Skip to main content
говорять діти

Про що говорять діти?

Дивимося мультфільм. Син Ярик (5,5 року) побачив напис «Help» та  кричить:
— А я знаю, що у них там написано!
— Що? — запитує тато.
— Негр!

***

Вкладаємося спати.
— Мама! Я — лисиця! Давай, ти теж будеш лисицею?!
— Давай. А що ми з тобою робити будемо?
— Як що?! Колобків їсти!

***

Розмовляє Юльчик сам із собою:
— Привіт, ну що там в тебе? Лелека вже приніс сестричку?
— А... мені ще теж не приніс. Казав, що в теплі краї полетів...
Довга пауза:
— Я найбільше знаєш за що переживаю, щоб мені лелека сестричку-негра не приніс!

***

Андрюша своїм «тихим» голоском на всю маршрутку: 
— Мамо, давай, ти дуже постараєшся і народиш мені братика. 
— Що, прямо тут?! 
— Ні, тут не треба, а то мені доведеться тоді стоячи їхати.

***

Питаю Алісу:
— Ти любиш літо?
— Так!
— А що тобі в ньому подобається?
— Що потім буде зима, сніг і лижі!

***

Олі міряють зріст. Роблять відмітки олівцем на дверях. Після чергового «заміру» вона радісно вигукує:
— Мамо, я вже дійшла до ручки!

***

Забираю доньку з садочка, під оком фінгал:
— Донька, що сталося?
— З Сергійком побилися!
— Чого?
— Він одружуватися не захотів!

 

Яринка спостерігає за тим, як машина зчищає 
з тротуару сніг, і питає:
— А то дяді роблять, щоб дітки не могли на 
саночках кататися?

***

Міша (8 років) говорить однокласнику:
— Американські вчені довели, що писати листи Діду Морозу — необов'язкова частина життя. Він уміє читати думки.

***

Данило їсть цукерки з новорічного подарунка одну за одною. Мама не витримує:
— Данило, вистачить їсти цукерки, а то попа злипнеться.
Здивовано:
— Ну, я ж не в попу!

***

Син спохватився, що мами немає поруч, каже:
— Ну, де ж мама? Куди ж вона пішла? Я ж її так любив...

***

Міхаель (5 років):
— Тато, а що робити, якщо дівчинка вже набридла, а все пристає і пристає?
— Мишко, це проблема всіх чоловіків!

***

Дитина, здивовано дивлячись, як мати забирає з банкомату гроші:
— Мама! Навчи!

***

Працюю слідчим. Рано-вранці надійшов виклик. Маленький син, прокинувшись, запитує:
— Що, мам, знову труп дзвонив?

***

Саша (6 років): 
— Мама, відгадай загадку: зараз не видно, а ввечері прийде і борода трохи стирчить з-за комп'ютера! (Відповідь: тато)

***

Син Сашко (4 роки) і його мама:
— Сашко, вже вечір, пішли купатися і спати! Подивись, який ти бруднулька!
— Ти також не трояндами пахнеш! 

***

Катя (7 років) сидить задумлива.
— Про, що думаєш, красуне?
— Ні про що, я тільки в четвер думаю.

***

Мати питає дітей, які їдять на кухні:
— Ну, як справи?
— У мене — добре, а в котлети так собі — їй скоро кінець.

***

Кажу до Юльчика:
— Ти моя зозулько.
А він мені:
— Мама, який я зозулька? Я ж не кукукаю?

***

Приїхала Катя (5 років) до баби з дідом і каже:
    — Насолоджуйтесь, поки я з вами.

***

Приходжу з роботи додому. Син (3 роки 1 місяць) з криком:
— Мамо, що ти мені принесла? — починає ритися в сумці.
— Гліб, хіба можна відкривати чужу сумку?
Гліб в жаху:
— Тато, мама принесла додому чужу сумку!

***

Вранці, я кажу доньці (3 роки):
— Ходімо вмиватися, чистити зуби, одягатися, зачісуватися, снідати...
— Господи, мама, ну чому тобі вічно від мене щось треба?..

***

Підходить донька (5 років) з планшетом у руках.
— Тату, мені потрібна твоя допомога, як експерта.
— Яка?
— Ти вмієш читати?

***

 — Осінь... Мухи на південь збираються...

***

Син (9 років) запитав:
— Мама, а труси сімейні називаються, бо їх вся родина по черзі носить?

***

Сестра (3 роки) запитує брата (6 років):
— А що таке «гола правда»?
Брат знімає труси:
— Ось, бачиш, я голий?
— Ага...
— І це правда!

***

Розмовляють двоє малюків. Один з них запитує:
— Скільки років твоєму брату?
— Рік.
— Дивно. Моєму цуценятку теж рік, але воно ходить у два рази краще твого брата.
— Що тут дивного? Адже в нього в два рази більше ніг.

***

Питання синові (4,5 року): 
— Ти ким будеш, коли виростеш? 
Відповідь: 
— Я ще не доріс до того віку, коли приймають такі важливі рішення.

***

Мати насварила сина (5 років). Він сів на підлогу, дістав папір, олівці, і «надувшись»:
— Тоді я тебе товстою намалюю!

***

Дочка (6 років) стрибає, бігає, а її брат каже:
— Аня, ти адекватна чи ні, що ти бігаєш, як божевільна?
Образившись, вважаючи слово «адекватна» образливим, вона кричить:
— Я неадекватна!

***

Донька щось вередує. Папа їй:
— Ну, вилита мама!
Дочка:
— Мамо, він тебе вилитою обізвав.

***

— Мама, знаєш, які чіпси я люблю найбільше?
— Зі смаком сиру та цибулі?
— Так! А знаєш, що в них мені подобається?
— Що?
— Те, що не відчувається ні сир, ні цибуля.

***

Тато укладає доньку перед сном, гладить і говорить:
— Донечко, я люблю тебе!
У відповідь:
— Молодець!

***

Сіли в машину. Дитина запитує: 
— Чому не їдемо?
Кажу, що холодно на вулиці, гріємо машину.
І тут дитина видає: 
— Попами чи що?!

***

Їдемо в машині, працює навігатор. Чутно: «Через п'ятсот метрів — з'їзд!». Поліна (2 роки 10 місяців) в жаху:
— Хто з'їсть?!

***

Данилко (3 роки), дивлячись на іграшкового лося:
— На голові у лося граблі.

***

Дочка (3,5 року) допомагає нести важкі сумки: 
— Я таке важке несу, що скоро сама мамою 
стану!

***

Хвалю доньку (5,5 років): 
— Ти сьогодні така слухняна! 
— Мамо, ще не вечір...

***

Трирічний Мишко розповідає мамі не без задоволення:
— Мамусю, ну не знаю, як так вийшло, що я сьогодні добре поводився!

***

— Мам, я коли виросту, куплю тобі джип. А тобі, тато, шоколадку, щоб не образився!

***

Мамо, подивись, як песик лапками щебече.
***

Мама:
— Доця, для чого потрібно говорити: «Дякую»?
— Щоб люди казали: «Які ви чемні діти».

***
Тато питає дочку Елю:
— Як називається професія, де людей підстригають, роблять красивими, охайними?
— Стригачка!
— А як називається вистава, де всі співають?
— Співанка.

***
Валерія:
— Скільки ж я буду кашляти? Ідіть кашлюні від
мене, кому сказала!

***
Максим на запитання вихователя: «Діти, хто така
худоба?» відповів: «Це худі люди…»

***
Зацікавилася доця значенням поняття «по батькові». Ну, я пояснюю, що воно залежить від того, як
звати батька, наводжу приклади... Ніби зрозуміла,
а тоді питає:
— А як мене по мамкові? А по дідкові?
А по бабкові?

***
Їдемо в машині, працює навігатор. Чутно: «Через
п'ятсот метрів — з'їзд!». Поліна (2 роки 10 місяців), перелякана:
— Хто з'їсть?!

***
— Мамо, я, мабуть, скоро «женитися» буду.
— Але спочатку треба закінчити садок, потім школу, потім академію...
— Я садок і школу закінчу, потім «женюсь». «Какадемію» не хочу закінчувати.