Творчий процес – це артерія нашого відношення до реалій сучасності. Причому чим складніший період переживає суспільство, тим більше людина сконцентровується на вагомих подіях, відсіює полову від істинного зерна. Прикладом підтвердження цієї думки є представлений творчий проєкт до ювілею заслуженого діяча мистецтв України Романа Адамовича. Нещодавно в галереї «Митець» друзі, рідні, шанувальники вітали Романа Сергійовича з 80-річним ювілеєм. Ретроспективна виставка засвідчила творчі здобутки відомого українського художника, який сказав своє вагоме слово в галузі вітчизняного образотворчого мистецтва.
Увійти в сучасний інформаційний культурно-мистецький простір не так просто, але не для Романа Сергійовича, який достойно виявив себе в живописі, графіці, мистецтві театру й кіно. Роман Адамович належить до того покоління людей, які самотужки з ручкою, олівцем та блокнотом робили начерки для майбутніх творчих образів. Про таких подвижників писали Людмила Міляєва, Ірина Блюміна, Леонід Владич, Олег Бійма.
Інтернет з усіма привілеями Вікіпедії, сайтів художніх галерей світового масштабу, новітніми презентаціями, сучасними досягненнями увійшов у його життя, коли творче підґрунтя вже було сформовано та давало рясні плоди. З вдячністю він згадує своє навчання в Всесоюзному інституті кінематографії. А такі вчителі з фаху, як Юрій Піменов, Іван Іванов-Вано прищепили плідні знання з творчості. Потім на цій канві виростали творчі проєкти, сповнені глибокої творчої думки.
Бібліотеки, лекції, конспекти були тим підґрунтям, яке дозволяло проростати новим ідеям попри складного періоду формування незалежності в Україні. Роман Адамович черпав підтримку з джерела шістдесятників, культури вітчизняних першопроходців в галузі культури та мистецтва, був засновником та провідником усього нового. Полем його діяльності стала кафедра сценографії та екранного мистецтва НАОМА. А у 1972 році він став членом Національної спілки художників України.
На виставці «Сьогодення в просторі часу» автор показує своє відношення до життя. Цю концепцію розкриває цикл картин – «Живописні мотиви України» (1988–1992), «Київські віддзеркалення» (1978–1990), «Незавершена напруженість» (1990–1994). Самі дати створення цих серій говорять про творчі пошуки в період розвалу старої системи та здобуття незалежності, яка ще майоріла в умах та серцях прогресивних представників чинного соціуму. Передвісниками свободи, буквально її ключовими артеріями, став фільм «Довбуш», «Штурмові ночі» Івана Кавалерідзе, а поряд завойовували свій простір «Бумбараш» (1972), «Кармелюк» (1976) Адамовича. Так кіностудія ім. Олександра Довженка, де Адамович дебютував своїми творами, робила кроки, щоб показати світу нову Україну.
Слід згадати вагомий вклад Р. С. Адамовича на викладацькій ниві у Національній академії образотворчого мистецтва та архітектури і у Київському національному університеті кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого. Про свого викладача з вдячністю згадували колишні студенти, які були присутні на виставці у галереї «Митець». Як зазначила Вікторія Дромарецька, «це один із потужніших художників українського кіно».
Васа Багаліка підкреслила вагомість майстер-класів з графічних технік, які влаштував ювіляр під час своєї виставки. Розмови були насичені також кумедними історіями, які виникали в процесі роботи над фільмами. Оксана Карташова прокоментувала сюжет з воронами, представлений на виставці. Мотив, побачений 25 років тому, запав їй в душу, і вона теж намалювала цих розумних птахів, так розпочалася її творча стезя на живописній ниві.
Український художник театру і кіно, живописець і графік, педагог. Творча біографія заслуженого діяча мистецтв України – свідок цілеспрямованого служіння українському мистецтву та культурі взагалі. Роман Адамович закінчив Всесоюзний державний інститут кінематографії в 1971 році. З вдячністю згадує педагогів з фаху Юрія Піменова, Івана Іванова-Вано. Отримав спеціальність «Режисура анімаційного кіно». Така щедра підготовка вплинула на формування творчої діяльності в фахових направленнях – театр, кіно, живопис, графіка, книжкова ілюстрація.
Адамович почав приймати участь у виставках з 1968 року, а з 1991-го – учасник численних персональних виставок в Україні та за кордоном. Відомі фільми як «Королі й капуста», «Оберіг», «Мийники автомобілів», «Толока», «Окупація» та ін., де він працював як художник-постановник. Популярності митцю додали мультиплікаційні фільми «Тигреня в чайнику», «Лісова пісня», «Нічні капітани» та ін.
Дякуємо куратору виставки художниці Єлизаветі Кравцовій за прекрасно проведене модераторство. Вона зуміла поєднати виставку з майстер-класами з графічних технік, які влаштовував Адамович. Присутні брали участь у дискусіях про режисуру фільмів, процеси створення цілісності організму книги, стилістики, виразності сюжетів, художніх образів. Шанувальники мистецтва Романа Адамовича були присутні на трьох змістовних зустрічах, коли художник щедро ділився секретами своїх творчих здобутків. Ескізи постановчих матеріалів, замальовки, репродукції та процес на екрані широко демонстрували таїни творчого процесу.
Вітаючи ювіляра з прекрасною датою, ми згадуємо широке поле творчої діяльності самобутнього митця, який зробив значний вклад у художній процес нової культури незалежної української спільноти. Від роси й води вам, шановний Романе Сергійовичу, здоров’я та плідної творчої праці на благо рідної України.
Валентина ЄФРЕМОВА
