецтва. 

 Володимир Андрійович пройшов непростий шлях становлення власного творчого стилю, зумів зберегти класичні досягнення українського мистецтва і поєднати їх із сучасним баченням художніх образів у скульптурі.  Обжинками скульптора В. Чепелика стали монументи, присвячені видатним діячам культури України, історичним постатям, образам сучасників. Слід назвати монументи Тарасові Шевченку у Чернігові, Сержу Лихварю у Швейцарії, Шевченку у м. Форт Казахстан, українському козацтву у Відні, Австрія. Але Меккою його творчості був рідний Київ. «Митець завжди живе у своїх творах», - зазначила мистецтвознавець, художниця Ганна Ярова. Саме вона оприлюднила на своїй сторінці у фейсбуці серію творів, присвячених Михайлу Грушевському, Олесю Гончару, актору Яковченку, поетесі Любові Забашті, актору Гнату Юрі та іншим, які прикрашають столицю України.

«Ми знайомі з В. Чепеликом ще з часів спільного навчання у РХШ ім. Тараса Шевченка, потім роки навчання в НАОМА.  Майстер монументальної пластики виховав не одне покоління яскравих особистостей, які вийшли на самостійний творчий шлях, стали майстрами вищої кваліфікації. В. Чепелик був керівником навчально-творчої майстерні Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, дійсним членом секції скульптури КОНСХУ. При всьому навантаженні адміністративної роботи вражає масштабність піднятих тем, увага до проблем митців», - зазначила голова секції, заслужений художник України А. Забой.

Активна громадська праця свідчила про людяність Володимира Чепелика і його турботу про культурно-мистецьке сьогодення та долі членів Спілки. Особливо мені запам’яталися наради правління в Українському фонді культури, де він приймав участь. Авторитет його думки був непересічним. Саме Чепелик опікував молодих авторів пам’ятника Матері-вдові, який був створений за ініціативою голови УФК, Героя України Бориса Олійника. Посіяне зерно дало добрі паростки, ідея потім переросла у всенародну.

Глибоко національний, з філософською забарвленістю, виразний у своїх узагальнених образах, скульптор залишив для нащадків галерею монументальних пам’яток. Він жив і творив разом зі своїм народом, який пережив сталінські репресії, фашистську навалу, голод, Чорнобильську катастрофу, звертався до козацької теми, створив галерею портретів сучасників. Участь у Седнівських пленерах В. Чепелика привносила авторитет кожному заїзду, бо професійне слово митця на обговореннях підсумкових виставок було досить вагомим.

Сотні повідомлень оприлюднено у фейсбуці, приведу кілька. М. Гуйда - народний художник України, академік, професор НАОМА: «Сьогодні поховали В. Чепелика. Пустота. Коли живемо разом, не помічаємо величі людини-творця. Володя завжди був на висоті, я пам’ятаю його стриманість при розпаді СРСР, під час купонів 80-х. Він завжди був стурбований тим, що ми мало говоримо про виставкову діяльність, про творчість. Відчуття, що він поруч, ніколи не покидало мене. Він уболівав за Спілку художників. Сумую, тебе буде не вистачати...». 

«Неможливо охопити величину втрати, якої зазнало мистецьке життя нашої країни… не можна забути, як, саме завдячуючи зусиллям В. А. Чепелика, в Академії була започаткована практика виконання дипломних робіт у камені, що утворило наш прекрасний скульптурний парк на території закладу. І не тільки. Виконані в різних матеріалах, як камінь і бронза, роботи студентів кафедри під керівництвом та підтримкою Володимира Андрійовича прикрашають місто Київ та інші історичні міста України, як Любеч чи Седнів. І це тільки ті міста, де багато робіт наших студентів. Наш учитель нам часто казав: «Що вам потрібно? Я не обіцяю, але спробую зробити». І завжди робив. Тепер це за нами.

Кафедра від імені колег та учнів Володимира Андрійовича висловлює щирі співчуття рідним та близьким…». 

Сумно, бо таких велетнів епоха народжує нечасто. У Пекторалі видатних митців України великими літерами вписано ім’я народного художника України Володимира Чепелика. 

Пам’ятаємо.

 

Шевченко Т. Чернігів
Шевченко Т. Чернігів

 

пам.ятникк О.Гончару
пам'ятник О.Гончару

 

пам'ятник жервам Чорнобильської трагедії
пам'ятник жервам Чорнобильської трагедії

 

Тарас Бульба Полтава
Тарас Бульба Полтава

 

У майстерні
У майстерні

 

Українському козакцтву Відень Австрія
Українському козакцтву Відень Австрія

 

Валентина ЄФРЕМОВА, мистецтвознавець, заслужений працівник культури України 

фото автора

Фото з архіву О. Цибульського.

 

мистецтвознавець, заслужений працівник культури України