Сторінка історії незламної України за Петра Калнишевського

Сторінка історії незламної України за Петра Калнишевського

Історія українського народу має щедре підґрунтя, наповнене знаковими подіями, цікавими іменами, документальними фактами, cеред яких вагоме місце займають народні свята, вірування, традиції, фольклорне надбання. Унікальну ідентичність української спільноти формували та надавали самобутності творчі осередки, такі як Опішня, Петриківка, Косівка, Решетилівка, Кролівеччина, Чернігівщина, Полтавщина.

Ці місця відрізняються самобутністю творчих здобутків, розвитком традиційних видів ремесел та народних художніх промислів, яким присвячували народні свята. До цього алгоритму відноситься свято на честь учнів Ісуса Христа Петра й Павла. За переказами, апостол Петро був старшим братом апостола Андрія й до зустрічі з Христом мав ім’я Симон. Апостольське ім’я Петро – з грецької «камінь» або «скеля» – дав йому Ісус Христос, коли покликав йти за собою як учня й послідовника. 

Відзначаючи свято на честь Петра й Павла, ми згадуємо ім’я славетного козака Петра Калнишевського (1691–1803), уродженця Слобожанщини. Останній отаман Запорізької Cічі прожив 112 років, із них 25 у заточенні. Він тримав булаву козацького правління протягом десяти років! Саме його ім’я було канонізоване та віднесене до святих Православною церквою у 2008 році. Не кожному вдається прожити в трьох тисячоліттях, як це сталося з Петром Калнишевським, та зробити чимало корисного на благо українського народу.

Характер мужнього козака увібрав у себе найкращі риси людей цього прикордонного краю України. По-перше, відповідальність, по-друге, честь та вірність дорученим справам, вміння згуртовувати людей на добрі справи. Він був освіченим, далекоглядним економістом, мужнім полководцем, дбав про освіту, культуру, виховання нащадків. Петро Калнишевський був віруючою людиною, сповідував християнську віру, чимало справ присвятив збереженню православ’я. Славетний козак будував храми, допомагав доброчинними справами, сприяв розвитку освіти, хліборобства, зміцненню кордонів української спільноти.  

Постать Петра Калнишевського своїм патріотизмом, жертовним служінням національній ідеї українського народу увійшла в нашу історію як зразок вірності та мужності. В його поле зору входила безліч вагомих дій, які сприяли розвитку економіки, сільського господарства, освіти, культури. Він був благодійником та меценатом численних проєктів для українського народу.

Згадуючи Запорізьку Січ розумієш цінності, які виборювало козацтво, політичну автономність, демократичний лад управління, економічну незалежність. Все це Дамокловим мечем відгукується в нашій сучасності, коли рашисти стирають з обличчя землі українські землі.     

Арештований до вічного ув’язнення всесильною імператрицею Катериною ІІ, він відмовився від волі, дізнавшись, що Україна й досі поневолена російським самодержавством. Однією рукою Катерина запрошувала Петра Калнишевського до міжнародних перемовин, іншою готувала пастку, щоб знищити українського ватажка. В чому була сила кошового отамана, який очолював Запорізьке козацтво останнього історичного періоду.

П. Калнишевський був не тільки могутнім воєначальником. Усвідомивши про економічну залежність українського народу від самодержавства, Калнишевський почав освоювати чорнозем для вирощування хліба. Такої зухвалості імператриця не потерпіла і почала цькування на кошового отамана, знайшла привід, арештувала на довічне ув’язнення та знищила Запорізьку Січ.   

Доповнити значення імені славетного козака для української історії нам допоможе культурно-просвітницька діяльність творчого осередку «Мистецька світлиця». Ще у 2008 році був створений Міжнародний проєкт під назвою «Історія і сучасність», який поєднав творчу групу з представників України, Китаю, Кореї, Росії, Молдови, Японії. Майже місяць група створювала тематичні композиції прямо з натури в славетних краях Роменщини, де народився майбутній останній кошовий отаман Запорізької Січі. Ім’я знаного українця розлетілося по країнах, куди повернулися учасники пленеру разом з буклетом «Петро Калнишевський – поклик історії».

У статті «Що так розлютило всемогутню царицю?» автор дає аналіз мудрих справ славетного отамана. Насамперед приділена увага економічним: освоєнню земель для розвитку власного хліборобства.  Славетне козацтво набирало сили і сприяло розвитку незалежного існування української спільноти. «Небезпечну особу… за оскорбление нашого императорского высочества… хама… на смирение и вечное заключение». (З Маніфесту Катерини Великої від 3 серпня 1775 року).

Про славетного кошового отамана автор статті присвятила доповідь  «Праведний Петро Калнишевський на стражі духовності», яка надрукована в науковому збірнику «Православ’я в Україні: збірник за матеріалами VІІ Міжнародної наукової конференції у Київській православній богословській академії. 23 листопада 2017 р.». Саме там автор приділяє увагу на заходи по збереженню пам’яті  Петра Калнишевського, які відбулися. Так присутні на конференції дізналися про вклад славетного останнього кошового отамана Запорізької Січі у боротьбу за незалежність українського народу. 

Слід нагадати, що на території Соловецького монастиря у 2004 році було встановлено пам’ятник Петру Калнишевському. У 2009 році відділу прикордонної служби Сумського прикордонного загону «Шалигіне» присвоєно ім’я Петра Калнишевського. До серії «Герої козацької доби» у 2012 році Національним банком України була введена срібна пам’ятна монета номіналом 10 гривень. Цього року на батьківщині славетного козака, селі Пустовийтівка Роменського району Сумської області встановлено пам’ятник Петру Калнишевському, автор відомий скульптор, народний художник Василь Бородай. За підтримки Президента України В. А. Ющенка встановлена Троїцька церква на місці дерев’яної, побудованої на кошти Калнишевського.

У липні 2016 року біля м. Березівка Одеської області був відкритий пам’ятний знак П. І. Калнишевському, останньому кошовому отаману Запорізької Січі. У 1770 році козаки під його керівництвом стояли тут табором біля річки Тилігул, також відреставровано криницю, з якої пили воду козаки. 

25 липня 2015 року в Будах освятили храм на честь святого праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського). Вулиці, названі на честь Петра Калнишевського, є в Києві, Житомирі, Херсоні, Ромнах, селі Петриківці,  багатьох інших населених пунктах України.

Відбулися пересувні виставки, присвячені 315-й річниці з дня народження П. Калнишевського в Ромнах, Києві та по Сумській області. До 300-річчя з дня народження П. Калнишевського на місці, де стояла церква Покрова Божої Матері в м. Ромен, яка була побудована на кошти отамана, закладено кам’яний знак, як перспектива на відродження церкви.

В Києві є храм, побудований на честь свята Святого Преображення Господнього, на подвір’ї якого встановлене погруддя Петра Калнишевського. Сотні людей проходять кожного дня повз погруддя до своїх помешкань новоствореного житлового масиву «Яскравий». Чимало підходять до погруддя дізнатися, хто ця людина, яке вона має відношення до церкви? 

З ім’ям славетного козака пов’язана цікава сторінка історії українського народу, тієї частини, коли саме козаки виборювали незалежність своєї землі.  Тому «Мистецька світлиця» намагається через свої творчі проєкти зміцнювати ланцюжки нашої історії, формуючи почуття гідності у нащадків.

Василь Григорович Кричевський (1873–1952)
Свічка пам’яті... Згадала свої враження під час праці над збірником «Художньо-мистецька спадщина Сумщини». Була приголомшена від кожного імені та неймовірно плідного вкладу Північної Пальміри в культуру та мистецтво України. Нещодавно виповнилося 152 роки від дня народження самобутнього художника, творця Українського архітектурного модернізму, автора державного герба Української народної республіки, в
Василь Шкляр презентував повстанський роман
Останній день осені цього року випав похмурим, з дощовою пеленою та в моральній напрузі від жахливих прильотів смертоносних ракет на нашу землю. Але ніщо не завадило прихильникам літературного таланту Василя Шкляра зібратися на чергову презентацію його нової книги «Заячий костел». Василь Миколайович Шкляр – уродженець Черкащини, відомий письменник, класик української літератури,