Skip to main content
Культура паперових серветок: паперові фігури у вигляді смартфонів, автомобілів, взуття, чайника, що символізують недовговічність сучасних товарів

Культура паперових серветок, або як ми цінуємо речі

Звичайно, головним фактором є ціна, за яку ми їх придбали. Але є й інші фактори, такі як необхідність використання, практичність, зручність тощо. Але чи завжди наша оцінка відповідає дійсності?

Часто навіть корисні й важливі товари ми цінуємо не більше ніж паперові серветки, які призначені для одноразового використання. Розглянемо історію питання.

Після Першої світової війни більшість розвинених країн, таких як США, Британія, Франція, увійшли в епоху стабільності й розквіту. Населення багатіло й утворювало все більший ринок збуту товарів для виробників. Рівень життя людей підвищувався, з'являлися гроші, які вони могли витрачати не лише на необхідні потреби, а й на інші бажання. Торгові мережі засипали людей достатком товарів і послуг.

Перед виробниками постало питання, як можна підвищити кількість продажів товарів і збільшити свої прибутки. І було знайдено рішення — штучне старіння.

Для прикладу розглянемо історію автомобілебудування. Протягом останнього сторіччя виробники автомобілів продають машини, вселяючи людям думку, що змінювати авто кожні три роки — це стильно. Кожні три роки — це тому, що штампи і форми, які використовуються для їх виробництва, зношуються приблизно за цей термін, і заводи потребують їх заміни, але вже з метою виготовлення нових моделей. Така тенденція існує майже у всіх галузях виробництва товарів: одягу, електроніки, мобільних телефонів, комп'ютерів тощо.

Здавалося б, що тут поганого, адже скрізь повинен бути прогрес, скрізь потрібні постійний розвиток і вдосконалення. Все це, звичайно, так. Але розглянемо інший бік медалі.

Коли людей за допомогою реклами переконують позбавлятися від речей задовго до того, як вони стануть непридатними — змінювати телефон, бо вийшла новіша модель, викидати одяг, бо вже інша мода, позбавлятися від комп'ютера, бо випустили більш потужний, тощо — формується звичка вважати, що все швидко старіє. А якщо все так швидко старіє, то немає потреби його берегти. Навіщо берегти одяг, якщо наступного року він вже буде не модним і все одно треба буде купувати новий? Навіщо берегти телефон, якщо він морально застаріє через два роки?

Якби це стосувалося лише матеріальних речей, то це ще пів біди. Але така тенденція поширюється й далі. Наша звичка все швидко змінювати може призвести до того, що ми почнемо думати, що більш вічні цінності — людські відносини, шлюб тощо — також розраховані на одноразове використання. А в глобальних масштабах — природні ресурси, країни, і навіть цілі континенти, можуть бути викинуті на смітник, подібно до паперових серветок.

Проблему культури паперових серветок підняв відомий дизайнер Віктор Папанек. У своїй книзі “Дизайн для реального світу” він пише: “Як правило, ми викидаємо те, що не цінуємо. Коли ми створюємо речі, які призначені, щоб їх викинули в найближчому майбутньому, ми не приділяємо достатньої уваги дизайну і факторам безпеки. Коли ми ставимося до речей як до сміття, яке призначене для викидання, вони починають працювати проти нас.” Він наводить приклад з автомобілями, коли дуже велику їх кількість було знято з продажу через погану систему безпеки, що спричинило велику кількість жертв.

Зараз ринок переповнений неякісними товарами-одноденками. Будь-то товари для домашнього господарства, інструменти, посуд, іграшки. Як результат, товар через декілька днів відправляється на смітник. Цього сміття накопичується все більше і більше, і це вже створює екологічну проблему, бо матеріали, з яких виготовлені ці речі, не підлягають розкладу і становлять загрозу навколишньому середовищу.

У світі все взаємопов'язано. І неправильне використання речей зрештою завдає шкоди нам самим. Тож давайте цінувати речі, які нас оточують. Будь то автомобіль, телефон, чи навіть просто ганчірка, якою ми миємо підлогу. Якщо ми навчимося їх цінувати і правильно використовувати, то будемо цінувати й більш важливі в людському житті речі.